21 квітня британській королеві Єлизаветі ІІ виповнюється 95 років. Нині вона найстаріший монарх у світі, до того ж править довше за усіх своїх попередників — вже протягом 69 років. Саме завдяки їй британський королівський двір в усьому світі асоціюється з дивовижною стабільністю та непохитністю традицій.
Джерело: Громадське.
Але нещодавня смерть 99-річного чоловіка королеви, принца Філіпа, нагадала про те, що всі не вічні — навіть члени королівської родини.
Наступний у черзі на престол — син Єлизавети Чарльз — далеко не найулюбленіший представник британської корони серед громадськості. Чи вплине це на прихильність британців до королівської родини? А низка скандалів, які спалахують останнім часом один за одним і виставляють двір не в найкращому світлі? Та й взагалі — яку роль монарх зараз відіграє для британців?
Навіщо Британії монарх і яку реальну владу він зараз має?
Може здатися, що головні функції членів королівської родини — мило усміхатися, махати на камери й постійно щось відкривати. Але це не зовсім так.
«Члени королівської родини підтримують королеву у її численних державних та національних зобов’язаннях, — так пояснюється їхня головна місія на сайті монаршої родини, — для зміцнення національної єдності та стабільності».
«Стабільність» тут — ключове слово, адже саме цю рису в устрої британського життя має демонструвати королівська родина. У Британії уже четверте століття поспіль діє конституційна монархія.
Єлизавета ІІ є формально главою держави, а крім того — ще 15-и незалежних держав, вона також очолює Співдружність націй — добровільне об’єднання 54 нині суверенних держав, які колись були колоніями Британії.
А втім, вона радше номінальна очільниця держави: зону її впливу стримує принцип розділення влади.
Королева та інші члени королівської родини — суворо поза політикою. Цікаво, що разом із тим Єлизавета ІІ щороку бере участь у відкритті парламенту (який є вищим органом управління в Британії), своїм підписом надає юридичної сили законам, які розробляє парламент, затверджує прем’єрів і теоретично може їх звільняти.
Та щодо політичної нейтральності королеви все одно час від часу виникають суперечки. Востаннє вони спалахнули наприкінці літа 2019-го, коли Єлизавета ІІ погодилася призупинити роботу парламенту за зверненням прем’єр-міністра Бориса Джонсона. Тоді Джонсона звинувачували у втягненні монарха до політичної суперечки, а мережею навіть ширився хештег #AbolishTheMonarchy (#СкасуйтеМонархію) через підтримку королевою цього рішення.
Крім цього, королева може почати війну, помилувати засуджених, їздити без водійських прав, мандрувати без паспорта, роздавати королівські титули та навіть… святкувати день народження двічі на рік (якщо день народження у монарха не в літню пору, урочистості можна офіційно перенести).
На офіційному сайті монархії перелічені 15 дорослих членів королівської родини, які фактично працюють на королеву. Вони неодмінно патронують громадські та різноманітні благодійні організації, представляють монаршу родину на офіційних заходах, їздять країною й за кордон із візитами.
Головні з них — семеро: крім самої королеви, троє її дітей, онук Вільям із дружиною Кейт та дружина принца Чарльза Камілла.
Усі вони служать Британії. А що це не так уже й просто, свідчить відсутність у цьому переліку принца Гаррі та його дружини Меган Маркл, які склали обов’язки королівської родини на початку 2020-го. Ну і сюжет культового серіалу «Корона».
Утримувати королівську родину — дороге задоволення?
Часто від тих, хто сумнівається у доцільності монархії у ХХІ столітті, можна почути, що королівський двір надто дорого вартує платникам податків. Частково це так: у 2020-му монархія коштувала британцям найдорожче впродовж останніх років — у 69,4 мільйона фунтів стерлінгів (96,8 мільйона доларів). Цю суму називають «суверенним грантом», який надходить королівській родині й частково компенсує їй кошти, які йдуть до державної скарбниці від Володінь Великої Британії (Crown Estate).
І сума геть невелика, якщо її порівняти, наприклад, із видатками британського уряду на охорону здоров’я, які вимірюються десятками мільярдів фунтів щорічно. Королева, до речі, відповідно до своїх повноважень та імунітетів, може не сплачувати податки, однак робить це добровільно з 1992 року.
Але королівська родина не живе на самі лиш кошти держави: насправді це доволі успішна бізнес-імперія, сукупні володіння якої оцінюють у приблизно 28 мільярдів доларів.
Узагалі вплив британської королівської родини на економіку Британії щонайперше пов’язаний із туризмом. Королівська родина є, безумовно, брендом, який приваблює в країну чимало грошей. Наприклад, зростання економіки Британії після весілля Гаррі та Меган у 2018-му оцінювали у 1,5 мільярда фунтів. А як виграють від неймовірного інтересу до Їхніх Королівських Високостей британські медіа, годі й казати.
Але от смерть королеви економіці Британії, найімовірніше, виллється в копієчку — за різними оцінками, від 1,5 до 6 мільярдів фунтів. Річ у тім, що смерть монарха означатиме оголошення дванадцятиденного трауру в усій країні, а отже будуть закриті усі культурні заклади та навіть банки, на телебаченні заборонено усі розважальні шоу. А день похорону Єлизавети, імовірно, буде оголошено державним вихідним: принаймні так точно сталося б, якби не було карантину й геть усім охочим дозволили б прийти попрощатися з нею.
Мало хто береться стверджувати, що після смерті королеви монархія у Британії взагалі перестане існувати. Хіба що відомий антирояліст та очільник угруповання Republic Грем Сміт, який уже понад десять років провадить кампанію проти монаршої влади й пропонує провести референдум щодо цього питання, та його послідовники.
Але є великий ризик, що популярність монарха буде не такою беззаперечною, як за часів Єлизавети ІІ. Результати нещодавніх опитувань демонструють, що понад 70% мешканців Шотландії, Уельсу та Англії підтримують королеву, однак лише 50% прихильно ставляться до її 72-річного сина Чарльза, який нині наступний у черзі на престол.
Вітаючи королеву з 90-м ювілеєм, тодішній прем’єр Девід Кемерон назвав її «взірцем стійкості». І це цілком справедливо: через усі кризи, війни й перипетії минулого й теперішнього століть королеві вдавалося зберегти гідний імідж монархії, особисто не бути втягнутою у гучні скандали та ніколи відкрито не втручатися в політику.
У Чарльза ж не така бездоганна репутація, і його майбутнє правління аж ніяк не асоціюється зі стабільністю. Насамперед через його невдале одруження, постійні зради та гучне розлучення з принцесою Діаною та її трагічну загибель за кілька років після цього. Від тих подій минуло вже понад 20 років, але Діану, знану як «королеву людських сердець», досі добре пам’ятають та люблять в усьому світі.
Коли Чарльз посяде престол, королевою-консортом (або королевою-дружиною) стане друга дружина Чарльза Камілла, герцогиня Корнуольська. На тлі інших членів королівської родини вона геть непопулярна: очевидно, її роль в історії з Діаною досі не забулася. До того ж схоже, що четвертий сезон серіалу «Корона», який вийшов восени минулого року та торкається саме цих подій, лише підігрів таку неприязнь до Чарльза й Камілли.
Чарльз офіційно стане королем увечері того ж дня, коли впаде «Лондонський міст». Ні, це не давнє пророцтво: «Лондонським мостом» зветься операція, тобто чітка послідовність дій у разі смерті королеви. І саме таку фразу чутиме прем’єр-міністр, коли йому телефонуватимуть із Букінгемського палацу, щоби сповістити про цю сумну подію.
Такі кодові назви є для кожного члена королівської родини, і усі вони пов’язані з мостами. Наприклад, коли нещодавно помер принц Філіп, у дію було приведено план «Форт-Брідж». А коли не стане Чарльза, лунатиме згадка про Менайський міст.
А видання The Guardian розповідало, що принц писав листи міністрам уряду Тоні Блера зі своїми порадами й побажаннями, що і як краще змінити в керуванні державою. Ця кореспонденція відома як «листи чорного павука» — з відсиланням до специфічного почерку Чарльза.
До його поглядів на монархію як інституту теж є питання. У 2010-му в інтерв’ю Vanity Fair він натякнув, що «бачить монархію інакше», адже «часи змінилися». Але що саме він мав на увазі, не уточнив.
Скандали, інтриги, розслідування теж впливають на імідж корони?
Останнім часом на королівську родину справді звалилося чимало неприємностей.
У 2019-му активно обговорювалися зв’язки одного з синів королеви Єлизавети ІІ, принца Ендрю, з американським мільярдером Джефрі Епштейном, якого звинувачували у секс-торгівлі неповнолітніми. Потім Ендрю назвав свій візит до Епштейна помилкою й навіть оголосив, що протягом певного часу не братиме участі в королівських церемоніях.
А на початку 2020-го онук королеви принц Гаррі (шостий у черзі на престол) та його дружина Меган Маркл вирішили скласти із себе обов’язки членів королівської родини.
Очевидно, що таке рішення було сприйняте у родині без особливого ентузіазму. Крім того, розділило британське суспільство на симпатиків корони й тих, хто підтримував «бунтарку» Меган, яка не хотіла миритися з надміру консервативними правилами життя у палаці. Боротьба між ними розпалилася ще більше, коли у вибуховому інтерв’ю Опрі Вінфрі Маркл розповіла про расистські нападки на свого сина з боку королівського двору і про всі «тонкощі» життя при ньому.
Усе це показало британську монархію — або «Фірму», як часто називають королівську родину, щоби підкреслити саме ділові, а не людські взаємини між її членами — не з кращого боку.
Дарма що після заяви Маркл у Букінгемському палаці усе ж пообіцяли переглянути політику різноманіття. Досі незрозуміло, кого саме з членів королівської родини так непокоїв колір шкіри малюка Арчі, але Меган та Гаррі в інтерв’ю підкреслили, що йшлося не про королеву та її чоловіка Філіпа.
Єдиним, хто з монаршого сімейства відповів на заяву подружжя, був принц Вільям. Кажуть, і його відносини з братом через від’їзд того до США останнім часом значно охололи.
До слова, прибічники монархії у Британії саме на Вільяма покладають найбільше надій як на наступного короля. Разом із дружиною Кейт Міддлтон вони незмінно тримаються на перших рядках у рейтингах найпопулярніших членів королівської родини та здаються ідеальними послідовниками королівської традиції Єлизавети.
Власне, нічого дивного немає в тому, що багато хто волів би, щоби Чарльз відмовився від престолу на користь молодшого покоління (а Вільям саме другий у черзі). Та навряд чи це станеться.
Якщо британці вирішать, що монархія їм більше не потрібна, що буде?
«Найкращою відповіддю на те, що ми дізналися (з інтерв’ю Гаррі та Меган, — ред.) було б якби ми зібралися разом, узялися за руки, стали довкола інституту монархії та спалили його вщент. Існування монархії — це визнання того, що уряд не здатен або не бажає розв’язувати проблеми людей, а замість цього пропонує їм видовище», — писав у колонці для The New York Times Гамільтон Нолан — журналіст, який із 2013 систематично закликає скасувати монархію в Британії.
У цьому тексті ще багато цікавих метафор про королівську родину, на кшталт «не вийде перетворити отруту на освіжаючий напій, скільки цукру до неї не додавай». Але висновок журналіста зрозумілий: наявність монархії — це анахронізм, якому не місце у сучасному державному устрої.
Хоча монархія нині успішно існує у 12 державах Європи, і в жодній найближчим часом не планують її скасовувати. До того ж прихильників республіканської форми правління, як свідчать результати опитувань, у Британії стабільно мало — не більше 20%.
Але раптом щось таки станеться — і Британія вирішить скасувати монархію? Щонайперше треба розуміти, що станеться це не дуже швидко. Якщо, відповідно до ідеї Грема Сміта, провести референдум, на його організацію теж піде час. Потім, якщо більшість британців таки висловляться проти влади монарха, знадобиться відповідний закон, ухвалений парламентом і підписаний, як не дивно, королевою.
Коли це питання буде врегульовано, Єлизаветі доведеться залишити Букінгемський палац, який служив «робочою» резиденцією британських монархів із 1837 року. Палац, ймовірно, тоді буде відкритим для туристів постійно, а не лише влітку, коли королева проводить час у своїй шотландській резиденції, замку Балморал.
Так само їй доведеться відмовитися від користування Віндзорським замком та палацом Холіруд, натомість вже згаданий Балморал та Сандрінгем у Норфолку залишаться їй, оскільки це — приватні володіння. Якийсь із них, можливо, вона обере як постійне помешкання.
Чим займатимуться позбавлені своїх традиційних обов’язків члени королівської родини, сказати складніше.
Не факт, що, наприклад, Чарльз та Камілла продовжать свою громадську діяльність із огляду на поважний вік.
А от Вільям і Кейт із великою ймовірністю скористаються прикладом Гаррі та Меган і шукатимуть способів гарантувати собі фінансову незалежність.
