Проєкт BBC 100 жінок - 2024: хто в списку цього року?

BBC опублікувала список 100 жінок з усього світу, які надихали та впливали на світ у 2024 році.

Серед них лауреатка Нобелівської премії миру Надія Мурад, активістка Жизель Пеліко, яка пережила зґвалтування, акторка Шерон Стоун, олімпійські спортсменки Ребека Андраде та Еллісон Фелікс, співачка Рей, художниця Трейсі Емін, кліматична активістка Аденіке Оладосу та письменниця Крістіна Рівера Гарcа.

В усьому, від смертоносних конфліктів та гуманітарних криз у Газі, Лівані, Судані та Україні до поляризації в суспільствах, що вилилася у рекордну кількість виборів у світі, жінкам довелося докладати більше зусиль та виходити на нові рівні стійкості.

Проєкт BBC “100 жінок” визнає, яким непростим був цей рік для жінок, і відзначає тих, хто завдяки своїй стійкості прагне до змін, адже світ навколо них також змінюється. Як і у попередні роки, проєкт приділяє особливу увагу зміні клімату, і отже, до списку увійшли жінки, які борються з наслідками кліматичної кризи та допомагають своїм громадам подолати її вплив та адаптуватися до нього.

Імена вказані у довільному порядку

Анат Гоффман, Ізраїль

Релігійна активістка

Анат Гоффман десятиліттями проводила кампанію за гендерну рівність і релігійний плюралізм в юдаїзмі.

Вона є однією із засновниць групи “Жінки Стіни”, яка домагається рівних молитовних прав для єврейських жінок біля Стіни плачу в Старому місті Єрусалима. Протягом багатьох років вона боролася проти правил, які забороняють жінкам носити молитовні шалі та читати разом Тору.

Гоффман також 20 років працювала виконавчою директоркою Ізраїльського центру релігійних дій, юридичного та адвокаційного підрозділу Руху за реформи, який працює над просуванням рівності та соціальної справедливості.

До цього вона працювала у міській раді Єрусалима, де кидала виклик ультраортодоксальній політиці.

Хенд Сабрі, Туніс

Акторка

Акторка Хенд Сабрі – одна з найвідоміших жінок арабського кіно. Її проривна роль у феміністичному фільмі “Тиша палацу” (1994) продемонструвала сексуальну та соціальну експлуатацію, з якою стикаються жінки в Тунісі.

Вона стала першою арабкою-суддею на Венеціанському кінофестивалі у 2019 році.

Нещодавно вона зіграла головну роль у фільмі “Дочки Ольфи”, який висунули від Тунісу на премію “Оскар” у 2024 році та був номінований на найкращий повнометражний документальний фільм.

У листопаді Сабрі пішла з посади посла доброї волі в ООН на знак протесту проти того, що вона назвала використанням голодування як зброї війни в Газі.

Йдеться не просто про виживання; йдеться про відновлення та пошук мети через боротьбу… перетворення болю на дію.

Хенд Сабрі

Нейла Ішик, Туреччина

Сільська голова та захисниця лісів

Нещодавно обрана головою району Ікізкей на заході Туреччини, фермерка Нейла Ішик протягом останніх п’яти років веде боротьбу проти вирубки лісів.

Коли сусідній ліс Акбелен опинився під загрозою через плани побудувати вугільну шахту, Ішик та інші місцеві жінки дали відсіч за допомогою судових позовів і протестів. Їм вдалося врятувати ліс від вирубки шахтарями.

Часом їхня екологічна кампанія призводила до запеклих зіткнень між поліцією та протестувальниками, які захищали ліс, але Ішик та інші жителі села пообіцяли не припиняти боротьбу, попри виклики та загрози, з якими вони стикалися, включно зі штрафами за вхід у ліс без дозволу (пізніше штрафи скасували).

Жінки вдома, на полях, на вулицях, у боротьбі… саме вони роблять світ прекраснішим, і, безсумнівно, вони його врятують.

Нейла Ішик

Жизель Пеліко, Франція

Активістка та жертва зґвалтування

Відмовившись від права на анонімність і дозволивши своїй історії облетіти весь світ, Жизель Пеліко стала символом мужності та стійкості.

Її колишній чоловік зізнався, що накачував її наркотиками та ґвалтував, коли вони були одружені, а також залучав десятки інших чоловіків, щоб вони також її ґвалтували. Більшість цих зґвалтувань знімали на відео.

За законом Пеліко мала право на анонімність, але натомість вона попросила, щоб судовий процес був відкритим, а також, щоб показали відео і таким чином переклали “ганьбу” із жертви на обвинувачених. Деякі з 50 чоловіків, які фігурують у справі, визнали зґвалтування, але більшість стверджують, що лише брали участь у статевих актах.

Судовий розгляд справи підійшов до завершальної стадії, а тим часом літня француженка надихнула жінок у всьому світі та сподівається, що її справа змінить французьке законодавство та ставлення до зґвалтування та згоди.

Сафа Алі, Судан

Акушерка

Коли торік біля її лікарні в Судані спалахнули важкі бої, докторка Сафа Алі відмовилася залишити країну разом зі своїми колегами попри постійні обстріли.

Вона консультантка з акушерства та гінекології й допомагала евакуювати волонтерів і вагітних жінок у безпечніші місця під час жорстоких сутичок між армією та воєнізованими Силами швидкої підтримки.

Тепер вона працює у пологовому будинку Аль-Сауді, в умовах війни вона проводить кесарів розтин та лікує жінок.

Вона також продовжує навчати близько 20 акушерок, які щойно отримали дипломи, щоби таким чином зменшити дефіцит медичного персоналу.

Я вірю, що саме опір жінок обіцяє нам зцілення, справедливість та майбутнє, де нам більше не доведеться жити в страху. Саме їхня сила нагадує мені, що надія все ще існує, навіть у найтемніші часи.

Сафа Алі

Юмі Сузукі, Японія

Позивачка у справі про примусову стерилізацію

Юмі Судзукі, народжена з церебральним паралічем, зазнавала дискримінації з дитинства. Коли їй було лише 12 років, їй зробили гістеректомію, хірургічну процедуру видалення матки.

З 1950-х до 1990-х років деяких людей з обмеженими можливостями, таких як Сузукі, примусово стерилізували в Японії через закон про євгеніку, який скасували лише у 1996 році.

Сузукі разом із 38 іншими позивачами подала до суду на уряд і після багатьох років у судах виграла справу. У липні Верховний суд Японії визнав цю практику неконституційною та зобов’язав уряд виплатити компенсацію жертвам.

Влада визнала, що 16 500 стерилізацій провели без згоди.

Енні Сінандуку Мванге, Демократична Республіка Конго

Шахтарка

Як жінка в конголезькому гірничодобувному бізнесі Енні Сінандуку Мванге очолює масовий рух з боротьби проти нерівності та сексуальних домагань у галузі, де половина працівників кустарних шахт – жінки.

Вона очолила національну жіночу шахтарську мережу Renafem і називає себе mère boss (матінка бос), доручаючи жінкам керувати шахтами, щоб запобігти сексуальній експлуатації з боку колег-чоловіків.

Інвестуючи у джерела заробітку жінок, вона також сподівається скоротити дитячу працю в цій галузі, адже глобальний попит на кобальт та інші мінерали, необхідні для чистих енергетичних продуктів, як-от електромобілі, зростає.

Крістіна Рівера Гарса, Мексика/США

Письменниця

Письменниця Крістіна Рівера Гарса здобула чимало нагород за багато років. У 2024 році вона також отримала Пулітцерівську премію в категорії мемуарів за книгу “Непереможне літо Ліліани”, яка проливає світло на проблему феміциду.

Через історію своєї сестри Ліліани, яку в 1990-х роках у Мексиці вбив колишній хлопець, що втік від правосуддя, авторка пише про болісну втрату коханої людини та починає пошуки справедливості в країні з одним із найвищих рівнів вбивств жінок у світі.

Рівера Гарса також засновниця і керівниця докторської програми з творчого письма іспанською мовою в Університеті Х’юстона.

Постійна і ретельна робота з мовою, щоб вона нарешті могла передати жіночу сторону історії, цілком може бути основою для будь-якої стійкості.

Крістіна Рівера Гарса

Снеха Реванур, США

Експертка з ШІ

Лише у 20 років Снеха Реванур вже попереду багатьох. Вона є засновницею Encode Justice, глобального молодіжного руху за безпечний і справедливий штучний інтелект (ШІ), який налічує понад 1300 членів у 30 країнах.

Робота Реванур має на меті пом’якшити загрози, пов’язані з розвитком технологій, а також залучити молодь до критичних розмов.

Вона студентка Стенфордського університету та літня стипендіатка Центру ШІ та цифрової політики.

Нещодавно вона стала наймолодшою людиною у першому списку 100 найвпливовіших голосів у галузі штучного інтелекту за версією журналу Time.

У нас є можливість випередити ризики штучного інтелекту, перш ніж вони затьмарять його революційний потенціал. Для мене стійкість це – піднятися над минулим, щоб переосмислити майбутнє.

Снеха Реванур

Саша Луччіоні, Канада

Інформатикиня

У світі, який адаптується до швидкого розвитку штучного інтелекту (ШІ), вуглецевий слід галузі часто непомітний.

Але провідна дослідниця штучного інтелекту Саша Луччіоні допомогла створити інструмент, за допомогою якого розробники можуть визначити кількість викидів вуглецю під час запуску коду, який завантажили понад 1,3 млн разів.

Луччіоні керує міжнародним стартапом Hugging Face, який працює з моделями штучного інтелекту з відкритим кодом і прагне “демократизувати якісне машинне навчання”.

Вона зосереджена на покращенні екологічності штучного інтелекту і прагне розробити “систему рейтингу енергетичних зірок”, за допомогою якої стартапи штучного інтелекту зможуть порівнювати свій вплив на клімат.

Крістіна Ассі, Ліван

Фотокореспондентка

Фотожурналістка Крістіна Ассі виросла в 1990-х роках у Лівані, у часи постійної нестабільності після громадянської війни. Це спонукало її до документування конфліктів і висвітлення невимовних історій війни.

У жовтні 2023 року вона пережила трагедію. Ассі отримала важке поранення під час ізраїльського удару на півдні Лівану.

У результаті вибуху загинув колега-журналіст Іссам Абдалла, п’ятеро інших колег були поранені, а Ассі пізніше ампутували ногу.

Цей досвід змусив її виступати за безпеку журналістів, і вона присвятила свою участь в естафеті Олімпійського вогню 2024 року в Парижі всім журналістам, які загинули під час своєї роботи.

Суніта Вільямс, США

Астронавтка

Коли астронавтка NASA Суніта Вільямс піднялася на борт космічного корабля Boeing Starliner 5 червня, вона очікувала відправитися у восьмиденну місію на Міжнародну космічну станцію (МКС).

Але після серії технічних несправностей на борту Вільямс і її колезі Баррі Вілмору повідомили, що вони не повернуться на Землю до лютого 2025 року.

Вільямс, льотчиця ВМС США у відставці та колишня рекордсменка за кількістю виходів жінок у відкритий космос, у 2007 році стала першою людиною, яка пробігла у космосі марафон. .

Попри те, що зараз вона далеко від друзів і родини на висоті 400 км над Землею, вона сприйняла тривале перебування зі стійкістю та оптимістичним настроєм, назвавши МКС своїм “щасливим місцем”.

Фавзія аль-Отаїбі, Саудівська Аравія/Велика Британія

Активістка за права жінок

Фавзія аль-Отаїбі давно виступає за припинення системи чоловічої опіки в Саудівській Аравії – і для того, щоб її почули, вона звернулася до соцмереж.

Але після того, як органи влади викликали її на допит, вона вирішила втекти з країни.

За даними правозахисних груп, її сестру Манахель аль-Отаїбі, також активістку за права жінок, заарештували та засудили до 11 років ув’язнення – за її вибір одягу та погляди, які вона висловлювала в інтернеті.

Аль-Отаїбі невпинно боролася за звільнення своєї сестри. Недавнє придушення інакомислення призвело до того, що в Саудівській Аравії багатьох людей ув’язнили за публікації в соціальних мережах.

Ольга Руднєва, Україна

Засновниця центру Superhumans

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Ольга Руднєва відчула, що мусить щось зробити, щоб допомогти пораненим на фронті.

Людей, які втратили кінцівки на полі бою, часто сприймають як жертв, але для Руднєвої вони були “надлюдьми”, які заслуговували на всю допомогу, яку вона тільки могла надати.

Вона створила у Львові травматологічний центр Superhumans, яким керує як генеральна директорка разом із командою спеціалістів. Центр займається протезуванням кінцівок, у ньому нещодавно відкрилося реабілітаційне відділення.

За перші два роки роботи послугами центру скористалися понад 1 000 людей.

Стійкість – це прокидатися щоранку під звуки сирен і продовжувати битися за свою країну. Це давати собі відповідь на запитання “для чого?”, замість того, щоб застрягати на тому, “чому я?”. Це знаходити способи зробити більше, маючи дедалі менше з кожним днем.

Ольга Руднєва

Каша Жаклін Набагесера, Уганда

Борчиня за різноманітність та інклюзію

Гомосексуальні акти є незаконними в Уганді, їх карають тюремним ув’язненням. Захисниця прав ЛГБТК+ Каша Набагесера прагне змінити ці репресивні закони.

Вона – відкрита лесбійка і справила значний вплив на кампанію проти стигматизації ЛГБТК+ в усій Африці.

Набагесері вдалося притягнути до суду декілька газет та уряд Уганди за висловлювання проти ЛГБТК+. Вона двічі оскаржувала закони проти гомосексуальності в судах Уганди і зараз оскаржує акт 2023 року.

Її науковий шлях включає ступінь з бізнесу в Університеті Нкумба в Уганді, стипендію від Стенфордського університету та внесок в ініціативи різноманітності на форумах високого рівня, як-от ООН, Європейський парламент і Африканська комісія.

Хлоя Чжао, Велика Британія

Кінорежисерка

Оскароносна режисерка та письменниця Хлоя Чжао стала першою не білою жінкою та однією з трьох жінок взагалі, яка отримала нагороду Академії за найкращу режисуру.

Чжао народилася у Пекіні, а пізніше переїхала до Великої Британії та США. Вона називає себе кочівницею – тема, якій присвячений її фільм “Земля кочівників” (2020), за який вона отримала “Оскара”.

Від корінних спільнот, яким вона присвячувала свої ранні фільми, до блокбастерів Всесвіту Марвел з різноманітним акторським складом, Чжао пристрасно відчуває те, що об’єднує нас як людей.

Цього року вона працювала над екранізацією відомого роману Меггі О’Фаррелл про добу Шекспіра “Гамнет”. Фільм має вийти на екрани у 2025 році.

Якщо ми не змінимо структуру сфери, в якій працюємо, ми просто визнаємо, що маємо стати такими ж, як чоловіки, щоб нас оцінили. Думаю, наша сила не в цьому.

Хлоя Чжао

Наомі Ватанабе, Японія

Комедійна акторка

Наомі Ватанабе – одна з найвідоміших інфлюенсерок Японії, вона проклала шлях для нового покоління жінок-коміків у своїй країні.

Вона зруйнувала бар’єри в японській комедії, де домінували чоловіки, зігравши головну героїню фільмів та створивши популярні скетч-шоу.

Ватанабе також намагається змінити стереотипне ставлення до жіночого тіла в Японії. Вона очолює бодіпозитивний рух, відомий як pochakawaii, що перекладається як “пухкий і милий”. Вона заснувала один із перших японських брендів, який пропонує одяг великих розмірів.

Досягнувши значного успіху на японському телебаченні та у кіно, вона переїхала до США, щоб завоювати світову комедійну сцену.

Як залишатися витривалою? Я завжди думаю: “Я тобі не подобаюся, і це нормально”. Будь ласка, дайте мені рік, і, можливо, ви зміните свою думку”. У мене завжди такий підхід.

Наомі Ватанабе

Жанилсинзат Турганбаєва, Киргизстан

Керівниця музею

Пріоритетом для Жанилсинзат Турганбаєвої є збереження та відродження культурної спадщини Киргизстану.

Вона керує етнологічним музеєм у Бішкеку, який демонструє унікальні національні артефакти та приваблює велику кількість відвідувачів.

Частина її благодійної діяльності передбачає збереження киргизької літератури, зокрема “Епосу про Манаса”, в якому розповідається про воїна, який об’єднав 40 племен киргизького регіону.

Версія монументальної поеми, внесеної до списку ЮНЕСКО, складається з приблизно 500 000 віршованих рядків і вважається найдовшим епосом у світі (у двадцять разів довшим за “Одіссею” Гомера). Турганбаєва допомагає відкрити можливості та забезпечити ресурси для “манашів” – артистів, які декламують цю киргизьку класику.

Ребека Андраде, Бразилія

Гімнастка

Гімнастка Ребека Андраде – найтитулованіша олімпійка Бразилії, яка має загалом шість медалей. Вона також є володаркою дев’яти титулів чемпіонки світу.

Вона виграла золото у вільних вправах у Парижі 2024 року, обігравши найтитулованішу гімнастку світу Сімону Байлз. Під час церемонії нагородження Байлз та інша американська гімнастка Джордан Чайлз вклонилися бразильці – цей жест став вірусним, а також емблемою цьогорічної Олімпіади.

Андраде, яка була однією з восьми дітей у родині, до 10 років ходила на тренування пішки зі своєї фавели поблизу Сан-Паулу, а її мати-одиначка прибирала будинки, щоб заплатити за її навчання.

Під час своєї кар’єри вона подолала багато серйозних травм, а також відкрито говорила про те, що головне для неї – психічне здоров’я.

Для мене стійкість пов’язана з тим, як ми даємо раду речам, які з нами трапляються, і з допомогою моїм товаришкам по команді бачити позитив, навіть коли все дуже погано.

Ребека Андраде

Сьюзен Коллінз, США

Сенаторка

Сьюзен Коллінз – жінка-республіканка, яка найдовше пробула в Сенаті США. Там вона вже протягом п’яти термінів представляє штат Мен.

Вона часто йшла на міжпартійну співпрацю, щоб прийняти епохальні закони. Вона є однією з шести сенаторів, які домоглися ухвалення Закону щодо менопаузи та здоров’я жінок середнього віку, згідно з яким протягом наступних п’яти років інвестують 275 мільйонів доларів у дослідження, лікування та інформування громадськості про менопаузу.

Коллінз також є авторкою Закону про національний проєкт боротьби з хворобою Альцгеймера, який координує національний план профілактики та лікування хвороби Альцгеймера. Вона працювала над забезпеченням фінансування проєкту до 2035 року, а також над тим, щоб він враховував ширші групи населення, які недостатньо охоплені послугами, включно з людьми з синдромом Дауна.

Сільвана Сантос, Бразилія

Біологиня

Біологиня Сільвана Сантос пояснює своє новаторське відкриття в галузі генетики цілковитою випадковістю – на тій самій вулиці, де вона жила, вона зустріла сім’ю з невідомою хворобою.

Пізніше вона виявила синдром SPOAN (спастична параплегія, атрофія зорового нерва та нейропатія), рідкісний генетичний нейродегенеративний розлад, який спричинює параліч, що поступово прогресує. Хвороба поширена переважно у північно-східній Бразилії.

Протягом 20 років, відколи вона розпочала дослідження в місті Серрінья-дус-Пінтус, Сантос допомогла людям із цим захворюванням отримати вирішальний діагноз.

Вона вивчає виникнення рідкісних генетичних захворювань і їхній зв’язок із шлюбами між близькими родичами у бідних районах сільської Бразилії.

Як ми показуємо силу стійкості? Це усвідомлення того, що життя – це цикл. У спекотну посуху ми просто виживаємо. У сезон дощів ми процвітаємо і вирощуємо фрукти.

Сільвана Сантос

Махранг Балух, Пакистан

Лікарка і політична діячка

Серед сотень жінок, які брали участь у демонстраціях у Пакистані, була Махранг Балух, яка протестує проти ймовірних насильницьких викрадень у провінції Белуджистан.

Її заклик до справедливості прозвучав після того, як її батька схопили співробітники служби безпеки у 2009 році, через два роки його знайшли мертвим зі слідами тортур.

Наприкінці 2023 року Балух очолила марш сотень жінок, які пройшли 1 600 км до столиці Ісламабад, вимагаючи інформацію про місцеперебування членів їхніх родин. Під час подорожі її двічі заарештовували.

Протестувальники з провінції Белуджистан, де тривають націоналістичні повстання, кажуть, що їхніх близьких захопили та вбили пакистанські сили безпеки під час операції проти повстанців. Ісламабад заперечує ці звинувачення.

Відтоді лікарка стала видатною активісткою, виступаючи від імені власної правозахисної групи, Baloch Yakjehti Committee. Її діяльність у сфері прав людини відзначили, внісши до списку 100 нових лідерів 2024 року від журналу Time.

Жина Модарес Горджі, Іран

Активістка за права жінок

Курдська журналістка та активістка Жина Модарес Горджі у 2019 році стала співзасновницею жіночої асоціації “Живано”, яка бореться з насильством щодо жінок за допомогою протестів та освітніх програм.

Модарес Горджі двічі арештовували після започаткування руху “Жінка, життя, свобода” в Ірані, й спочатку засудили до 21 року ув’язнення за звинуваченнями, зокрема, у “пропаганді проти режиму”. Наразі вона відбуває пом’якшене покарання у два роки та чотири місяці.

Модарес Горджі була учасницею кампанії “Один мільйон підписів”, метою якої було залучити громадську підтримку реформи законодавства в Ірані, спрямованої на закони, які дискримінують жінок.

Вона є організаторкою курдської жіночої фотогрупи, жіночого подкасту та авторкою дитячої книжки про курдських жінок, які надихають.

Каталін Каріко, Угорщина

Біохімік і Нобелівська лауреатка

Завдяки відомому дослідженню угорської вченої-біохіміка Каталін Каріко, присвяченому інформаційній РНК (мРНК), компанії BioNTech/Pfizer і Moderna створили вакцини проти Covid-19.

Це принесло їй Нобелівську премію (яку вона поділила зі своїм колегою Дрю Вайсманом) за внесок у “безпрецедентну швидкість розробки вакцини під час однієї з найбільших загроз для здоров’я людини в наш час”.

мРНК, матеріал, відповідальний за перетворення нашої ДНК у білки, надзвичайно крихкий і з ним важко працювати, але Каріко була переконана, що він може відігравати важливу роль у медицині.

Ця технологія була експериментальною до пандемії, але тепер вона захистила мільйони людей у всьому світі від серйозної хвороби Covid-19.

Працюйте над досягненням своїх цілей, завжди зосереджуючись на тому, що можете зробити ви, а не на тому, що повинні робити інші. Якщо ви зазнаєте невдачі, вчіться на помилках. Вставайте і рухайтеся далі з таким же ентузіазмом.

Каталін Каріко

Рікта Актер Бану, Бангладеш

Медсестра і засновниця школи

У віддаленому районі на півночі Бангладеш, де живе медсестра Рікта Актер Бану, народження дитини з аутизмом або з інвалідністю вважають прокляттям.

Коли її доньці, яка має аутизм і церебральний параліч, відмовили у місцевій початковій школі, вона продала свою землю і побудувала власну школу.

У школі Рікти Ахтер Бану для дітей з обмеженими можливостями зараз навчається 300 учнів. Школа позитивно вплинула на погляди суспільства щодо інвалідності.

Хоча спочатку школу побудували для дітей з аутизмом або труднощами навчання, тепер вона обслуговує учнів з різними інтелектуальними та фізичними вадами.

Інна Моджа, Малі

Мисткиня та кліматична активістка

Активістка за кліматичну справедливість, музикантка і режисерка Інна Моджа – жінка, яка бере на себе багато викликів, від кампанії проти каліцтва жіночих статевих органів до захисту сталого розвитку.

Вона продюсувала та знялася в документальному фільмі “Велика зелена стіна”, який розповідає про амбітні намагання Африки контролювати розширення пустелі та відновлювати деградовані землі в Сахелі, території на південь від пустелі Сахара, яка простягається зі сходу на захід через 12 країн.

Як посол доброї волі Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням, Моджа допомагає почути голоси громад, які постраждали від зміни клімату.

Вона також є співзасновницею Code Green, некомерційної організації, яка поєднує інноваційні технології та відеоігри, щоб надихнути позитивні дії.

Стійкість – це сприяння здатності жінок і дівчат стояти на чолі трансформаційних рішень.

Інна Моджа

Кім Єджі, Південна Корея

Олімпійська стрільчиня

Цього року увагу світу привернули харизма та спортивні досягнення Кім Єджі.

Стрільчиня виграла срібло у стрільбі з пневматичного пістолета на 10 метрів серед жінок на своїй першій Олімпіаді в липні, а лише за кілька місяців до цього встановила світовий рекорд у стрільбі з пістолета на 25 метрів.

Відео з нею незабаром стали вірусними в соцмережах – вони хвалили не тільки її вміння, але виважену поведінку, незламну концентрацію та науково-фантастичний вигляд у спеціальних окулярах.

Кім Єджі відверто розповідала про те, як вона бачить обов’язки, пов’язані з материнством. Вона зробила перерву у спортивній кар’єрі, щоб проводити більше часу зі своєю шестирічною дочкою.

За допомогою спорту ми демонструємо стійкість, командну роботу та рішучість – цінності, які, на мою думку, виходять далеко за межі ігрового поля та надихають ширші суспільні зміни.

Кім Єджі

Ольга Олефіренко, Україна

Фермерка

Коли у 2015 році помер її батько, Ольга Олефіренко вирішила здійснити його мрію – створити ферму. Купивши худобу, вона почала працювати, але незабаром зазнала фінансових труднощів і була змушена продати всіх тварин.

Але вона не хотіла відмовлятися від прагнень свого батька-командувача спецназу ВМС, який загинув на передовій війни на Донбасі.

Минулого року вона склала бізнес-план та подала заявку на фінансування від Українського фонду ветеранів – і досягла успіху.

Олефіренко знову організувала ферму, цього разу зосередившись на модернізації, застосуванні нових сільськогосподарських технологій і створенні робочих місць для місцевої громади, у якій вона стала джерелом натхнення через свою ініціативність та лідерські якості.

Су Мін, Китай

Мандрівниця й інфлюенсерка

У 50 років Су Мін втекла від чоловіка-абʼюзера й вирушила у самостійну подорож Китаєм, маючи лише машину, намет і пенсію.

З того часу, як у 2020 році вона почала мандрівку, вона відвідала понад 100 міст у більш ніж 20 провінціях.

Вона задокументувала всю свою подорож, і її історія розпалила бурхливі дискусії в соціальних мережах. Вона надихнула інших жінок середнього віку, яких у суспільстві часто називають “тітоньками”, наважитися порушити свій статус-кво.

Тепер у неї шість мільйонів підписників у соціальних мережах, а про її життя зняли фільм Like a Rolling Stone, який вийшов цього року.

Харбія Аль Хіміарі, Ємен

Інженерка з охорони пам’яток

Оскільки після багатьох років війни в Ємені були пошкоджені багато історичних будівель, інженерка Харбія Аль Хіміарі розпочала місію з метою дати їм нове життя.

У партнерстві з іншими організаціями, такими як культурна агенція ООН ЮНЕСКО, вона відновила десятки житлових і історичних будівель у Старій Сані та по всій країні. За даними ЮНЕСКО, пошкоджень зазнали понад 16 000 об’єктів.

Її робота у сфері збереження спадщини не тільки захистила історичні пам’ятки, але й покращила якість життя багатьох людей.

Аль-Хіміарі також навчала місцевих жителів традиційних будівельних ремесел і надихала молодих дівчат на роботу в галузі.

Енн Чумапорн (Ваддао), Таїланд

Активістка прав ЛГБТК+

Коли цього року Таїланд ухвалив закон про рівність шлюбів і став першою країною в Південно-Східній Азії, яка визнала одностатеві союзи, в Енн “Ваддао” Чумапорн були причини для святкування.

Законопроєкт пройшов через парламент завдяки ініціативі і зусиллям, які вона очолила. Чумапорн виконує обов’язки комісара з юридичного розгляду як у Палаті представників, так і у Сенаті.

Співзасновниця Bangkok Pride і ЛГБТ-активістка із сільської місцевості на півдні Таїланду, Чумапорн понад десять років виступає за права людини та сімейні права ЛГБТК+.

Під час молодіжних протестів у Таїланді 2020 року вона стала лідеркою продемократичного Фронту визволення феміністів. Їй висунули вісім політичних звинувачень за її активістську діяльність.

Герлайн М. Йозеф, Гаїті

Захисниця прав іммігрантів

Працюючи на перетині політики та раси в США, Герлайн М. Йозеф виступає за права іммігрантів.

Вона – засновниця очолюваного жінками Haitian Bridge Alliance, який зосереджується на людях африканського походження.

Під її керівництвом цього року Альянс порушив кримінальні звинувачення проти Дональда Трампа через безпідставні заяви про гаїтянських іммігрантів, які начебто “їдять домашніх тварин”. Він сказав про це у своїй промові в Спрингфілді у штаті Огайо, під час президентської кампанії.

Йозеф протягом тривалого часу відкрито критикувала депортації гаїтян. Її організація нещодавно закликала адміністрацію Байдена припинити повертати шукачів притулку, які прибули до США, рятуючись від кримінальних банд на своєму рідному острові.

Фен Юань, Китай

Захисниця прав жінок

Багаторічна борчиня за права жінок у Китаї, Фен Юань є директоркою-засновницею Equality Beijing. Ця організація, створена у 2014 році, займається правовою реформою, розвитком потенціалу та боротьбою з гендерним насильством.

Останніми роками вона підтримувала учасниць руху MeToo у Китаї і тренувала роботодавців, як запобігати сексуальним домаганням на робочому місці.

З 1986 по 2006 рік Фен працювала журналісткою та спеціалізувалася на жіночих питаннях.

З середини 1990-х років вона допомагала створювати різноманітні неурядові ініціативи, пов’язані з жінками та ЗМІ, ВІЛ/СНІДом, лідерством та розширенням прав і можливостей молоді. Вона була авторкою і редакторкою публікацій у Китаї та за його межами.

Кетрін Мартінес, Венесуела

Адвокатка з прав людини

Багато маленьких пацієнтів дитячої лікарні імені Хосе Мануеля де Лос Ріоса в Каракасі у Венесуелі походять із неповних сімей з низьким рівнем доходу.

Prepara Familia, неурядова організація, яку заснувала Кетрін Мартінес, надає їм найнеобхідніше – одяг, медичне приладдя та їжу, а також психологічну підтримку.

Як адвокатка з прав людини, Мартінес фіксує те, що вона та її команда вважають порушеннями прав людини щодо дітей та жінок, які доглядають за ними в лікарні. Мартінес прагне добитися компенсації для жертв.

З огляду на високий рівень недоїдання у Венесуелі, Prepara Familia також відкрила центр для дітей і вагітних жінок, де їм видають харчові добавки та вітаміни.

Ширін Абед, Палестинські території

Педіатриня

Бомбардування та величезний брак ресурсів не завадили Ширін Абед піклуватися про новонароджених дітей у Газі.

Вона сама стала біженкою після початку війни між Ізраїлем і Газою в 2023 році, оскільки її квартира була зруйнована, але продовжував доглядати за немовлятами в сусідніх таборах для переміщених осіб.

Спираючись на багаторічний досвід роботи у відділеннях для новонароджених у головних лікарнях Гази – останнім часом вона була директоркою пологового центру в медичному комплексі Аль-Шіфа – вона розробила протоколи для надзвичайних ситуацій, щоб дозволити медикам рятувати життя з дуже обмеженими ресурсами, і навчала інших лікарів.

Вона була змушена покинути Газу разом із двома доньками на початку цього року, але Абед продовжує надавати допомогу тамтешнім лікарям дистанційно.

Кауна Малгві, Нігерія

Лідерка профспілки модераторів контенту

Кауна Малгві є активною борчинею за права працівників у галузі технологій та штучного інтелекту (ШІ). Клінічна психологиня за фахом, вона очолює Спілку модераторів контенту в Нігерії та підвищує обізнаність про всю невидиму працю, яка навчає системи ШІ.

Під час своєї попередньої роботи на посаді модератора контенту для Facebook, Малгві була змушена дивитися відео зґвалтувань, самогубств і жорстокого поводження з дітьми, що призвело до безсоння та параної.

Вона є однією зі 184 колишніх модераторів, які подали до суду на материнську компанію Facebook Meta, а також на субпідрядників компанії в Кенії за незаконне звільнення після того, як викривач повідомив про погані умови праці.

Вона давала свідчення в Європейському парламенті на захист прав модераторів контенту.

Жінки можуть кинути виклик і змінити реалії нашого розколотого світу, запропонувавши цілісну перспективу, яка цінує як технологічний прогрес, так і психічний добробут.

Кауна Малгві

Аруна Рой, Індія

Громадська активістка

Борчиня за права бідних в Індії Аруна Рой залишила кар’єру на державній службі, щоб тісніше співпрацювати з сільськими громадами.

Вона є співзасновницею організації Mazdoor Kisan Shakti Sangathan (MKSS), яка зосереджується на прозорості та справедливій заробітній платі, і відіграла важливу роль у прийнятті знакового закону 2005 року, який дозволяє громадянам вимагати підзвітності уряду.

Понад чотири десятиліття Рой була в авангарді громадських ініціатив, за що отримала численні нагороди, зокрема премію Рамона Магсайсая, яку часто називають “Нобелівською премією Азії”.

Вона є президенткою Національної федерації індійських жінок і цього року опублікувала свої мемуари “Особисте – це політичне”.

Одержимі великим задумом, ми часто не помічаємо мрію зовсім поруч.

Аруна Рой

Хінда Абді Мохамуд, Сомалі

Журналістка

Захоплена письменництвом з юних років, Хінда Абді Мохамуд вела щоденник з історіями про людей, які втікали від насильства в її рідному місті Харгейса у Сомалі.

Тепер вона – головна редакторка журналу Bilan, першого і єдиного в країні виключно жіночого видання.

Команду створили для боротьби з сексизмом та домаганнями, з якими часто стикаються сомалійські жінки на робочому місці. Цю проблему навіть визнали в останньому звіті ООН.

Видання висвітлює соціальні проблеми в одній з найнебезпечніших для журналістів країн світу. Журналістки Bilan пишуть про сомалійців з ВІЛ, які живуть у хованках, сиріт, що зазнали жорстокого поводження, та альбіносів, які стають вигнанцями у своїх спільнотах.

Нур Емам, Єгипет

Підприємниця у галузі фемтех

Педагог із сексуального здоров’я Нур Емам зосереджується на таких темах, як гігієна менструального циклу, репродуктивне здоров’я та сексуальна обізнаність. Ці теми часто вважають табу для жінок у регіоні Близького Сходу та Північної Африки.

Емам – співзасновниця та гендиректорка компанії Motherbeing, яка розвиває технології у галузі здоровʼя жінок. Компанія надає послуги як офлайн через клініку в Каїрі, так і онлайн через цифрову платформу, щоб покращити доступ жінок до охорони здоров’я за допомогою технологій.

Вона прагне надати жінкам знання про своє тіло, засновані на фактичних даних, водночас полегшуючи доступ до надійної інформації про контрацепцію та допомагаючи їм орієнтуватися в делікатних питаннях, не соромлячись.

Надія Мурад, Ірак

Лауреатка Нобелівської премії миру

Тепер відома захисниця жертв сексуального насильства, правозахисниця і лауреатка Нобелівської премії миру Надія Мурад у минулому пережила геноцид єзидів в Іраку. Його здійснило у 2014 році угруповання, яке називає себе Ісламською державою (ІД).

Її схопили бойовики ІД, примусово відправили в рабство, ґвалтували та знущалися. Мурад втекла через три місяці та сміливо розповіла світу про свої випробування, щоб привернути увагу до сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом.

Вона співпрацювала з юристкою-правозахисницею Амаль Клуні, намагаючись притягнути ІД до відповідальності, і створила організацію Nadia’s Initiative, щоб відбудувати поселення та домогтися відшкодування жертвам.

Через десять років після різанини єзидів Мурад продовжує залишатися світовим символом стійкості.

Щоб боротися за рівність і справедливість, ми повинні володіти тим, що я називаю “зброєю духу”: правдою, надією та співчуттям.

Надія Мурад

Самія, Сирія

Психологиня-консультантка

Психологиня Самія, чию особу BBC не розголошує з міркувань безпеки, підтримує сирійців, які переживають травму, спричинену багаторічним конфліктом.

Довготривала громадянська війна вбила сотні тисяч людей, а багато з тих, хто вижив, опинилися у жахливих умовах і мали справу з проблемами психічного здоров’я, такими як депресія та тривожність.

Самія проводить консультації для переміщених осіб та їхніх сімей у психіатричній клініці під керівництвом Міжнародного комітету порятунку у таборі біженців на північному сході Сирії.

Попри обмежені ресурси, вона віддана справі покращення психічного здоров’я своїх пацієнтів та підвищення обізнаності в кризових ситуаціях.

Даніелла Кантор, Ізраїль/Палестинські території

Культурна активістка

Даніелла Кантор – співзасновниця проєкту “Культура солідарності”, започаткованого під час пандемії, який надавав їжу та допомогу мешканцям Тель-Авіва.

Разом зі співзасновницею Альмою Бек вона керує Будинком Солідарності – центром для зустрічей, дебатів, культурних заходів і майстер-класів.

Нещодавно вона створила Spreads – мистецьку книгу, яка на прикладі культури харчування досліджує нюанси політики ідентичності громад в Ізраїлі та на Палестинських територіях.

Разом з іншими учасницями Колективної жіночої сидячої акції за мир Кантор бере участь у демонстраціях із закликами до негайного припинення вогню на Близькому Сході та довготривалої мирної угоди.

Коли жінки використовують притаманну їм емпатію, вони справді можуть розпізнати несправедливості та переосмислити наш шлях уперед.

Даніелла Кантор

Ноелла Віяала Нвадей, Гана

Музикантка у стилі афропоп

Співачка та авторка пісень Ноелла Віяала Нвадей широко відома під своїм сценічним псевдонімом Віяала, що її рідною мовою сіссала означає “та, що робить”.

Мисткиня відома своїм почуттям моди та унікальним стилем, вона розробляє свої сценічні сукні та аксесуари, які демонструють традиції її рідного регіону, північної Гани.

Багато її текстів проливають світло на експлуатацію африканських жінок. Віяала тісно співпрацює з агентствами ООН і владою Гани для боротьби з дитячими шлюбами.

Вона також побудувала мистецький центр, громадську радіостанцію та ресторан для сприяння працевлаштуванню та творчості у своєму рідному місті Фунсі.

Аденіке Тітілопе Оладосу, Нігерія

Борчиня за кліматичну справедливість

Нігерійська екофеміністка Аденіке Тітілопе Оладосу є засновницею I Lead Climate Action, ініціативи жінок і молоді для боротьби зі зміною клімату.

Вона вела просвітницьку роботу про екологічну кризу, яка вплинула на озеро Чад, що лежить на кордоні Нігерії, Нігеру, Чаду та Камеруну. Скорочення водних ресурсів у цьому регіоні загострило конфлікти.

Робота Оладосу стосується як екологічних, так і соціальних проблем, насамперед тому, що вони впливають на африканських жінок. Вона вчить їх навичок сталого землеробства в районах, де опустелювання загрожує голодом.

З 2019 року вона виступає на багатьох конференціях ООН зі зміни клімату, закликаючи політиків віддати пріоритет кліматичній стійкості в Африці.

Кліматична криза – це проблема стійкості, яка не залишає нам іншого вибору, окрім перемоги. Щоб пережити цю кризу, нам потрібні важливі інвестиції в технології та інновації.

Аденіке Тітілопе Оладосу

Рут Лопес, Сальвадор

Юристка

Рут Лопес, яка пристрасно захоплена правом і боротьбою за справедливість, є головною юристкою організації Cristosal, що працює над розвитком демократії у Центральній Америці.

Лопес приділяє особливу увагу боротьбі з корупцією, виборчому законодавству та захисту прав людини у Сальвадорі.

Вона відверто критикує уряд та інституції країни та проводила широку кампанію в соціальних мережах за політичну прозорість та публічну підзвітність під наглядом самих громадян.

Її робота стала більш помітною, коли на початку цього року Сальвадор переобрав президента Наїба Букеле на другий термін. Букеле, чия популярність зросла після успішних заходів проти злочинності, назвав себе “найкрутішим диктатором у світі”.

Пуджа Шарма, Індія

Виконавиця похоронних обрядів

Протягом останніх трьох років Пуджа Шарма займається похованням у Делі тіл, які не забрали родичі.

Її мотивація походить з власного досвіду. Свій перший похоронний обряд вона виконала для власного брата, якого вбили, і ніхто не прийшов допомогти з його похоронами.

Шарма зіткнулася з опором священників та її спільноти загалом, адже в індуїстській релігії цю роль традиційно виконують чоловіки.

Попри негативну реакцію, вона провела похоронні обряди для понад 4 000 людей різних віросповідань і релігій. Вона розповідає про свою роботу у соцмережах, відстоюючи право кожного на гідне прощання після смерті.

Лінда Дрьофн Гуннарсдоттір, Ісландія

Керівниця притулку для жінок

В Ісландському жіночому притулку Лінда Дрьофн Гуннарсдоттір допомагає тим, хто змушений залишити свої домівки через домашнє насильство.

Ісландія часто очолює рейтинги як “найкраще місце для жінок”, але рівень гендерного насильства залишається високим у цій країні.

Як головна керівниця центру, Дрьофн Гуннарсдоттір опікується відкриттям нового приміщення, яке стане першим в Ісландії спеціально побудованим притулком для жінок.

Дрьофн Гуннарсдоттір каже, що 20 років тому 64% жінок, які залишилися в притулку, зрештою повернулися до своїх кривдників, але тепер ця цифра зменшилася до 11% завдяки покращенню підтримки та послуг.

Гелен Моліне, Велика Британія

Співзасновниця Monumental Welsh Women

До 2021 року в Уельсі не було статуй відомих валлійок.

Адвокатка Гелен Моліне вирішила змінити це. Вона заснувала некомерційну організацію Monumental Welsh Women, яка має на меті відзначити внесок і досягнення валлійських жінок та краще представити їх у публічному просторі.

Керуючись пропозиціями громадськості, Моліне та її команда запланували встановити загалом п’ять статуй жінок, щоб їхні історії не були забуті.

Чотири памʼятники вже встановили: першій темношкірій директорці школи Уельсу Бетті Кемпбелл у Кардіффі, письменниці Елейн Морган у місті Маунтейн-Еш, поетці Сарі Джейн Ріс (Краногвен) у Лланграннозі та суфражистці Леді Рондда в Ньюпорті.

Кемі Баденок, Велика Британія

Лідерка Консервативної партії

Кемі Баденок, яку обрали лідеркою Консервативної партії в листопаді, стала першою темношкірою жінкою, яка очолила велику політичну партію Великої Британії.

Зараз вона є членом парламенту від Північно-Західного Ессекса, а раніше була бізнес-секретарем і міністром у справах жінок і рівності.

Баденок народилася в Лондоні в сім’ї нігерійців, але виросла у Нігерії та США. Вона повернулася до Британії у віці 16 років через погіршення політичної та економічної ситуації в Нігерії, і здобула ступінь з комп’ютерної інженерії та права.

До політичної кар’єри вона була помічницею директора приватного банку Coutts і цифровою директоркою журналу The Spectator.

Махедер Хайлеселассі, Ефіопія

Фотографка

Ефіопська фотографка Махедер Хайлеселассі, що працює серед висохлих річок і знищених посівів, документує, як сильна посуха змусила батьків у її країні віддавати своїх дочок у ранні шлюби. За це вона отримала Премію сучасної африканської фотографії 2023 року.

Правозахисні організації прогнозують, що до 2050 року кількість дівчат, яким загрожує дитячий шлюб через кліматичну кризу, зросте на третину.

У фотографіях Хайлеселассі знаходять відображення історія та досвід людей, з якими вона спілкується щодня, а також її власні.

Її роботи демонструвалися на багатьох престижних виставках, включно з цьогорічною Африканською бієнале фотографії.

Чжиїн (Таня) Цзен, Чилі

Гравчиня у настільний теніс

Китайсько-чилійська тенісистка Чжиїн Цзен, або Таня, дебютувала на Олімпійських іграх 2024 року в Парижі у віці 58 років.

Це був довгий шлях. За допомогою мами тренерки вона стала професіональною спортсменкою у 12 років. Вона пройшла кваліфікацію до національної збірної Китаю, але пізніше переїхала до Чилі, де на 30 років покинула спорт і занурилася у підприємництво.

Під час пандемії ковіду Таня Цзен повернулася до настільного тенісу.

У 2023 році вона стала жінкою з найвищим рейтингом у цьому виді спорту в Чилі, представляючи країну на Чемпіонаті Південної Америки та Панамериканських іграх. А потім вона здійснила “мрію всього життя”, здобувши олімпійську кваліфікацію.

Іданія дель Ріо, Куба

Модна підприємиця

Clandestina – перший незалежний модний бренд з Куби, який продає свій одяг онлайн на світовому ринку. Його співзасновницею стала графічна дизайнерка Іданія Дель Ріо.

Компанію заснували, коли президент Рауль Кастро послабив правила для незалежного бізнесу та торгівлі.

Товари, створені переважно жіночою командою дизайнерів із Гавани, відзначають кубинську культуру та заохочують цінувати творчість острова. Дель Ріо впроваджує технологію up-cycling у виробництві одягу та аксесуарів й віддає перевагу екологічним практикам.

Вона випускниця Гаванського інституту дизайну (ISDI) і перш ніж почати свій модний бізнес, створювала плакати для галерей, театрів і фестивалів.

Raye, Велика Британія

Співачка

Співачка та авторка пісень Рейчел Агата Кін, відома під сценічним іменем Raye, увійшла в історію на цьогорічній церемонії Brit Awards, вигравши шість із семи премій, на які була номінована. Вона також стала першою жінкою, яка виграла звання найкращого автора пісень року.

У 2021 році Raye розповіла у соцмережах, що протягом семи років вела боротьбу зі своїм звукозаписним лейблом Polydor за право випуску власного альбому.

У 2023 році вона представила свій дебютний студійний альбом My 21st Century Blues як незалежна артистка, і він отримав як комерційний успіх, так і схвальні відгуки критиків.

Вона відкрито говорила про проблеми, з якими зіткнулася як у музичній індустрії, так і за її межами, зокрема сексуальне насильство, зловживання наркотиками та дисморфію тіла, і закликала до більш справедливої оплати праці авторів пісень.

Лілія Чанишева, Росія

Політична активістка та колишня ув’язнена

Політична активістка Лілія Чанишева, одна з 26 ув’язнених, яких звільнили у серпні цього року в рамках великого міжнародного обміну полоненими, покинула Росію, щойно вийшла на свободу.

Раніше Чанишева очолювала офіс покійного опозиційного політика Олексія Навального в російському регіоні Башкортостан. Її робота включала розслідування корупції та захист чесних виборів і свободи слова.

Вона була успішною фінансисткою та до роботи на Навального надавала консультаційні послуги з оподаткування міжнародним фірмам у Москві.

У 2021 році її заарештували за звинуваченням в екстремізмі та засудили до дев’яти з половиною років ув’язнення. До звільнення вона відсиділа два роки і дев’ять місяців.

Анджела Рейнер, Велика Британія

Віцепрем’єр-міністерка Великої Британії

Анджела Рейнер обійняла одну з найвищих посад у британській політиці після загальних виборів у липні.

Рейнер народилася і виросла у Стокпорті поруч із Манчестером. З раннього дитинства вона доглядала за своєю матір’ю та залишила школу вагітною у 16 років. Вона працювала в соціальній установі місцевої ради та зробила карʼєру, ставши представницею профспілок.

Рейнер вперше обрали до парламенту як члена Лейбористської партії від округу Ештон-андер-Лайн у 2015 році. Вона стала першою жінкою, яка представляла цей виборчий округ. Вона обіймала багато посад у владі, зокрема була тіньовою міністеркою у справах жінок і рівності.

Зараз вона обіймає посаду держсекретаря з питань житлово-комунального господарства, громад та місцевого самоврядування.

Габі Морено, Гватемала

Музикантка

Відома співачка та авторка пісень на латиноамериканській музичній сцені, гватемалка Габі Морено увірвалася в мейнстрим, здобувши “Греммі” за найкращий латиноамериканський попальбом 2024 року.

Її музика, емоційний голос та пісні, написані двома мовами, відбивають її багату культурну спадщину, поєднуючи такі стилі, як американа, соул і латина фолк.

Морено також є першою гватемалкою, яка стала послом доброї волі ЮНІСЕФ, що виступає за права дітей.

Нещодавно вона запустила кампанію з розширення доступу до якісних навчальних комплектів у країні, де, за оцінками, 2,7 мільйона хлопчиків і дівчаток не відвідують школу.

Аманда Зуравскі, США

Захисниця репродуктивних прав

У серпні 2022 року Аманда Зуравскі виявила, що у неї передчасно відійшли води. Лікарі сказали їй, що плід не виживе.

Зуравскі живе в Техасі, і їй відмовили в аборті. Після скасування Верховним судом справи Ро проти Вейда за два місяці до цього влада штату заборонила переривання вагітності, за винятком випадків, коли під загрозою було життя пацієнтки. Через три дні у неї стався септичний шок, і лише тому, що тепер її життя було під загрозою, їй нарешті дозволили зробити аборт.

У березні 2023 року Зуравскі та 19 інших жінок із подібними історіями подали позов проти штату – перша справа, ініційована жінками, яким відмовили в абортах після скасування справи Ро проти Вейда. Верховний суд Техасу відхилив оскарження заборони абортів.

Тепер вона обіцяє продовжувати боротьбу за “відновлення та захист репродуктивних прав у країні”.

Хана-Раухіті Майпі-Кларк, Нова Зеландія

Політик

У 22 роки Хана-Раухіті Майпі-Кларк стала наймолодшою жінкою маорі, яку коли-небудь обирали до парламенту Нової Зеландії.

Під час своєї першої промови вона виконала хаку, церемоніальний танець маорі, і закликала до більшого представництва корінних народів у парламенті. На знак протесту проти суперечливого закону нещодавно вона ініціювала ще одну хаку, через яку парламент був змушений перервати роботу.

Майпі-Кларк пристрасно бореться за права маорі, збереження культури та екологічні проблеми. У 17 років вона опублікувала свою першу книгу про місячний календар Маорі.

Цього року вона отримала престижну міжнародну нагороду Молодий політик року за те, що намагається посилити голоси молоді корінних народів у політиці.

Жінкам доводиться вибивати двері до місць у політиці, куди, як вони знають, їх не запрошують, – чи то на місцевому, національному чи глобальному рівні.

Хана-Раухіті Майпі-Кларк

Енас Аль-Гул, Палестинські території

Інженерка сільського господарства

Коли через війну в Газі виникла нестача води, Енас Аль-Гул зрозуміла, що має знайти рішення.

Інженерка сільського господарства використала перероблені матеріали, зокрема дерево, скло та брезент, щоб створити опріснювальний пристрій на сонячних батареях, здатний перетворювати морську воду на питну.

Відтоді пристрій став порятунком для багатьох мешканців наметів у районі Хан-Юніс на півдні сектора Газа, адже з жовтня 2023 року інфраструктура водопостачання та санітарії була пошкоджена або зруйнована.

Сповнена рішучості використати свої навички, щоб допомогти переміщеним палестинцям, Аль-Гул також створила плиту на сонячних батареях і навчилася переробляти матеріали для створення таких речей, як матраци та сумки.

Трейсі Отто, США

Лучниця, паралімпійка

У 2019 році колишній хлопець напав на Трейсі Отто у неї вдома. Дівчина залишилася паралізованою від грудей і втратила ліве око. До цього вона була фітнес-моделлю і вирішила повернутися до активної діяльності.

У березні 2021 року Отто зайнялася спортом, який ніколи не пробувала, – стрільбою з лука. Вона з першого разу влучила у ціль і захопилася.

Цього року Отто змагалася в Парижі на своїх перших Паралімпійських іграх. Через свою травму вона випускає стріли за допомогою рота.

Майже п’ять років Отто також бореться за захист жертв домашнього насильства.

Ейнав Зангаукер, Ізраїль

Активістка за звільнення заручників

24-річного сина матері-одиначки та активістки Ейнав Зангаукер, Матана, взяли у заручники під час нападів ХАМАС 7 жовтня. Партнерку її сина Ілану викрали окремо і зрештою повернули в результаті обміну полоненими.

Відтоді вона наполегливо привертала увагу до кризи із заручниками, закликаючи лідерів вжити заходів і згуртовуючи громадськість на демонстрації тиждень за тижнем.

Зангаукер відкрито критикувала ізраїльський уряд за нездатність знайти спосіб повернути заручників додому, хоча раніше вона голосувала за партію прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу.

Вона вимагає угоди про припинення вогню, щоб забезпечити звільнення решти заручників.

Наомі Чанда, Замбія

Фермерка та тренерка

Як тренерка із сільського господарства на навчальній фермі, Наомі Чанда має на меті заохотити свою громаду працювати з використанням методів, які поважають і зберігають землю.

Вона зосереджується на “кліматично розумних” методах, таких як крапельне зрошення, яке використовує менше води, або вирощування сільськогосподарські культури з коротким циклом життя, та акцентує роль жінок у рішеннях щодо зміни клімату.

За допомогою неурядової організації Camfed, що опікується освітою для дівчат, Чанда допомагає навчити близько 150 молодих жінок, як адаптувати методи ведення сільського господарства та зробити їх стійкими до кліматичної кризи на північному сході Замбії, де тривалі посухи та різкі сезонні зміни мали руйнівний вплив на дрібних фермерів.

Джорджина Лонг, Австралія

Медик-онколог

За допомогою таргетної терапії та імуноонкології Джорджина Лонг хоче побачити світ без смертей від раку.

Як співдиректорка Інституту меланоми в Австралії, Лонг стала відомою у 2024 році після того, як вона спільно з колегами розробила перше у світі лікування, яке допомогло її колезі та другу Річарду Сколієру позбутися особливо агресивного раку мозку.

Лонг та її команда, разом із самим пацієнтом, виявили, що імунотерапія працює краще, коли комбінацію препаратів використовують перед операцією з видалення пухлини.

Їхня передова робота заснована на багаторічних дослідженнях меланоми і врятувала життя тисячам пацієнтів із діагнозом рак шкіри.

Лідери майбутнього повинні підтримувати емпатію та людяність, давши людям можливість кинути виклик застарілим системам і шукати інноваційні розв’язання проблем.

Джорджина Лонг

Роксі Мюррей, Велика Британія

Захисниця прав людей з інвалідністю

Відверто розповідаючи про свій досвід пансексуальної людини, яка живе з розсіяним склерозом (РС), Роксі Мюррей прагне розширити можливості хронічно хворих людей. Вона бореться за інклюзію у медичній, благодійній та корпоративній секторах.

Використовуючи свій досвід у сфері моди, Мюррей допомагає людям зробити свої допоміжні засоби пересування стильними. Вона також сприяє видимості людей з інвалідністю, які належать до меншин та різноманітних етнічних груп.

Вона засновниця подкасту The Sick and Sickening, який ділиться реальними історіями про життя з інвалідністю та хронічними хворобами, торкаючись тем лікування болю, сексуального здоров’я та позитиву щодо тіла та сексу.

Як темношкіра представниця ЛГБТ з інвалідністю, я можу сказати, що стійкість – водночас глибоко особиста та глибоко колективна. Це про силу кинути виклик системам, які маргіналізували таких людей, як я.

Роксі Мюррей

Марія Тереза Орта, Португалія

Поетка

Письменниця та журналістка Марія Тереза Орта є однією з найвидатніших феміністок Португалії та авторкою багатьох книжок, відзначених нагородами. Але, мабуть, найбільше вона відома як співавторка всесвітньо визнаної збірки “Нові португальські листи” (Novas Cartas Portuguesas).

У 1972 році збірку еротичної художньої прози та поезії заборонив авторитарний уряд Португалії, а Орта та її колеги-співавторки постали перед судом за непристойність і “зловживання свободою преси”.

Справа “Трьох Марій”, як почали її називати, потрапила в заголовки газет і викликала протести в усьому світі.

Суд над ними завершився після того, як у 1974 році Революція гвоздик повалила режим. Цього року – 50-та річниця тих історичних подій.

Лурдес Баррето, Бразилія

Захисниця прав секс-працівників

Ініціаторка багатьох кампаній, Лурдес Баррето все своє життя відстоювала кращі права для секс-працівників у Бразилії.

Почавши свою активістську діяльність у Белен-ду-Пара в регіоні Амазонки, вона згодом стала співзасновницею Бразильської мережі секс-працівниць у 1980-х роках – одного з перших організованих рухів секс-працівників у Латинській Америці.

Баррето, якій зараз за 80, десятиліттями бореться з упередженнями.

Вона зіграла значну роль у створенні політики профілактики ВІЛ у країні та проводила кампанію з запобігання поширенню ВІЛ серед золотодобувних громад. У 2023 році вона опублікувала автобіографію.

Нехай наші історії цінуються, а не замовчуються. Роль жінки у світі з її величезною здатністю мріяти, досягати та мислити, – змінювати суспільство.

Лурдес Баррето

Пак Субін, Південна Корея

Засновниця Stair Crusher Club

Коли Пак Субін, яка користується колісним кріслом, виявила, що багато місць у Сеулі, які вона хотіла відвідати, недоступні, вона почала висвітлювати цю проблему, скориставшись своїми навичками колишньої керівниці ІТ-проєктів.

Пак – співзасновниця Stair Crusher Club, некомерційного проєкту, який збирає інформацію про незручні для колісних візків маршрути та місця без сходів у Південній Кореї.

Мета проєкту – створити мапу доступності для користувачів.

Уже понад 2 000 громадян долучилися до поповнення їхньої бази даних завдяки Stair Crusher Club, а 14 000 місць по всій країні перевірили на доступність.

Шахрнуш Парсіпур, Іран/США

Письменниця і перекладачка

Одна з найвидатніших письменниць Ірану Шахрнуш Парсіпур у своїй творчості торкалася табуйованих тем, таких як сексуальне пригнічення жінок і повстання в патріархальному суспільстві.

Вона розпочала свою кар’єру як авторка та продюсерка на Іранському національному телебаченні та радіо, але пішла у відставку на знак протесту проти страти двох поетів-активістів перед революцією 1979 року. Це призвело до її першого ув’язнення.

Після революції її творчість активно забороняли в Ірані, а сама Парсіпур знову потрапила до в’язниці за відкрите обговорення проблеми цнотливості у своєму романі “Жінки без чоловіків”. Пізніше його екранізували за межами Ірану.

Парсіпур у своїх творах розповідала про власний досвід ув’язнення, а з 1994 року вона мешкає у вигнанні в США.

Ясмін М’яллі, Палестинські території

Дизайнерка

Роботи дизайнерки одягу Ясмін М’яллі натхненні палестинським життям і традиціями.

Вона зростала на півдні Америки, але згодом переїхала до Рамалли на Західному березі річки Йордан, де у 2020 році запустила свій бренд Nöl Collective.

Її модний бренд співпрацює з сімейними швацькими майстернями, місцевими магазинами спецій, які постачають натуральні барвники, і жіночими кооперативами для спільного виробництва одягу. Кравчині, ткачині, вишивальниці, різьбярки використовують традиційні техніки, віддаючи данину палестинському ремеслу створення тканин.

За допомогою свого одягу М’яллі розповідала історії про палестинців. Вона також привернула увагу до вуличних домагань, яких зазнають жінки в усьому світі, написавши фразу “not your habibti” (не твоя крихітка) на джинсових куртках і футболках.

Хуан Цзе, Тайвань

Політик

Хуан Цзе бореться за гендерну рівність. У січні цього року вона увійшла в історію, ставши першим членом парламенту Тайваню, який є відкритим представником ЛГБТК+ спільноти.

Під час своєї політичної кар’єри вона запровадила серйозні реформи, серед яких забезпечення прав самотніх жінок, а також прав лесбійських пар на лікування безпліддя. Вона також наголошувала на необхідності зміни законодавства для того, щоб забезпечити жінок із низькими доходами засобами гігієни.

Після публічного виступу в 2023 році вона відкрито розповіла про насильство, з яким зіткнулася. Ставши жертвою порнографічного дипфейку, вона виступає за посилення законів для боротьби з цифровим сексуальним насильством.

Справжня стійкість полягає в прийнятті різноманітності. Що більше голосів ми готові почути, то сильнішими ми стаємо – насамперед ті, кого колись вважали слабкими, як-от жінок та ЛГБТК+.

Хуан Цзе

Сара Беркаї, Велика Британія/Еритрея

Розробниця навчальних наборів для дітей

Сара Беркаї, еритрейка, народжена у Судані, яка виросла в Лондоні, першою у своїй родині вступила до університету, де вивчала розвиток дитини.

Вона є засновницею Ambassa Play, соціального підприємства, яке розробляє набори для навчання і творчості дітей та заохочує їх брати участь у розробці іграшок.

Беркаї дає дітям з різних країн, які не відвідують школу, доступ до освіти через гру. У 2019 році вона придумала цю концепцію під час проведення семінарів STEM для дітей-переселенців в Ефіопії та Еритреї.

Беркаї включили у список Forbes “30 до 30” за її інноваційні ідеї та соціальний вплив. Вона також має інші нагороди.

Стійкість – це оптимізм на практиці – непохитне прагнення до кращого майбутнього, яке ґрунтується на любові.

Сара Беркаї

Габріела Салас Кабрера, Мексика

Програмістка і дослідниця даних

Її рідна мова, науатль (мова ацтеків), була недоступна на популярній платформі перекладу Google, доки Габріела Салас Кабрера не взялася за справу.

Разом із технологічним гігантом програмістка працювала над лінгвістичними проєктами, щоби інтегрувати цю та інші мови корінних народів Мексики у програму Google Translate. Перекладачем мови науатль можна користуватися від початку цього року.

У своїй роботі Салас намагається поширити недостатньо представлені в інтернеті мови за допомогою штучного інтелекту. Вона також прагне збільшити присутність жінок корінного населення в індустрії технологій.

Вона спеціалізується на об’єктноорієнтованому програмуванні та ШІ, а також вивчає науку про дані в Політехнічному університеті в Мадриді в Іспанії.

Жіноча стійкість – це полум’я, яке ніколи не згасає, перетворюючи біль на мету та освітлюючи шлях для тих, хто ним іде.

Габріела Салас Кабрера

Шерон Кляйнбаум, США

Рабинка

Піонерка єврейської громади Нью-Йорка, рабинка Шерон Кляйнбаум три десятиліття надихала на зміни у царині прав ЛГБТК+ і релігії.

Призначена в 1992 році першою рабинкою міської конгрегації Бейт Сімхат Тора, вона вела свою громаду крізь злети та падіння, включно з кризою СНІДу в 1990-х роках.

Вона курувала розширення конгрегації завдяки транс- та небінарним людям, і тепер її синагогу вважають найбільшою дружньою до ЛГБТК+ людей у США.

Кляйнбаум, яка цього року пішла на пенсію, була рушійною силою проєктів, присвячених соціальній справедливості, а президент Джо Байденом призначив її до Комісії США з міжнародної релігійної свободи.

Радість – це акт духовного та політичного опору.

Шерон Кляйнбаум

Розмарі Видлер-Вельті, Швейцарія

Вчителька та кліматична активістка

Розмарі Видлер-Вельті – співпрезидентка організації KlimaSeniorinnen (Старші жінки за захист клімату). Вона очолила дев’ятирічну боротьбу проти уряду Швейцарії та виграла першу в історії кліматичну справу в Європейському суді з прав людини.

Разом із 2000 інших жінок вихователька дитсадка Видлер-Вельті стверджувала, що реакція швейцарського уряду на хвилі спеки, пов’язані з глобальним потеплінням, завдає шкоди їхньому праву на здоров’я і що їхній вік і стать роблять їх особливо вразливими.

У квітні суд постановив, що зусилля країни щодо скорочення викидів були недостатніми.

Хоча швейцарський парламент згодом відхилив це рішення, справа створила новий прецедент для кліматичних судових процесів.

Хоана Бахамон, Колумбія

Громадська діячка

Відвідування колумбійської в’язниці змінило життя акторки Хоани Бахамон, надихнувши її працювати для тих, хто потребує “другого шансу”.

У 2012 році вона залишила акторську кар’єру і взялася за підтримку тюремної реформи. Вона заснувала Fundación Acción Interna, некомерційну організацію, яка підтримує колумбійських в’язнів і тих, кого звільнили.

Фонд, як повідомляють, охопив понад 150 000 людей і 132 центри ув’язнення у всій країні.

Громадська активістка також просувала Закон про другі можливості 2022 року, який назвали законом Хоани Бахамон. Його мета – посилити доступ до роботи та навчання для людей після в’язниці.

Стійкість означає не лише піднятися й рухатися вперед після падіння, вона означає рішення перетворити падіння на можливість для особистісного зростання.

Хоана Бахамон

Маргарита Баррієнтос, Аргентина

Засновниця їдальні для нужденних

Маргарита Баррієнтос відома своєю відданою боротьбою з голодом в Аргентині, де понад половина 46-мільйонного населення зараз живе у бідності. Баррієнтос почала свою діяльність з відкриття центру їжі лише для 15 людей, тепер вона щодня годує більш ніж 5 000.

Вона народилася в одному з найбідніших регіонів країни та з дитинства стикалася з труднощами. У 1996 році Баррієнтос відкрила їдальню Los Piletones. Вона згодом виросла у благодійний фонд, який тепер обʼєднує дитячий садок, центр здоров’я, швейну майстерню та бібліотеку.

Її громадську діяльність підтримали багато компаній і знаменитостей – футболіст Ліонель Мессі нещодавно подарував їй свою підписану футболку для продажу на аукціоні.

Латіша МакКрудден, Ірландія

Активістка Ірландського руху мандрівників

Їй лише 20, але Латіша МакКрудден уже заявила про себе як про палку захисницю спільноти ірландських мандрівників.

Вона прагне перемогти табу навколо етнічних меншин в Ірландії. Та, як колишня жертва домашнього насильства, вона бореться проти насильства щодо жінок і дівчат.

МакКрудден вивчає право в Університеті Голвея і входить до Національного молодіжного форуму Ірландського руху мандрівників, Національної жіночої ради Ірландії та групи підтримки мандрівників Mincéirs Whiden.

Вона сподівається балотуватися на наступних місцевих виборах у 2029 році та змінити майбутнє Ірландії.

Хала Алкаріб, Судан

Активістка проти сексуального насильства на війні

Регіональна директорка Стратегічної ініціативи для жінок країн Африканського Рогу (SIHA), відома активістка та письменниця Хала Алкаріб очолює ініціативи, які висвітлюють гендерне насильство в регіоні.

Відтоді, як у квітні 2023 року в Судані почалася війна, SIHA відстежує сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, та надає підтримку жінкам і дівчатам.

Звіт ООН за жовтень 2024 року попереджає про “приголомшливий” масштаб проблеми та звинувачує воєнізовані Сили швидкої підтримки (RSF) у “жорстоких злочинах”. RSF ці звинувачення відкидають.

За оцінками звіту, станом на липень 2024 року до служби підтримки направили щонайменше 400 людей, які пережили сексуальне насильство під час конфлікту – і це називають лише “верхівкою айсберга”.

Бригітта Баптист, Колумбія

Екологиня

Як трансжінка-біолог, Бригітта Баптист досліджує закономірності між біорізноманіттям і гендерною ідентичністю.

Вона вивчає ландшафти і види крізь призму свого досвіду квір-людини, намагаючись розширити поняття “природи” для кращого захисту екосистем. У своєму виступі на TEDx у 2018 році вона показала воскову пальму Квіндіо, національне дерево Колумбії, як приклад організму, який протягом життя змінює свою стать із чоловічої на жіночу.

Відома науковиця, Баптист 10 років обіймала посаду директора Інституту Олександра фон Гумбольдта, зараз вона президентка Університету EAN у Боготі, вишу, який зосереджується на сталому підприємництві.

Вона також виступала за покращення фінансування, щоб залучити більше представників спільноти ЛГТБК+ до вищої освіти.

Елаха Сорор, Афганістан

Співачка та композиторка

У той час, коли голоси жінок в Афганістані викреслюють із суспільного життя, співачка Елаха Сорор написала гімн Naan, Kar, Azadi! (Хліб, праця, свобода!). Так вона чинить опір цьому придушенню та надсилає підбадьорливе послання.

Прем’єра пісні відбулася в жовтні на безпрецедентному Всеафганському жіночому саміті в Албанії.

Відзначена нагородами співачка, карʼєра якої охоплює не лише музику, а й кіно та театр, активно виступає за права жінок.

Сорор, яка походить з етнічної меншини хазарейців, помітили на шоу талантів “Афганська зірка” у 2009 році. Але у своїй країні вона зіткнулася з ненавистю через те, що зробила музичну кар’єру, і змушена була залишити Афганістан у 2010 році.

Роса Васкес Еспіноза, Перу

Біологиня-хімік

Натхненна мудрістю своєї бабусі-цілительки, вчена Роса Васкес Еспіноза присвятила свою кар’єру захисту біорізноманіття в перуанській Амазонії, поєднавши передові наукові та традиційні знання.

Заснувавши організацію Amazon Research International, вона працює з корінними громадами, досліджуючи невикористане біорізноманіття джунглів.

Вона подорожує у віддалені екосистеми планети. Серед її досягнень – відкриття нових видів бактерій у легендарній Киплячій річці в Амазонії та проведення першого хімічного аналізу бджіл без жала та лікувального меду в Перу.

Вона також є міжнародним послом народу Ашанінка, однієї з найбільших груп корінного населення Південної Америки.

Суан Фуонг, В’єтнам

Кінорежисерка, письменниця, галеристка

Письменниця та режисерка Суан Фуонг, яка наближається до свого 95-річчя, прожила насичене життя.

Вона пережила дві війни у В’єтнамі та боролася за незалежність країни від Франції у віці 16 років.

Отримавши диплом лікаря, вона працювала керівницею клініки, військовою кореспонденткою і режисеркою В’єтнамського телебачення, а також була свідком таких історичних моментів, як падіння Сайгона.

У віці 62 років замість того, щоб вийти на пенсію, вона заснувала Lotus Gallery – одну з перших приватних галерей у Хошиміні – прагнучи представити в’єтнамське мистецтво світу. Вона також стала наставницею місцевих художників на шляху до світової слави.

Шилшила Ачарʼя, Непал

Стала підприємниця

Шилшила Ачарʼя керує однією з найбільших мереж переробки пластику в Непалі. Її бізнес з утилізації відходів Avni Ventures наймає персонал із маргіналізованих громад і намагається залучити більше жінок до зеленого сектора.

Ачарʼя зіграла велику роль у кампанії 2014 року “Ні, дякую, я ношу свою сумку”, яка призвела до заборони пластикових пакетів для покупок.

Вона проводить просвітницьку роботу у галузі клімату та відходів та бере участь у масштабному щорічному прибиранні в Гімалаях. Під час акції волонтери прибирають сміття, яке залишили альпіністи. З 2019 року вони зібрали 119 тонн відходів.

Завдяки її роботі частина цих відходів повторно використовується місцевими майстринями для створення кошиків, килимків і ювелірних виробів, що стає для них можливістю заробити на життя.

Леслі Локко, Гана/Велика Британія

Архітекторка

Її робота з “демократизації архітектури” принесла Леслі Локко золоту медаль Королівського інституту британських архітекторів 2024 року. Це одна з найвищих відзнак галузі у світі. Вона стала першою чорношкірою жінкою, яка отримала цю нагороду з моменту заснування інституту в 1848 році.

Протягом останніх двох десятиліть вона відстоювала залучення у галузь людей, які були недостатньо у ній представлені через своє походження.

Гансько-шотландська науковиця також стала першою жінкою африканського походження, яка опікувалася Венеціанським бієнале архітектури, де вона зосередилася на темах декарбонізації та деколонізації.

Вона – засновниця Африканського інституту майбутнього в Аккрі, який досліджує зв’язок між архітектурою, ідентичністю та расою.

Стійкість – це здатність не сходити з заданого курсу – навіть перед лицем байдужості, яку часто важче винести, ніж опір.

Леслі Локко

Олівія Маквей, Велика Британія

Візажистка, інфлюенсерка

Після того, як їй поставили діагноз “алопеція”, Олівія Маквей почала досліджувати світ перук. Випробовуючи нові стилі та експериментуючи з альтернативними зачісками, вона створила онлайн-платформу, яка заохочує розширювати можливості жінок, що стикаються з втратою волосся.

Маючи майже півмільйона підписників, вона нормалізує носіння перук, а також підвищує обізнаність про алопецію та здоров’я жінок.

Маквей, візажистка та інфлюенсерка з Північної Ірландії, почала втрачати волосся в підлітковому віці.

Зараз вона проводить майстер-класи з носіння перук і розповідає про те, як віднайти впевненість у собі. Вона створила безпечний простір для жінок з алопецією, де вони можуть ділитися досвідом і не боятися говорити про свій стан.

Стійкість – це корона, яку ми, жінки, носимо. Ми завжди здатні адаптуватися, трансформуватися та вчитися процвітати в нашому оточенні, незалежно від обставин.

Олівія Маквей

Шин Деве, М’янма

Кінорежисерка

Відзначену нагородами документалістку Шин Деве заарештували, коли в її багажі знайшли дрон.

Цього року вона постала перед судом у М’янмі, якою керує військовий уряд, за звинуваченням у порушенні законів про боротьбу з тероризмом. На закритому суді їй відмовили у правовому захисті та засудили до довічного ув’язнення.

Деве виступає проти правління військових з 1988 року, й у вʼязниці вона не вперше.

Вона зняла понад десяток короткометражних документальних фільмів, багато з яких привернули міжнародну увагу. Серед них і фільм про продемократичні протести 2007 року, коли тисячі буддистських ченців приєдналися до демонстрацій проти хунти.

Євгенія Бонетті, Італія

Черниця

Сестра Євгенія Бонетті допомагала керувати понад 100 притулками та створити мережу з черницями в Африці для підтримки жінок-мігранток, які стали жертвами торгівлі людьми та експлуатації.

Вона провела багато ночей, допомагаючи жінкам, які стали жертвами секс-торгівлі в Римі, і стала президенткою організації Slaves No More, яка підвищує обізнаність про торгівлю людьми.

Бонетті була місіонеркою у Кенії понад 24 роки та допомагала тренувати чиновників у різних країнах задля розробки ініціатив проти торгівлі людьми.

Перед виходом на пенсію Папа Римський Франциск попросив її написати Хресну дорогу 2019 року, ключову щорічну молитву для католиків, яка відзначає Страсну п’ятницю в Колізеї.

Світлана Анохіна, Росія

Правозахисниця

Світлана Анохіна багато років допомагала жертвам домашнього насильства втекти з Північного Кавказу, російського регіону з переважно мусульманським населенням, що лежить на межі Східної Європи та Азії.

У 2020 році вона разом з іншими волонтерами заснувала проєкт Marem. Організація допомагає жінкам з Дагестану, Чечні та інших північнокавказьких республік, яким загрожує домашнє насильство. Волонтери допомагають їм з виїздом і тимчасовим житлом, а також надають юридичну та психологічну підтримку.

У 2021 році Анохіна сама була змушена виїхати з Росії після того, як силовики Чечні та Дагестану провели обшук в її жіночому притулку.

Торік російська влада відкрила проти неї кримінальне провадження через “дискредитацію збройних сил Росії”.

Джоан Челімо Меллі, Кенія/Румунія

Бігунка на довгі дистанції

Серед багатьох досягнень у бігу на довгі дистанції у румунської олімпійки Джоан Челімо, яка народилася в Кенії, – цьогорічне срібло на Чемпіонаті Європи з півмарафону.

Вона пережила гендерне насильство та з огляду на свій досвід прагне розповісти про загрози, з якими часто стикаються спортсмени.

Вона стала співзасновницею Tirop’s Angels, організації кенійських спортсменів, яку створили після вбивства кенійської легкоатлетки та рекордсменки світу Агнес Тіроп у 2021 році. Організація активно бореться з гендерним насильством.

Цього року вбивство олімпійської бігунки Ребекки Чептегей її колишнім партнером посилило заклики до дій проти вбивства жінок у Кенії.

Я вважаю, що справжні зміни починаються, коли ми вирішуємо, що наш біль – це не кінець нашої історії, а початок чогось більшого.

Джоан Челімо Меллі

Ділором Юлдошева, Узбекистан

Швачка та підприємниця

Два роки тому Ділором Юлдошева втратила обидві ноги під час нещасного випадку на жниві. Але це не завадило їй мріяти про велике.

Вона хотіла навчитися нового, а також допомогти молодим узбецьким жінкам заробляти на життя, тому вирішила відкрити власну швейну справу.

Вона навчилася основ підприємництва та управління ресурсами та тепер навчає понад 40 учнів. За кілька місяців її компанія значно виросла, запускаючи безплатні майстерні та забезпечуючи контракти на виробництво уніформи для робітників і школярів.

Відтоді її бізнес став джерелом доходу для неї та десятків інших жінок.

Вінеш Пхогат, Індія

Борчиня

Триразова учасниця Олімпійських ігор, Вінеш Пхогат є однією з найбільш титулованих борчинь Індії, яка палко критикує сексистське ставлення до жінок у спорті. Вона вигравала медалі Чемпіонатів світу, Співдружності та Азійських ігор.

Цього року Пхогат стала першою індійською борчинею, яка дійшла до олімпійського фіналу, але її дискваліфікували після того, як вона не пройшла зважування. Пізніше вона пішла зі спорту у політику.

Відверто висловлюючись щодо гендерних стереотипів, Пхогат була обличчям багатомісячних протестів індійських борчинь проти голови їхньої федерації Бріджа Бхушана Сінгха, якого звинувачували у сексуальних домаганнях до спортсменок. Він ці звинувачення заперечував.

Протести потрапили у заголовки світових ЗМІ, коли поліція затримала Пхогат та інших демонстрантів.

Здатність зібрати себе після поганого робочого дня та попіклуватися про себе – ось, що означає бути стійким.

Вінеш Пхогат

Фірда Марсія Курнія, Індонезія

Музикантка хеві-метал гурту

Виклик гендерним і релігійним нормам не лякає Фірду Марсія Курніа, яка є головною вокалісткою та гітаристкою хеві-метал гурту Voice of Baceprot. Усі учасниці гурту – жінки, і вони носять хіджаб.

Співаючи англійською та суданською, однією з найпоширеніших мов в Індонезії, тріо виражає своє невдоволення патріархальними нормами.

Більш консервативні мусульмани з негативом відреагували на жіночий гурт, який наважився на хеві-метал.

Але гурт пройшов довгий шлях відтоді, як 10 років тому дівчата заснували його у своїй сільській школі в Гаруті у Західній Яві. А цього року вони виступили на Glastonbury, ставши першим індонезійським гуртом за 54-річну історію фестивалю.

Хадіка Кіані, Пакистан

Співачка і авторка пісень

Хадіка Кіані, одна з найпопулярніших музичних ікон Пакистану, відома своїм різнобічним голосом і внеском у гуманітарні справи.

Здобувши популярність у 1990-х роках, вона стала однією з найвідоміших попзірок-жінок Південної Азії, а також послом доброї волі Програми розвитку ООН.

У відповідь на руйнівні повені 2022 року в Пакистані Кіані запустила свій проєкт Vaseela-e-Raah, який допомагав постраждалим у регіонах Белуджистан і Південний Пенджаб.

Вона закликала громадськість допомогти переміщеним сім’ям, і минулого року її фонд заявив, що побудував 370 будинків та інших об’єктів у постраждалих районах.

Медісон Тевлін, Канада

Ведуча ток-шоу та модель

Вірусне відео Медісон Тевлін, яка зіграла головну роль у кампанії “Припусти, що я можу”, цього року приголомшило світ, зруйнувавши упередження щодо людей із синдромом Дауна.

Просвітницька кампанія зібрала понад 150 мільйонів переглядів і отримала нагороди за позитивний вплив, зокрема престижного Золотого лева на фестивалі “Каннські леви”.

Акторка та модель Тевлін виступила на Тижні моди в Нью-Йорку, виголосила промову про інклюзію на конференції Глобальної ініціативи Клінтона та отримала нагороду Квінсі Джонса за винятковий активізм.

Вона була ведучою ток-шоу, номінованого на нагороду, Who Do You Think I Am? і подкасту 21 Questions.

Стійкість означає ніколи не здаватися, навіть коли мене засуджують, не помічають чи недооцінюють… Це відстоювати те, у що я вірю, і ніколи не відмовлятися від себе чи своєї спільноти.

Медісон Тевлін

Закія Худададі, Афганістан

Спортсменка з тхеквондо, паралімпійка

Закія Худададі увійшла в історію на Іграх у Парижі 2024 року, ставши першою учасницею Паралімпійської команди біженців, яка виграла медаль.

Спортсменка, яка народилася без одного передпліччя, почала таємно займатися тхеквондо у віці 11 років у прихованому тренажерному залі у своєму рідному місті Герат, на заході Афганістану.

Спочатку їй відмовили в участі у її першій Паралімпіаді в Токіо після того, як у 2021 році до влади повернулися таліби.

Але завдяки втручанню Міжнародного паралімпійського комітету та підтримці Франції, її евакуювали з Афганістану. Худададі стала першою афганською спортсменкою, яка брала участь у міжнародному спортивному заході після захоплення влади Талібаном.

Мій шлях до олімпійської медалі говорить про стійкість афганських жінок, біженок, кожної жінки. Не здаючись, ми продовжуємо показувати, що немає нічого, чого жінка не могла б зробити.

Закія Худададі

Еллісон Фелікс, США

Легкоатлетка, спринтерка

Еллісон Фелікс має рекордні 20 медалей чемпіонатів світу та 11 олімпійських медалей, вона найбільш титулована легкоатлетка в історії.

Після того як вона пережила прееклампсію під час вагітності та передчасне народження дочки, вона стала палкою захисницею прав на охорону здоровʼя матерів. Тепер вона отримала грант у розмірі 20 мільйонів доларів від Мелінди Френч Гейтс на розвиток охорони материнського здоров’я чорношкірих жінок у США.

Атлетка, яка вже завершила свою спортивну карʼєру, зіграла важливу роль у відкритті першої в історії дитячої кімнати в Олімпійському селищі під час Ігор у Парижі 2024 року.

Цього року її обрали до складу комісії атлетів Міжнародного олімпійського комітету. Вона також заснувала власну компанію зі спортивного менеджменту, яка опікується виключно жіночим спортом.

Стійкість полягає у тому, щоб знайти силу та красу, щоб гідно протистояти складним ситуаціям і використовувати кожну невдачу як енергію, щоб продовжувати рухатися вперед.

Еллісон Фелікс

Хаміда Аман, Афганістан

Підприємниця у галузі медіа та освіти

Коли таліби відмовили афганським дівчатам у доступі до середньої освіти, медіапідприємниця Хаміда Аман вирішила запустити Begum Academy, онлайн-простір, який пропонує безкоштовні мультимедійні курси для дітей, що не можуть відвідувати школу.

За останній рік на освітній платформі вийшли понад 8 500 відео мовами дарі та пушту, які охоплюють шкільну програму за 7-12 класи.

У березні Аман запустила також освітній канал Begum TV, який транслює курси Begum Academy через супутник.

Цим проєктам передувало її радіо Begum – станція, створена жінками для жінок після захоплення влади Талібаном у 2021 році.

Трейсі Емін, Велика Британія

Художниця

Трейсі Емін стала відомою у 1990-х роках завдяки таким провокаційним творам, як “Моє ліжко” та “Намет”, які заохочують людей замислитися над своїм сексуальним досвідом.

Вона здобула славу у світі мистецтва завдяки своєму сповідальному та автобіографічному стилю.

Минуло 25 років з моменту першої виставки “Мого ліжка” у Лондоні, яка викликала багато дискусій у ЗМІ. Колись Емін вважали еnfant terrible британського мистецтва, а цього року король Чарльз присвоїв їй почесний титул дами за внесок у візуальне мистецтво.

Художниця створила фонд Трейсі Емін у британському місті Маргейт, щоб виховувати майбутні таланти.

Щоби бути жінкою зараз, я думаю, потрібно якомога більше стійкості… Я думаю, що настав час, коли має бути більше єдності та більше боротьби за жінок.

Трейсі Емін

Шерон Стоун, США

Акторка

Голлівудська зірка Шерон Стоун протягом останніх десятиліть залишила слід як на екрані, так і поза ним.

Акторка прославилася на початку 1990-х років завдяки фільму “Основний інстинкт” і знялася в таких блокбастерах, як “Згадати все” та “Казино”, за роль у якому вона отримала “Золотий глобус” і була номінована на “Оскар”.

Поряд зі своєю плідною акторською кар’єрою Стоун займалася благодійністю, а також отримала нагороду Саміту миру за свою діяльність на підтримку людей з ВІЛ.

Цього року вона стала першою лауреаткою премії Golden Globe International Icon Award.

Ми можемо обрати страждання – або ми можемо обрати радість. Я думаю, що треба просто продовжувати обирати радість… визирнути у вікно і обрати дивитися на небо.

Шерон Стоун

Плестія Алакад, Палестинські території

Журналістка та поетка

Коли почалася війна в Газі, двадцятидворічна Плестія Алакад лише нещодавно закінчила університет. У перші дні війни вона опублікувала відео себе у своїй квартирі під час інтенсивних ізраїльських авіаударів.

Воно стало вірусним, і завдяки подальшим новинам із Гази, віршам та щоденниковим записам вона зібрала чотири мільйони підписників в інстаграмі. Незабаром будуть опубліковані її мемуари “Очі Гази”, засновані на цих дописах.

Алакад стала лауреаткою премії One Young World’s Journalist of the Year 2024 року. Вона також захищала палестинців на таких форумах, як Всесвітній урядовий саміт.

Алакад виїхала з Гази в листопаді 2023 року. Вона отримала стипендію для навчання на факультеті досліджень медіа у Бейруті.

Що таке проєкт “100 жінок”

Проєкт BBC “100 жінок” щороку визначає сотню жінок по всьому світу, які надихають і змінюють його. Ми створюємо документальні фільми, репортажі, новини та інтерв’ю – історії, присвячені жінкам, які ми публікуємо та транслюємо на всіх платформах BBC.

Слідкуйте за проєктом BBC “100 жінок” в інстаграмі та фейсбуку. Приєднуйтесь до розмови за допомогою гештегу #BBC100Women.

Як обирали 100 жінок?

Команда проєкту склала короткий список з імен, які зібрала сама та які запропонували журналісти 41 мовної служби BBC, а також BBC Media Action.

Ми шукали кандидаток, які потрапили в новинні заголовки або вплинули на важливі аспекти життя протягом останніх 12 місяців, а також менш відомих жінок, чиї історії, однак, надихають, і хто досяг чогось важливого і змінює своє суспільство.

Кандидаток також обирали згідно з цьогорічною темою стійкості. Ми хотіли визнати, яким непростим був цей рік для жінок у всьому світі. А тому ми зосередилися на тих, хто завдяки своїй стійкості прагне до змін і покращення життя на рівні громади чи на глобальному рівні. Ми також приділили особливу увагу жінкам, які працюють у галузі змін клімату, обравши з них піонерок та лідерок цієї галузі.

Ми намагалися представити голоси з усього політичного спектра та з усіх сфер суспільства, а також досліджували імена, повʼязані із суперечливими темами.

Перед остаточним затвердженням списку ми також перевірили його на регіональну репрезентативність та неупередженість. Усі жінки дали згоду на обрання до списку.

Над проєктом працювали

Команда проєкту BBC “100 жінок”: Валерія Перассо, Наталія Піанцола, Марія Заккаро, Ребекка Торн, Лара Овен, Наташа Фернандес, Ніам Гьюз, Ахмен Хаваджа, Шайна Оппенгеймер, Сара Тіамію та Рубаб Батул.

У проєкті також брали участь: Вандана Віджай, Катерина Хінкулова, Маріам Аман, Віра Квакофі, Моуна Ба, Рупа Джа, Джулієн Ель-Хадж, Марк Ши, Кріс Клейтон, Юна Ку, Іссарія Прайтонгʼяем, Паула Адамо Ідоета, Лаура Гарсія, Ана Паїс, Жанна Безп’ятчук, Злата Онуфрієва, Берза Сімсек, Фархат Джавед, Анастасія Сорока, Таїс Карранка, Селестін Кароні, Шахневаз Рокі, Хайрулла Убайдуллаєв, Абдибек Казієв, Катерина Це, Сільвія Чанг, Лаура Бікер, Ай Ту Сан, Буї Ту, До Хунг, Фарзад Сейфікаран.

Редакторка проєкту ВВС “100 жінок”: Голнуш Голшані.

Виконавча редакторка: Клер Вільямс.

Випускова редакторка: Фіона Крек.

Адаптація проєкту для мовних служб Всесвітньої служби BBC: Рафаель Шакон, Піп Джой і Керол Олона

Дизайн: Лілі Гейн, Пріна Шах, Дженні Лоу, Метт Томас, Полін Вілсон і Олі Павелл.

Розробка: Скотт Джарвіс, Арун Бхарі, Олександр Іванов, Меттью Тейлор і Пріті Вагела.

Авторські права на фото: Getty Images, Lauren Hurley/No. 10 Downing Street, Tracey Emin, Yoshimoto Entertainment, United World Wrestling, Stephanie King, Derrick Evans, Asta Kristjans, Shahnewaz Rocky, Annette Hornischer, Farhio Mohamed Hussein, Billsatya, Mohanad Elhussein, Mataara Stokes, Joe O’Shaughnessy, Tapas Mallick, @KuchuTimes, Melanoma Institute Australia, Christopher Michel, LeYa, M. Sven Torfinn, Mundele Badimubungi Alain, USA Archery, Daryna Lavrenko, Ko Oo, Alix McIntosh, Steve Gerrard, Kellys Portillo, Bangkok Pride, Mariana Castiñeiras, Diaspora Arts Connection, Acción Interna, Juan Pablo Orellana, Jean Francois Carly for Kathrine Hamnett/Samsung Global series, Paige Censale/Haitian Bridge Alliance, Gonzalo Marroquín, Raj Kumar Shrestha, Ravshan Musaev, HK studio, Lisa Palomino, Harold Levine, Media Wales, Nensi Ragab, Alexandre Nunis, Manon Obel/Clandestina, Hila Shiloni/Women of the Wall, Felix Speller/Design Museum, Kazım Kızıl, Hugo Mathy, Dmitry Aychuvakov, Ula Osman, Naver Sports, NASA, Peter Giodano, Yero Adugna, Jumadyl Tokkojoev, Marco Conti Sikic, François Barrère, Social Fund for Development, Membley Studios, Greg C. Holland, Ben Cohen, Hagar Bader/Laba Impact House, Keiko Atsuta, Doan Duc Thang, особистий архів номінанток.

Підтримайте проект на Patreon

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.

Анат Гоффман, Ізраїль

Хенд Сабрі, Туніс

Нейла Ішик, Туреччина

Жизель Пеліко, Франція

Сафа Алі, Судан

Юмі Сузукі, Японія

Енні Сінандуку Мванге, Демократична Республіка Конго

Крістіна Рівера Гарса, Мексика/США

Снеха Реванур, США

Саша Луччіоні, Канада

Крістіна Ассі, Ліван

Суніта Вільямс, США

Фавзія аль-Отаїбі, Саудівська Аравія/Велика Британія

Ольга Руднєва, Україна

Каша Жаклін Набагесера, Уганда

Хлоя Чжао, Велика Британія

Наомі Ватанабе, Японія

Жанилсинзат Турганбаєва, Киргизстан

Ребека Андраде, Бразилія

Сьюзен Коллінз, США

Сільвана Сантос, Бразилія

Махранг Балух, Пакистан

Жина Модарес Горджі, Іран

Каталін Каріко, Угорщина

Рікта Актер Бану, Бангладеш

Інна Моджа, Малі

Кім Єджі, Південна Корея

Ольга Олефіренко, Україна

Су Мін, Китай

Харбія Аль Хіміарі, Ємен

Енн Чумапорн (Ваддао), Таїланд

Герлайн М. Йозеф, Гаїті

Фен Юань, Китай

Кетрін Мартінес, Венесуела

Ширін Абед, Палестинські території

Кауна Малгві, Нігерія

Аруна Рой, Індія

Хінда Абді Мохамуд, Сомалі

Нур Емам, Єгипет

Надія Мурад, Ірак

Самія, Сирія

Даніелла Кантор, Ізраїль/Палестинські території

Ноелла Віяала Нвадей, Гана

Аденіке Тітілопе Оладосу, Нігерія

Рут Лопес, Сальвадор

Пуджа Шарма, Індія

Лінда Дрьофн Гуннарсдоттір, Ісландія

Гелен Моліне, Велика Британія

Кемі Баденок, Велика Британія

Махедер Хайлеселассі, Ефіопія

Чжиїн (Таня) Цзен, Чилі

Іданія дель Ріо, Куба

Raye, Велика Британія

Лілія Чанишева, Росія

Анджела Рейнер, Велика Британія

Габі Морено, Гватемала

Аманда Зуравскі, США

Хана-Раухіті Майпі-Кларк, Нова Зеландія

Енас Аль-Гул, Палестинські території

Трейсі Отто, США

Ейнав Зангаукер, Ізраїль

Наомі Чанда, Замбія

Джорджина Лонг, Австралія

Роксі Мюррей, Велика Британія

Марія Тереза ​​Орта, Португалія

Лурдес Баррето, Бразилія

Пак Субін, Південна Корея

Шахрнуш Парсіпур, Іран/США

Ясмін М’яллі, Палестинські території

Хуан Цзе, Тайвань

Сара Беркаї, Велика Британія/Еритрея

Габріела Салас Кабрера, Мексика

Шерон Кляйнбаум, США

Розмарі Видлер-Вельті, Швейцарія

Хоана Бахамон, Колумбія

Маргарита Баррієнтос, Аргентина

Латіша МакКрудден, Ірландія

Хала Алкаріб, Судан

Бригітта Баптист, Колумбія

Елаха Сорор, Афганістан

Марія Тереза Орта, Португалія