Лише в Івано-Франківській області немає населених пунктів із радянськими назвами.
Загалом в Україні чекають свого перейменування 3 % міст і сіл. На основі даних моніторингу Українського інституту національної пам’яті спеціалісти інформаційно-аналітичного центру “Info-Light” створили інтерактивну карту з 877 українських населених пунктів, які мають перейменувати до 21 листопада.
Завдяки карті та її зручній навігації кожен може ознайомитись, яке конкретне село чи місто потребує зміни чи повернення історичної назви у певній області чи районі. На неї нанесли 28 міст, 48 містечок, 801 селищ і сіл. Дані будуть оновлюватися.
“Інтерактивна карта забезпечує масштабування, розміщення великих масивів даних з відповідними підписами за якісними характеристиками, постійне оновлення, функціональну надбудову та точну прив’язку населених пунктів відповідно до їхнього географічного розташування”, — пояснює Назарій Поліщук, голова інформаційно-аналітичного центру “Info-Light”.
Області на карті позначені різними кольорами, в залежності від густини населених пунктів, що треба перейменувати. Найбільше таких у Донецькій (10 міст, 11 містечок, 16 селищ, 62 сіл), Дніпропетровській (3 міста, 3 містечок, 7 селищ, 71 сіл) та Харківській областях (2 містечок, 25 селищ, 70 сіл), від 75 – 100 міст і сіл. Найменше – у Західній Україні, від 1 – 10.
Відповідно до закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» в Україні також перейменують два обласні центри: Кіровоград і Дніпропетровськ.
Назва міста Кіровоград походить від псевдоніма секретаря Оргбюро ЦК ВКП(б) та члена Політбюро ЦК ВКП(б) Сергія Кірова (справжнє прізвище Костріков), який, до речі, ніколи не був у цьому місті. Дніпропетровськ названо на честь одного з вищих керівників Радянської України Григорія Петровського. Назви обох міст несуть у собі символіку комуністичного режиму і, згідно закону, мають бути змінені.
У відповідності з ст. 68 Конституції будь-який закон є обов’язковим для виконання на всій території України усіма громадянами, органами державної влади та місцевого самоврядування. Закон передбачає проведення громадського обговорення лише щодо того, якою має бути нова назва, а не щодо того, чи підлягає зміні назва населеного пункту, яка містить символіку радянського режиму.
До назв, які слід перейменовувати належать ті, у яких використані імена (псевдоніми) осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (від секретаря райкому і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР, інших союзних або автономних республік, працівників органів держбезпеки.
Також підлягають зміні найменувань, у яких використано назви СРСР, УРСР, інших союзних або автономних республік та похідні від них. Назви які пов’язані з діяльністю Комуністичної партії (включаючи партійні з’їзди), річницею Жовтневого перевороту, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України.
Рішення громади мають прийняти до Дня Свободи та Гідності 21 листопада 2015 року. Опісля впродовж 3 місяців Верховна Рада України прийме рішення про перейменування.
21 травня вступили у дію декомунізаційні закони. Втілення їх у життя означає, що Україна нарешті безповоротно пориває з болючим радянським тоталітарним минулим. Мапа країни буде позбавлена тоталітарної символіки у назвах та пам’ятниках, а доступ до документів про репресії та злочини проти людства і людяності буде повністю відкрито.
