У світі використовуються дуже різноманітні підходи до мотивації дітей. Існує чимало педагогічних технік та наукових розробок, що базуються на концепціях визнаних практиків або ж розроблені нещодавно. Читайте про досвід Швеції.
Джерело: УП.Життя.
Чоловіки у декреті
У Швеції батьки обох статей мають право на 480 днів (16 місяців) оплачуваної відпустки по догляду за дитиною. Є бонусні дні для близнюків.
90 днів зарезервовані для кожного з батьків, решта – розділяються за бажанням.
390 з цих днів оплачуються за ставкою 80% від доходу (максимум 1006 крон (близько $117) на день. Решта 90 днів оплачуються за мінімальним тарифом – 250 крон (близько $29) на день.
У Швеції, крім оплачуваної декретної відпустки, батьки щомісяця отримують також дитячу допомогу (barnbidrag), яка покриває частину витрат на дитину аж до його/її 16-річчя.
Майже всі медичні послуги, включаючи стоматологію, для дітей і молоді до 20 років безкоштовні (незначні відмінності є в окремих муніципалітетах). У країні з прохолодним кліматом усі діти в перші два роки життя отримують вітамін D.
480 днів відпустки можна використовувати до восьмиліття дитини.
Усі декретні дні батьки самостійно визначають в інтернеті. Там відразу можна розрахувати якою буде сума зарплати. Вдається планувати дні так, щоб, наприклад, отримати більше грошей у грудні до різдвяних свят.
Дитячі садочки у Швеції діляться на приватні та державні. Це не впливає на якість садків і вартість оплати – вона залежить від рівня доходу сім’ї і скрізь однакова.
Приблизний розрахунок виглядає так:
👶 дитина – 3% від доходу сім’ї, але не більше 1260 крон/міс. (близько $146).
👶👶 дитина – 2% доходу сім’ї, але не більше 840 крон/міс. (близько $97).
👶👶👶 дитина – 1% доходу сім’ї, але не більше 420 крон/міс. (близько $49).
👶👶👶👶 дитина – безкоштовно.
Адаптація до садка відбувається поступово: спочатку три-п’ять днів дитина ходить з мамою/ татом, далі залишається сама, протягом ще кількох тижнів поступово збільшується час перебування.
Часто в статутах дитячих садків прописані правила адаптації, за якими спочатку (як правило, два тижні) один із батьків ходить у садок разом з дитиною.
Шведи намагаються знайти ідеальний баланс між свободою і дисципліною. Тобто, не можна вийти з-за столу, поки всі діти не закінчать їсти, але можна не їсти самому.
Можна не співати разом з іншими дітьми, але доведеться сидіти разом з усіма у колі. Чіткі кордони і повна свобода всередині них.
Перлина біля моря
За 6 годин шведським експресом від Стокгольма, біля рибацького села Рао неподалік Хельсинборга, мене зустрічає веснянкувата жінка. З її волоссям кольору золота неслухняно бавиться прохолодний шведський вітер.
Каріна Петерсон працює асистентом вихователя у дитячому садочку Råå Forskola.
Цей навчальний заклад, наче велетенська мушля, сяє під сонцем на березі моря.
Концепція дизайну, продумана данським архітектурним бюро Dorte Mandrup Arkitekter, полягає у тому, що під загальною стріхою розміщені чотири котеджі – “ядра дитячого садочку”. Стріха виходить за межі будівель, формуючи сітку відкритого простору.
Динамічна форма створює для дітей різноманітні ніші, де можна ховатися і грати в рухливі ігри.
Ми заходимо з Каріне Петерсон до світлого кабінету для асистентів. Співрозмовниця влаштовує фіку (швед. fika – перерва на каву зі смаколиками – ред.), частує мене кавою і розповідає: “Дитячий садок пропонує все, що можна побажати: світло, простір і близькість до моря та природи.
У дошкільному закладі п’ять груп: дві – для дітей 1-3 років і три групи для 3-5 років, з навчальним середовищем, адаптованим до інтересів і потреб дітей“.
Пані Петерсон доливає у свою філіжанку кави. Кабінет наповнюється приємним ароматом.
Помічаю, що на чашці зображені цікаві малюнки. Моя співрозмовниця зауважує зацікавленість і каже: “Це малюнки наших дітей. Ми помітили, що, як вихователям, так і батькам, приємно мати речі з творчістю малих художників. Зокрема, чашки чи записники“.
“Нещодавно ми відкрили пригодницьку групу для дітей від 3 до 5 років – як середовище для навчання використовуємо ліс і пляж, – продовжує вчителька.
Ми віримо у те, що всі діти компетентні – вони самі хочуть і пробують здобувати знання. З нами вони отримують час і можливість досліджувати світ усіма органами чуттів. Їх цікавість, радість відкриттів і співучасть – основа навчання.
Розвиток відбувається у взаємодії з комплексним середовищем, а також з ровесниками і дорослими. З нами діти можуть бути собою. Ми всі різні, і ми бачимо свої відмінності як переваги, що збагачують нас“.
У коридорі зустрічаю молодого чоловіка з довгим волоссям. Його руки всіяні татуюваннями. Він стоїть біля садових горщиків з цікавими формами та малюнками і усміхнено розповідає про щось дітям.
“Ми обираємо горщики для пересадки рослин. Діти приймають ключове рішення – які їм найбільше подобаються, – розповідає мій співрозмовник Саймон Мелін. Він працює вихователем дитячого садочка впродовж 8 років.
Ось, наприклад, з Мумі Троллем популярний. Творець цих дивовижних істот Туве Янссон писала: “…не варто боятися бути собою. Бо наші дивності – це і є те, що допомагає нам знаходити вихід із найскладніших історій”.
Саймон каже: “Спершу я працював у готельно-ресторанному бізнесі. Потім кілька років на складі.
Якось, побачивши у місті групу малюків з вихователем, відчув, що це, напевно, неймовірно весело.
Подумав собі – чи є у мене якості, які потрібні для роботи з дітьми? Вирішив спробувати. Спершу думав, що це буде кумедна історія, але згодом відкрив набагато більше аспектів.
Моє ключове завдання – створити умови для дітей, переконатися, що їх навчальне середовище безпечне, розробити різноманітний контент на основі нашої навчальної програми. Брати участь у розвитку дітей і будувати їх майбутнє – найкраще в цій професії”.
Ми з Саймоном підходимо до панорамного вікна, звідки добре видно пляж. Проміння полудневого сонця ховається за хмарою, і мені більше не доводиться жмуритися, дивлячись на співрозмовника.
“Окрім роботи вихователем, можна працювати за різними напрямками розвитку, – продовжує чоловік.
Я займаюся цифровізацією. Тому постійно стимулюю колег і дітей використовувати цифрові інструменти. Усі наші розробки спрямовані на те, щоб діти могли взаємодіяти і шукати творчі підходи.
У нас є кілька власних проєктів – це лабіринт, який створили діти і в якому вони – головні герої. Для цього ми використали хромакей (технологія зеленого екрану – авт.) і попрацювали з анімацією. Завдяки цьому лабіринтові діти вчаться спільно знаходити вихід зі складних ситуацій, координують дії між собою“.
Також там нещодавно у роздягальні встановили робота, який підключений до погодного віджету. На запит дітей він каже, яка на вулиці погода, що їм краще одягнути і взяти з собою. Незабаром у садочку планують додати до програми інші функції.
Саймон Мелін – не єдиний чоловік у колективі Råå Forskola. Колега Саймона Людвіг Нільсон ще підлітком знав, що буде вихователем.
Директорка дитячого садочка Вікторія Ларсон розповідає: “У Швеції 3% дошкільних вихователів – чоловіки. Але у нас – це 20 % педагогічного персоналу.
Я завжди наймаю працівника завдяки компетенціям. Це– головний критерій”.
На ґанку будівлі зустрічаю усміхнену блондинку в каштанових окулярах. Звати її Іда Альборн.
Іда – матір Карла та Естер, які навчаються у садочку Рао. Пані Альборн забирає дітей близько обіду. Естер смикає маму за руку, кваплячи.
Натомість пані Іда просить доньку трішки зачекати і розповідає: “Ми з чоловіком дуже задоволені вибором дошкільного закладу Рао для наших малюків. Усе навколо тут пронизане духом співпраці і діалогу між педагогами, дітьми та батьками.
У повсякденному житті дітей оточує середовище навчання, яке ми вважаємо дуже наочним. У садочку створена “кімната у кімнаті” для різних сфер діяльності та ігор. Діти багато часу проводять на відкритому повітрі”.
Шведські діти часто граються у лісі, користуючись правом публічного доступу (Allemansrätten).
Allemansrätten (закон всіх людей) діє в Норвегії, Швеції і Фінляндії. Свідчить, що кожна людина має право на контакт з природою. Це право базоване на переконаності в тому, що людина є невід’ємною частиною природи і що цивілізація повинна співіснувати з нею, а не конкурувати.
На підставі цього права кожен може користуватися лісами, як державними, так і приватними, збирати гриби, ягоди, квіти, гуляти горами, купатися в річках або озерах.
Туристам дозволяється встановити намет практично у будь-якому місці, в тому числі на приватній землі, за умови, що їх присутність нікого не турбує.
Директорка Råå Forskola Вікторія Ларсон продовжує: “Коли ми працюємо з орієнтацією на проєкти, то досягаємо успіху в різних областях, таких як мова, математика, наука і технології, пісня і музика, драма, творчість і рух, а також соціальна взаємодія і волевиявлення.
Дітям потрібен цікавий дорослий, який кидає їм виклик, щоб разом перевірити різні думки і стратегії. Ми називаємо таких педагогами-співвідкривачами“.
Тут діти вчаться у взаємодії з іншими дітьми і дорослими в позитивному і відкритому середовищі, яке стимулює цікавість та творчість.
“Простір має спонукати дітей до нових відкриттів і давати їм можливість самовисловлюватися, – уточнює директорка.
Ми створили середовище, яке пропонує використання різних матеріалів в ігровій формі, що є видимими, привабливими і надихаючими, і в яких цифрові інструменти займають щоразу природніше місце. Ми хочемо, щоб дні у дошкільному закладі були захопливою пригодою.
Діти вчаться у різних формах, і нам допомагають соціальний педагог, шкільний психолог, викладач комп’ютерних технологій. Гра – найважливіше джерело знань дитини. У грі дитина пізнає себе, і разом ми вчимося соціальній взаємодії.
Чи знаєте ви, які на смак книги?
42-річна Елізабет Ліндберг тримає за руку свою доньку – однорічну Єву. Єва швидко стомлюється стояти, і сідає на рожевий пуф у формі м’ячика. На цьому м’ячикові Єва стрибає до книжкової полиці у формі динозавра.
“Тут все про палеонтологію та історію, але доступно для маленьких дітей. Це книги-складанки“,– розповідає бібліотекарка центру молодіжної культури Lava у Стокгольмі Лінда Густафсон.
Пані Лінда “перехоплює” Єву по дорозі: “Єва – одна з кількох сотень наших постійних читачок“, – розповідає бібліотекарка.
У більшості шведських читалень є місце, де можна “припаркувати” візок.
Для дітей різного віку діють кілька модульних майданчиків. Для найменших, як-от Єва, вони відділені огорожею, щоб діти не виходили за межі.
Мама Єви, Елізабет Ліндберг, частується капучіно, і додає: “Діти можуть розкидати книги, рвати їх, топтати. Ніхто не сваритиме. Бібліотекарі у секцію для найменших відбирають занедбані книги“.
Лінда Густафсон розповідає: “Декому такий підхід може здатися варварським.
Але навпаки – за 15 років роботи я помітила, що найменші діти, контактуючи з книгою у своєрідний спосіб, в майбутньому захоплюються процесом читання. У нас є бешкетники, які навіть пробують книги на смак“.
У шведських бібліотеках для дітей можна зустріти секції допомоги з домашнім завданням, мовні секції – де діти покращують знання шведської та іноземних мов.
А для мами і татусі можуть прийти сюди з дітьми та поспілкуватися з іншими батьками за кавою у затишній атмосфері.
Петро Катеринич, для УП.Життя
Підтримайте проект на Patreon
