Українські айтівці з початком повномасштабного вторгнення розосередились по всьому світові. Вони вже налагодили там побут, призвичаїлися до місцевих особливостей та добре розуміють, чим життя в інших країнах відрізняється від українського. dev.ua продовжує цикл матеріалів, в якому українські айтівці розповідатимуть про те, як вони живуть у різних країнах, та даватимуть рекомендації тим, хто планує переїхати.
Наша сьогоднішня героїня Наталя Дибчук, Senior Delivery Manager в Levi9, що оселилась у невеличкому іспанському містечку області Кастілля-ла-Манча, що знаходиться у традиційному донкіхотському краї. «Тут мало українців (родин з 5 на все місто), немає туристичних місць — тільки самі ж іспанці приїздять подивитися на родзинку Альманси — замок. Також не знайдете тут туристичних кафе й магазинів — все для місцевих, тому вважаю, що маю перевагу бачити репрезентацію справжньої, без прикрас, Іспанії та її локальних мешканців», — розповідає Наталія.
Іншим важливим фактом, за її словами, є те, що іспанська мова — це освіта фахівчині, адже Наталя закінчила магістратуру романської філології. 2На початку переїзду заздрила біженцям, які не знають іспанську, щоб теж мати змогу бути в рожевих окулярах, не розуміючи людей навколо. Ніби це мало б бути перевагою, але протягом двох років я не могла зрозуміти, чи хочу я жити в такому середовищі, серед таких розмов, серед такого менталітету. Десь тільки нещодавно я почала бачити переваги, приймати ситуацію і не займатися суцільним глузуванням (чого тільки їхня mañana коштує для проживання тут, див. далі)», — поділилася IT-фахівчиня.
Ментальні особливості місцевих
«Природа наділила цей півострів всіма можливими привілеями, що яскраво відбилося на способі життя та мисленні його мешканців. Історичні події також мали вплив на регіон, що зробило південні нації дуже схожими між собою».
- Проводять вдома мінімум часу, тому їхні будинки й квартири виглядають відповідно. Вони не вкладаються в затишок так, як це роблять в скандинавських країнах, наприклад.
- Більшість іспанців полюбляють великою юрбою пити вино на терасах в кафе. Вони працюють, щоб жити, а не навпаки. Щоденна картина — це 90-річна бабуся з келихом вина на сніданок, або 90-річний дідусь в компанії своїх «корішів» з una caña (це 0.25 пива).
- Келих вина, як невід’ємна частина буденного образу іспанця та важливий атрибут здорової трапези. З усім тим, якщо зранку вино, то ввечері спорт або ж навпаки. З самого народження до старості вони займаються спортом, що у них наче в генетиці прописано.
- Пізнє батьківство та відсутність ейджизму. Тут приходять до таких рішень під 40, і є нормою вагітніти й після 50. Мою маму в 60 завжди тут називають молодою, що не може не надихати.
- Іспанці — сімейні люди, які цінують родинні зв’язки. Молодь тут б’є тату з іменем бабусі, а правнуки ставлять на заставку фото дідуся. Найстарші люди — це найбільш поважні персони, які отримують буквально королівські почесті.
- Наявність величезного стола для пишних родинних бенкетів, які насправді є просто обідами, на які прийшли усі кузени та тітки. Вражає відсутність проблем з приготуванням їжі на таку велетенську кількість гостей, немає ніякого підрахунку на людину, все легко та просто.
- Культ їжі, чіткі години сніданку-вечері та дружні трапези. У 90% ресторанів кухня буде зачинена в період з 16 до 20 вечора — це не час для їжі. Таких правил багато, це спочатку дратує, а потім, як і до всього іншого — пристосовуєшся до їхнього режиму і відчуваєш, що українці — найбільш гнучкі люди поза межами лімітів.
- Іспанці не люблять спати. Вони пізно лягають, адже мінімум до опівночі наповнюють бари. Проте майже 90% цих відвідувачів встануть на роботу о 5-6 ранку, і зроблять це без проблем.
- Вони нікуди й ніколи не поспішають, цінують свій час та себе найбільше (в іспанській цей феномен називається «individualista»). Сьогодні можуть тобі щось пообіцяти, а завтра успішно про це забути.
Типова західна бюрократичність
«Бюрократія тісно переплетена з ментальними особливостями Іспанії. Все mañana (завтра), повільно і шумно. Приходиш в мерію, чекаєш пів години свою сіту (консультацію), тому що адміністраторки обговорюють вчорашній обід з Хуаном. Ніхто не вбачає в цьому проблеми, тому що все — tranquila (спокійно, не спішно)».
Щоб отримати картку на проживання (TIE) потрібно:
- Звернутися за номером тел +34910474444 напряму українським волонтерам. Вони допоможуть з оформленням ідентифікаційного коду по прихистку (NIE).
- Записатися на консультацію в нацполіцію для оформлення пластикової картки TIE, яка дає право на перебування, роботу, соціальний та медичний захист і т. д.
Примітка! Наразі така картка чинна до березня 2025, але вже є чутки від Європейського парламенту про продовження ще на один рік.
Є й інші форми легального проживання та праці в Іспанії: робоча віза, студентська віза та картка біженця. Остання опція не дає права на працевлаштування та має низку інших обмежень. Найкращий варіант для асиміляції та довгострокового життя — це робоча віза, яку надає роботодавець (вона поширюється на всю сім’ю).
Про пошук роботи та оплату праці
«В будь-якому чаті „Українці в Іспанії“, або деінде про пошук роботи, ви побачите одну і ту ж саму відповідь: роботи немає. Гарним варіантом є, якщо ви працюєте віддалено на компанію і заробітна плата дозволяє вам проживати в Іспанії. Іспанська мова обов’язкова, якщо ви хочете працювати на іспанську компанію, адже англійська тут непопулярна».
З пошуком роботи є проблеми у самих іспанців, але вони мають соціальну гарантію el paro — період, коли держава виплачує 70% від мінімальної зарплати (1300 євро) в разі безробіття. Біженці таких привілеїв не мають, тому багато повертаються назад. Звісно, є опція влаштуватися на поля, або зробити омологацію диплома за вузькою спеціальністю, скласти екзамен на знання іспанської мови, і тоді буде шанс потрапити на роботу за професією.
Загалом виплат українським біженцям майже не було: якщо порівнювати з іншими країнами, то Іспанія була б на останньому місці в цьому плані. Була одноразова виплата тим, хто мав тимчасовий прихисток на початку вторгнення (400 євро), а через пів року перебування, саме Європарламент (не Іспанія) виділив ще по 400 євро на людину. На цьому виплати закінчилися.
Цікавий факт: з контрактом мінімальної зарплати, будь-хто може оформити маловідсотковий кредит на машину та житло (так роблять абсолютно всі іспанці, з якими я тут познайомилася), тому ніхто не хоче втрачати роботу, адже кредит потрібно гасити. Я знаю офіціантів, які працюють в одному барі 25-30 років та працівників однієї фабрики, які вже там 45 років. Мої ровесники можуть бути на одній і тій самій посаді близько 15 років. В цьому одночасно переплітається брак амбіцій з повагою до будь-яких професій, що також є однією з особливостей іспанців. Наприклад, прибиральниця дому (разом з родиною) автоматично стає почесним гостем всіх сімейних застіль господині.
Ціни на житло
Наявність житла напряму залежить від наявності роботи, з чим в Іспанії не легко. Можна знайти квартиру на airbnb чи booking, але роками платити такі суми буде важко. Майже кожен орендодавець чи посередник потребує певний пакет документів, адже в Іспанії є величезна проблема з окупасами — орендарями, які перестають платити за оренду в певний момент, і їх не можна виселити по закону. Поліція тут не допоможе, тільки довготривалий затяжний суд.
Щоб винайняти житло ви повинні мати:
- Офіційний контракт (бажано його мати fijo — на постійній основі);
- Номіни за останні місяці (довідки заробітних виплат). Якщо таких документів немає, можна надати виписки з банків, заплатити за пів року — рік вперед, щоб була гарантія та довіра.
Середня вартість житла у маленькому місті — до 500 євро (це 3-4-х кімнатна квартира, де вітальня, як у всіх європейських країнах йде окремо, включаючи 2 санвузли). У великих містах сума зростає вдвічі чи втричі. Зазвичай такі контракти пишуться на 5 років з фіксованою сумою, що є гарною перевагою.
Особисто моїй сім’ї пощастило, тому що житло ми знайшли на початку повномасштабного вторгнення ще в Україні через сайт — https://www.eu4ua.org/en, а також завдяки підтримці Levi9. Компанія надавала соцпакет, який покрив бензин під час подорожі та комунальні послуги на перший період.
Медицина
Кохання з першого погляду з медициною в Іспанії не сталося. Усім відома історія парацетамолу — не важливо, що вам болить та як, вам його пропишуть. Навіть на прийом до приватного стоматолога вам доведеться чекати місяці (особливо якщо це ортодонт).
Система така:
- Вам приписують сімейного лікаря через додаток sescam (який майже ніколи не видає вільних місць), або ви самостійно записуєтесь через рецепцію.
- Потім здаєте загальний аналіз крові (який виглядає як 5 екстра пакетів з всім відомих українських лабораторій разом взятих) та очікуєте на результати.
- Лікар подає заявку на консультацію до вузького спеціаліста, якщо є така потреба (тут очікування можуть досягнути й до пів року).
Проживши тут два з половиною роки, я все ж таки позитивно почала ставитися до цієї медсистеми, адже бачу результати. Я точно відчуваю себе у безпеці, коли діло йде до чогось невідкладного, бо тебе 100% приймуть в лікарні, зроблять повну діагностику тут і зараз.
Розвиток і освіта дітей
«Головне лого в освіті й в спорті — насолоджуватися процесом. Це гарний підхід, але сама якість кульгає, тому мій син навчається паралельно у 2-х школах (іспанська та українська)».
Декілька особливостей:
- Не обов’язково вступати в університет, тут немає такої мети чи традиції. За останні роки інституту вже можна здобути професію, або ж пройти бакалаврат, який дасть змогу вступити у вищий навчальний заклад.
- Дуже розвинена програма обміну Erasmus, коли діти та вчителі переймають досвід навчання в інших країнах. В одному навчальному центрі такі поїздки можуть відбуватися чи не щомісяця, що розширює кругозір усіх учасників освітнього процесу.
- Наявність спортивних секцій, різноманітних турнірів та чемпіонатів. Ви знайдете найцікавіші види: від тріатлону та ватерполо до регбі з гірською велоїздою. Часто можна побачити цілу сім’ю, яка займається одним видом спорту — так вони проводять ще більше часу разом.
- На міському рівні організовується безліч майстер-класів та екскурсій за фінансування мерії міста: від вивчення дерев та комах, до астрономії та риболовлі. Якщо слідкувати за анонсами, то можна майже всі вихідні провести у сімейному колі, займаючись цікавими активностями.
- Освіта та продумана система дозвілля для дорослих. Держава пропонує безліч програм для дорослих 60+: комп’ютерна грамотність, кіно та література, мистецтво, англійська і т. д. Іспанські дідусі та бабусі проводять своє дозвілля цікавіше, ніж будь-яка сучасна молодь. Вони весь час ходять компаніями й залюбки завершують будь-який гурток походом на пиво чи вино.
Варто окремо виділити атмосферу в школі, ставлення вчителів та учнів. Мого сина Богдана прийняли із затишком та допомагали у всьому. Найважливішим для нашої родини стало те, що нас безпроблемно відпускали в Україну на місяці. Директор та вчителі, безсумнівно, знали, що поїхати на батьківщину важливіше, ніж уроки, які дитина точно наздожене. Такого немає ні в якій іншій країні світу, і я дуже вдячна нашій школі.
