Усик, або Туди і звідти. Шлях українського боксера від козака до малороса і назад

Пізно увечері 20 серпня увага багатьох українців буде прикута до реваншу Олександра Усика та Ентоні Джошуа. Українець готувався до нього з кінця березня і відтоді не лише покращував свою фізичну форму, а й запустив оселедця з вусами та перетворився на справжнісінького козака. «Так це ж було вже», – скаже уважний поціновувач боксу, який слідкує за кар’єрою Олександра Усика понад 10 років. І це справді було.

ZAXID.NET розповідає історію перетворення найвідомішого чинного українського боксера  як він танцював гопака на Олімпіаді, потім увійшов до бази «Миротворця», а зараз знову стає символом вільної України.

***

Переможний гопак

Майбутній олімпійський чемпіон та абсолютний чемпіон у першій важкій вазі народився у Сімферополі. Його батьки – родом з північної України: мама – з Чернігівщини, тато – з Сумщини. Займатися боксом почав у 15 років. Школу закінчив у Сімферополі, де також навчалася і його майбутня дружина Катерина, а далі вчився у Львівському університеті фізичної культури  у тому числі закінчив аспірантуру.

Під час підготовки до Олімпіади-2008 у Пекіні Олександр Усик здружився з іншим відомим українським боксером Василем Ломаченком. Василеві вдалося тоді взяти олімпійське золото, натомість Олександр зазнав поразки у другому колі. Уже на наступній Олімпіаді в Лондоні обидва товариші стали чемпіонами. Олександр Усик, який тоді запустив собі козацького оселедця, запам’ятався глядачам ще й гопаком, який він станцював після переможного бою. Пізніше на Олімпіаді гопак станцював ще один український боксер – Денис Берінчик, який виграв срібну медаль.

Після успішної Олімпіади Усик з Ломаченком один сезон виступали за новостворену напівпрофесійну боксерську команду з патріотичною назвою «Українські отамани». Обоє не програли жодного бою за цей час, а відтак вирішили почати професійну кар’єру. Але про неї ми говорити детально не будемо – це все можна прочитати у «Вікіпедії». Лиш зазначимо, що Олександр Усик не програв досі жодного бою і став абсолютним чемпіоном у першій важкій вазі, після чого перейшов у важку вагову категорію.

Крим – божий, а ми всі – слов’яни

У 2013 році розпочалася не лише професійна кар’єра Усика та Ломаченка, а й Євромайдан, далі – анексія Криму, окупація частини Луганщини та Донеччини і війна. Ці події, точніше їхнє сприйняття та трактування стали своєрідним маркером для ідентифікації людей. І тут Усик, а ще більше – його кум Ломаченко, тест на патріотизм не пройшли.

У липні 2016 року на прес-конференції перед поєдинком за пояс WBO проти поляка Кшиштофа Гловацкого Усика запитали, чи Крим – це Україна. Він відповів: «Крим – це мій дім. Я дуже його люблю, там народився я та мої діти. Крим – це Крим». Пізніше у нього Крим став «божим».

«У Криму за мене вболівають. У мене в Росії дуже багато шанувальників, по всій Росії. І в принципі я не розділяю наші народи, бо ми – слов’яни. Давайте будемо так говорити. Перешкоди є тільки в мене в голові», – сказав він раніше того ж року.

Немалу роль у формуванні таких поглядів в українського боксера зіграла, вочевидь, УПЦ МП, активним парафіянином якої він є. У 2020 році він разом з Ломаченком, російськими священиками та акторами знявся у відеопривітанні православних з Великоднем. Та більш скандальною стала їхня участь у зйомках документального фільму РПЦ «Здравствуй, брат, Христос Воскресе!», де розповіли про дружбу з росіянами та «єдіний народ». Після цього їх внесли в базу сайту «Миротворець».

«Я, у першу чергу, спілкуюся з людиною, і для мене немає значення її національність. Я спілкуюся з людиною, а не з нацією. (…) Ми колись з хлопцями з Москви пили чай з однієї чашки і їли кашу з одної миски, а зараз, бачте, хтось ділить портфелі, а я маю ділити дружбу з цією людиною? Я буду продовжувати з нею дружити. Мені немає різниці, що мене хейтять і обмовляють. У мене є своя сформована думка, я не маленький хлопчик і нікому нічого не винен», – зазначив у фільмі Олександр Усик.

Василь Ломаченко, у свою чергу, був більш українофобним у своїх висловлюваннях: «У мене дуже багато друзів у Росії, є родичі в Росії, суперники, і я не можу просто припинити спілкування з ними, бо мені сказали, що це країна, яка воює з нашою країною. Це, як мінімум, не вкладається в моїй голові. По суті, ми є одним народом. З дитинства, відколи я ріс, для мене не було понять “Росія”, “Україна”, “Білорусь”, не було, що це якісь інакші люди, інша країна, кордон якийсь – ніколи такого не було. Я завжди думав, що ми – єдиний народ, православні християни всі, і ми живемо всі на одній землі».

Додамо, що Ломаченко і раніше говорив, що вважає, що українсько-російської війни не існує і це все – «дільба нагорі», а також публікував на своїй сторінці в Instagram відео про російський спецназ та «православний дух» з подякою «вежливым людям» – так російська пропаганда називала російських військових без розпізнавальних знаків у Криму під час анексії.

Як розповів Олександр на початку 2021 року в інтерв’ю Раміні Есхакзай, у 10 років його вдарив копитом у голову кінь (і ця інформація не натякає на те, про що б ви могли подумати). За його словами, саме тоді він вперше свідомо пішов з бабусею до церкви  подякувати Богу за спасіння свого життя. У 17-18 років він став серйозніше цікавитися релігією, а у 21 рік вже прийняв перше причастя та посповідався. Можливо, якби бабуся його тоді відвела в церкву Київського патріархату, погляди Олександра сформувалися б інакше.

«Патріотизм – це те, за чим ховаються найбільш брудні люди. Я – син своєї країни, я її сильно обожнюю і люблю. Мені пропонували не раз, 5-6 країн, і доволі великі суми для того, щоб я змінив громадянство. Але не все можна купити за гроші. Я люблю свою країну, намагаюся її розвивати: піднімати її прапор у спорті, будувати бізнес, який буде платити податки. Я хочу тут жити, і щоб мої діти жили тут теж», – сказав він Раміні Есхакхай.

У цьому ж інтерв’ю боксер пояснив інший скандальчик, який стосувався його імені: на запитання британської журналістки, як його називати  Александр чи Олександр, він відповів Александр.

«У 14 років я вигадав абревіатуру свого прізвища та імені  UA, як Україна. Проблеми в цьому немає. На моїй мові, українській, моє ім’я звучить як Олександр, на російській  Александр. Вона спитала, як мені більше подобається, я сказав, що Александр, бо мене так з дитинства називають. І з цього роздули, що я якось підтримую наших сусідів»,  сказав він.

За словами Олександра Усика, йому було б набагато простіше, якби він мовчав, проте є неприйнятні для нього речі, про які він мовчати не збирається. В інтерв’ю Маші Єфросініній у січні 2022 року він сказав, що втратив багато грошей та рекламних контрактів через свою позицію, проте не шкодує про це.

Повернення на світлу сторону

24 лютого змінило життя всіх українців, і в тому числі Олександра Усика. Того ж дня він повернувся з-за кордону в Україну та записав кілька відеозвернень проти війни. Зокрема, у відеозверненні 27 лютого він сказав українською мовою, що пишається бути українцем і що українці  наймогутніший народ. Далі він перейшов на російську, щоб його зрозуміли уже не «братья», як він називав росіян раніше, а «другие люди».

«Ви воюєте не з нашою владою, не з нашою армією  ви воюєте з народом. Це наша земля, ми тут вдома. Не ми до вас прийшли, і не треба нас звільняти  ми самі себе звільнимо»,  сказав він.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Usyk. Cat. Aleksandr (@usykaa)

Пізніше Олександр Усик вступив до лав територіальної оборони. У кінці березня він погодився на реванш з Ентоні Джошуа та виїхав за кордон для підготовки до бою. До цього його спонукали, зокрема, поранені українські військові, яких він відвідував у госпіталі. За кілька днів після від’їзду його будинок у Ворзелі під Києвом захопили російські окупанти. Про це повідомила в Instagram дружина Олександра Катерина, яка від початку повномасштабного вторгнення включилася в боротьбу проти росіян на інформаційному фронті. У кінці березня Instagram забанив її акаунт, проте найбільш резонансні її пости можна переглянути в матеріалі Tribuna.

Разом з підготовкою до бою-реваншу, який відбудеться 20 серпня в Джидді, розпочалася і прискорена українізація Олександра Усика та перетворення його на справжнього козака. Зокрема, команда боксера заснувала благодійний фонд Usyk Foundation для допомоги армії та українцям, які постраждали від російської агресії. 12 квітня Усик похвалився в Instagram оселедцем та почав відпускати козацькі вуса.

Його соцмережі замайоріли синьо-жовтими кольорами (Colors of Freedom) і перейшли на українську або часом англійську мову (щоправда, православних християн з Великоднем він привітав російською). Прес-конференції, коментарі та інтерв’ю Олександр Усик також дає виключно українською мовою. Крім того, він викупив права на трансляцію реваншу, щоб українці переглянули його безкоштовно (перший бій транслювала платформа Megogo за окрему плату чи за підпискою).

«У нас зараз іде війна, і нам є, куди витрачати гроші: на допомогу Збройним Силам і людям, які потребують допомоги. Тому безкоштовна трансляція для українського народу  це дуже важливо»,  пояснив Усик своє рішення.

На фінальну прес-конференцію перед боєм з Ентоні Джошуа боксер прийшов в українському строї, а опісля заспівав «Ой у лузі червона калина». У коментарі ICTV він пояснив, що це «так на серце лягає», що він не зробив нічого неймовірного: «Це частина того, чим я живу. (…) Це має робити кожен. Ми не повинні втрачати свою етнічність та свої традиції, які в нас дуже довгі та багаті».

На фінальне зважування Усик прийшов у вишиванці та шароварах. Такі його вчинки українці сприйняли двояко: дехто називає це шароварщиною, інші ж захоплюються тим, що це чинить психологічний тиск не лише на опонента Усика, та й на ворога всіх українців  росіян. Російські ЗМІ намагаються його скомпрометувати та принизити: підбірку найепічніших заголовків пропагандистів зібрала Tribuna.

Як би там не було, Олександр Усик справді є впізнаваним брендом у світі, і тому його публічна діяльність та поведінка допомагає Україні, допомагає світу не забути про Україну і війну, розпочату Росією. Можливо, він і далі спілкується зі своїми російськими товаришами, але принаймні про це не говорить публічно. Та й навряд після такої патріотичної кампанії він зможе знову назвати українців та росіян братніми народами  такого йому ніхто і ніколи вже не пробачить. Лишається ще його вірність УПЦ МП, але вона розірвала стосунки з РПЦ.

Бій-реванш у Джидді розпочнеться не раніше 00:50 за київським часом. Переглянути його можна буде на всіх телеканалах «Суспільного», на 2+2, платформах Megogo та «Київстар ТБ». На відміну від першого поєдинку, за оцінками букмекерів українець є фаворитом нинішнього бою. Саме так він себе і почуває. І саме так, сподіваємося, і станеться.

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.