Повернення Росії в ПАРЄ це перша серйозна поразка української дипломатії за 5 років. Дипломатія, згідно з Конституцією, це зона відповідальності в першу чергу президента.
Весь останній місяць, коли йшла позиційна боротьба навколо скасування санкцій проти російських в Раді Європи і було ясно, до чого схиляються німці і французи, в новій адміністрації «узеленского» займалися чим завгодно, крім своїх прямих обов’язків.
Вони призначали сумнівні в частині законності дострокові вибори парламенту, провели ряд незаконних призначень люструвати чиновників, жваво обговорювали переїзд АП в колишній музей Леніна, захоплено формували передвиборчі списки з дітей колишніх регіоналів і ставлеників олігархів, здійснювали незаконний тиск на суди і брали протекціоністські рішення на користь олігархів .
Замість цього потрібно було займатися рутинною і нудною роботою. Президент і його дипломатична служба повинна була бомбити листами лідерів ЄС, особисто обдзвонювати Макрона, Меркель і Ягланда та як мінімум зустрітися багаторазово для консультацій з українською делегацією в ПАРЄ. З усього це необхідного комплексу заходів було зроблено нуль. Саме ця суха цифра визначає результат ефективності президента у виконанні його прямих президентських обов’язків.
Дипломатична робота це комплекс регулярних, часто нудних заходів щодо реалізації національних інтересів. Але саме від їх виконання залежить, чи будуть твою країну сприймати як рівну на глобальній шахівниці.
Клімкін і Порошенко 5 років виконували часто непомітну, але критично важливу функцію. І коли пішов Клімкін, виявилося, що виконувати його роботу нікому. І бачачи таку неготовність і слабкість нової української адміністрації, лобісти і друзі Путіна тепер удесятерили свої зусилля. Конфлікт буде вирішене за рахунок слабшого.
Тепер, після повернення росіян в зал ПАРЄ, принизливий за формою для України, тому що не передбачає ніяких умов, на кону все антиросійські санкції. Які також не вистоять, якщо українське керівництво не буде за них боротися. Втім, ми вже можемо впевнено передбачити підсумок боротьби за них, з урахуванням Страсбурзького ганьби. Ганьби не тільки для України, але в першу чергу для цінностей Європи.
