Олімпіада-2024 в Парижі відбудеться через 100 років після того, як столиця Франції востаннє приймала Ігри – і відтоді багато чого змінилося. Від мистецьких змагань до спринтів, які започаткували легенду про Вогняні колісниці, – на Олімпійських іграх 1924 року багато чого відбулося вперше. Або в останнє.
Джерело: ВВС. Україна.
Сто років тому близько 3 089 спортсменів брали участь у 126 змаганнях у 17 видах спорту – але відтоді Ігри стали набагато масштабнішими.
У 2024 році в Парижі розіграють 329 медалей у 32 видах спорту, за які змагатимуться 10 500 спортсменів. Багато видів вибули з олімпійської програми, але натомість додалися багато інших. Неодноразово були побиті різноманітні рекорди, а технології та обладнання розвинулися до невпізнання.
Ігри 1924 року були останніми, організованими під керівництвом П’єра де Кубертена – президента Міжнародного олімпійського комітету та людини, яка відродила Ігри наприкінці 19-го століття. Спортивні федерації почали сприймати Ігри серйозно, стандартизувати правила, а олімпійські організації в багатьох країнах запровадили кваліфікаційний процес, щоб гарантувати, що на змагання потраплятимуть найкращі спортсмени.
Попри те, що Ігри протягом століття зазнали суттєвих змін, саме Олімпіада 1924 року намітила шлях до глобального спортивного шоу.
Записи 1924 року свідчать, що на церемонію відкриття Ігор на Олімпійському стадіоні, також відомому як Стад де Коломб, зібралися 19 052 глядачі.
Стадіон у північно-західному передмісті Парижа відремонтували спеціально до Ігор, і він був місцем змагань з легкої атлетики, футболу та регбі.
Натомість 100 років потому церемонія відкриття стане екстравагантним, розважальним і унікальним шоу, за яким стежитиме близько мільярда телеглядачів.
Шестикілометровою ділянкою Сени повз відомі пам’ятки Парижа пропливе низка човнів – на борту кожного з них буде окрема олімпійська команда.
Загалом у 1924 році дивитися олімпійські змагання прийшло 625 тисяч глядачів. Цього літа очікують понад 15 мільйонів.
Вперше на Олімпіаді
Олімпійське селище
У 1924 році спортсмени вперше могли жити разом у спеціально побудованому Олімпійському селищі поблизу Олімпійського стадіону. Воно складалося з низки невеликих дерев’яних шале з водопроводом, а на території були поштове відділення, газетний кіоск, обмін валют, перукарня та ресторан.
Висвітлення у ЗМІ
Ігри 1924 року також були першими, які транслювали наживо по радіо. Для висвітлення Ігор офіційно акредитували 724 журналісти, переважно з-за кордону, що свідчило про зростання популярності та глобального інтересу.
Олімпійські об’єкти
Пізніше на Олімпійському стадіоні також відбувся фінал Чемпіонату світу з футболу 1938 року. Після кількох реконструкцій той самий об’єкт використають на цих літніх Іграх для змагань з хокею.
Спеціально для Ігор 100 років тому побудували кілька інших об’єктів, наприклад, новий стадіон для водних видів та тенісні корти.
Piscine des Tourelles, який у 2024 році використовуватимуть як тренувальний майданчик для плавців, став першим 50-метровим олімпійським басейном. Його смуги були відділені корковими поплавками.
У 2024 році з нуля побудували лише два нових майданчики, оскільки Місто світла планує використовувати наявні об’єкти, а також відомі пам’ятки як тло для подій. Там споруджують тимчасові спортивні майданчики, зокрема біля Ейфелевої вежі, де відбуватимуться змагання з пляжного волейболу.
Церемонія закриття
На Іграх 1924 року вперше відбулася церемонія закриття, що мала елементи, подібні до сучасної – зокрема роздачу медалей країнам-учасницям та підняття чотирьох прапори – Міжнародного олімпійського комітету, Франції, Греції, яка влаштувала перші сучасні Ігри у 1896 році, та Нідерландів, які приймали Олімпіаду 1928 року.
Ірландія
Ірландію офіційно визнали незалежною країною, що дебютувала на Олімпійських іграх в Парижі 1924 року.
Зимова Олімпіада
Спортивні змагання, що проходили в Шамоні з 25 січня по 5 лютого 1924 року разом із паризькими іграми, пізніше назвали першими зимовими Олімпійськими іграми. Спортсмени з 16 країн змагалися в у 16 дисциплінах, включно з керлінгом, бобслеєм, фігурним та швидкісним катанням на ковзанах і лижним спортом.
Від Парижа до Голлівуду: “Вогняні колісниці”
Олімпійські ігри 1924 року стали джерелом натхнення для фільму “Вогняні колісниці” 1981 року, який отримав Оскар. У ньому йдеться про британських спринтерів Гарольда Абрахамса та Еріка Лідделла та їхню гонитву за олімпійським золотом.
Абрахамс тріумфував, взявши “золото” у фіналі на дистанції 100 метрів за 10,6 секунди – він переміг чотирьох сильних американських претендентів у фіналі, включно з золотим медалістом 1920 року Чарлі Педдоком.
Абрахамс також допоміг Британії отримати срібло в естафеті 4х100 метрів.
Його товариш по команді Лідделл відмовився від дистанції на 100 метрів з релігійних міркувань – коли дізнався, що забіги мають проходити в неділю, християнський день відпочинку та молитви.
Після бігу на 200 метрів, де Лідделл взяв бронзу, а Абрахамс фінішував шостим, багато хто вважав, що Лідделл, який не біг 100 метрів, міг би змагатися зі своїм співвітчизником за золото в цьому коротшому спринті.
Однак у Лідделла була ще одна можливість – і він використав її на 400-метрівці. Він встановив світовий рекорд у 47,6 секунди й завоював золото, породивши одну з найвідоміших олімпійських історій.
Лідделл, який присвятив більшу частину свого життя місіонерській роботі, помер в японському таборі для інтернованих у Китаї в 1945 році.
Летючі фіни
Спринтери Абрахамс і Лідделл були, звичайно, не єдиними легкоатлетами, які виділялися в Парижі.
Серед таких були двоє спортсменів із Фінляндії, які побили рекорди та завоювали медалі на середніх та довгих дистанціях.
Пааво Нурмі здобув золото та встановив олімпійські рекорди на дистанції 1500 метрів (3:53,6) і менш ніж через дві години – на дистанції 5000 метрів (14:31,2).
Згодом Нурмі додав до свого рахунку ще три золоті медалі – в індивідуальному кросі, командному кросі та командному забігу на 3000 метрів.
Під час кросу спека досягла 45 градусів за Цельсієм. Через це з 38 учасників фінішували лише 15, причому вісьмох з них винесли після змагань на ношах.
Головний виклик величі Нурмі в Парижі кинув його співвітчизник Вілле Рітола, який виграв золото на дистанції 10 000 метрів та побив власний світовий рекорд більш ніж на 12 секунд.
Рітола також узяв “золото” в бігу на 3 000 метрів з перешкодами, командному заліку на 3 000 метрів і командному кросі, а також срібло в індивідуальному кросі та на 5 000 метрів, фінішувавши на 0,2 секунди швидше за Нурмі.
Домінування Нурмі та Рітоли у спорті протягом 1920-х років завоювало їм прізвисько “Летючі фіни”.
Жінки на Олімпіаді
Серед 3 089 спортсменів, які змагалися в Парижі в 1924 році, було 135 жінок. Через сто років в Іграх 2024 року візьмуть участь 10 500 спортсменів з рівною кількістю чоловіків та жінок. Це будуть перші Ігри, які досягнуть повного гендерного паритету за кількістю спортсменів.
Єдиними видами спорту, в яких проводили змагання для спортсменок у 1924 році, були стрибки у воду, плавання, фехтування та теніс.
Джонні Вайсмюллер
Джонні Вайсмюллер, який представляв Сполучені Штати, став безсумнівною зіркою басейну в 1924 році.
Вайсмюллер мав складну історію: він народився в Угорському королівстві, в поселенні, яке зараз є частиною Румунії, а потім маленькою дитиною переїхав до США.
Для того, щоб представляти США на Олімпійських іграх у Парижі, Вайсмюллер мав отримати громадянство – і для цього, як кажуть, він приховав своє справжнє місце народження та стверджував, що народився в Пенсильванії.
У статті Sports Illustrated 1984 року йшлося, що Вайсмюллер підробив документи, скориставшись документами свого брата, який народився в Пенсильванії після еміграції їхньої родини – і таким чином обійшов систему та потрапив до команди США.
Пізніше син Вайсмюллера, Джонні Вайсмюллер-молодший, підтвердив правдивість цих слів.
Не дивно, що США хотіли бачити його у своїй команді з плавання. У 1922 році Вайсмюллер став першою людиною, яка пропливла дистанцію 100 метрів вільним стилем менш ніж за хвилину, і він повторив це досягнення в Парижі, фінішувавши за 59 секунд. Таким чином він позбавив третьої поспіль золотої медалі свого співвітчизника Дюка Каханамоку.
Вайсмюллер тріумфував на дистанціях 400 метрів вільним стилем і в естафеті 4×200 метрів вільним стилем, а також представляв збірну США з водного поло, допомігши їм здобути бронзу.
Він також виграв 52 національних титули Сполучених Штатів, встановив 67 світових рекордів і завершив кар’єру з неперевершеним аматорським рекордом, не програвши жодного запливу, а згодом додав ще дві золоті олімпійські медалі в Амстердамі в 1928 році.
Після завершення спортивної кар’єри Вайсмюллер вирушив до Голлівуду, де став зіркою кіноекрану.
Сполучені Штати домінували в командному заліку на Іграх 1924 року – і відтоді робили це дуже часто – вигравши загалом 99 медалей, зокрема 45 золотих.
Розподіл медалей
За Сполученими Штатами з їхніми 45 золотими медалями, 27 срібними та 27 бронзовими у медальному заліку йшла Франція.
Спортсмени-господарі порадували своїх глядачів, завоювавши 14 золотих, 15 срібних і 12 бронзових медалей.
Французи трохи випередили фінів, які здобули 14 золотих із 37 медалей, причому левову частку з них завоювали Нурмі та Рітола.
Велика Британія посіла четверте місце з 35 медалями, дев’ять із яких були золоті.
На Іграх 1924 року на одній стороні золотої медалі було зображено спортсмена-переможця, який бере суперника за руку, щоб допомогти йому піднятися з підлоги. Інша сторона демонструвала спортивний інвентар, а також арфу, яка символізувала культурну програму Олімпіади.
На літніх Іграх медалі включатимуть метал, взятий з Ейфелевої вежі. Шестикутні жетони, вкладені в середину медалі, викувані із заліза, вилученого з пам’ятника під час ремонтних робіт.
Цікаві факти про Олімпіаду
- Після Першої світової війни Німеччині заборонили відправляти свою команду на Ігри 1920 і 1924 років. Країну також не допустили до Олімпіади 1948 року після Другої світової війни.
- Частиною олімпійської програми 1924 року також були мистецькі змагання – медалі розігрували в архітектурі, скульптурі, літературі, живописі та музиці. Мистецькі змагання не проводили на Олімпійських іграх з 1948 року – їх припинили через занепокоєння щодо невідповідності правил, згідно з якими учасники спортивних змагань мали бути аматорами, а у мистецьких могли брати участь професійні артисти.
- Після 1924 року з олімпійської програми виключили теніс – через суперечку між МОК і спортивним керівництвом щодо аматорства. Змагання з цього виду спорту відновили лише 1988 року в Сеулі.
- Кількість національних олімпійських комітетів, що беруть участь в Іграх, зросла з 29 в Антверпені 1920 року до 44 у Парижі 1924 року.
- У 1924 році найвидатнішим спортсменом країни-господарки став фехтувальник Роже Дюкре, який завоював п’ять медалей, з них три золоті. Дюкре завершив свою олімпійську кар’єру з вісьмома медалями, і жоден французький спортсмен за всю історію Ігор не побив цей рекорд.
Підтримайте проект на Patreon
