Український олімпійський спорт в Україні зараз очолює видатний у минулому стрибун із жердиною Сергій Бубка.
Джерело: НТА.
З одного боку – один із найвидатніших спортсменів ХХ століття, чемпіон Європи та світу, 35-разовий світовий рекордсмен, олімпійський чемпіон, Герой України, чи не єдиний український спортсмен, якому ще за життя поставили пам’ятник.
З іншого – президент Національного олімпійського комітету та почесний член міжнародного неприємно вразив нечіткою позицією щодо російського вторгнення в Україну. Після 24-го лютого він довго мовчав, після цього вперто обминає слово «війна», не згадує Путіна чи Росію, не кажучи вже про засудження дій окупантів.
У спортивному світі це викликає нерозуміння й обурення. Зокрема, олімпійський чемпіон Токіо-2020, народний депутат України Жан Беленюк не припиняє наголошувати, що потрібна жорстка та тверда позиція керівників нашого спорту. Навіть обережний раніше Гутцайт, який на перших порах частково відбілював Бубку, тепер заявляє про неприпустимість участі росіян і білорусів у міжнародних змаганнях і закликає посилювати тиск у цьому плані.
Тривожні тенденції
Декілька днів тому Жан Беленюк звернув увагу на неприємні моменти щодо сприйняття російської агресії у світі спорту.
«Дуже непокоять останні тенденції у спортивному світі, розпочинаючи із заяви президента МОКу Томаса Баха про те, що «цю війну розпочав не російський народ, не російські спортсмени, не олімпійський комітет Росії чи члени МОК у Росії», закінчуючи тими тенденціями, які ми можемо відстежувати у міжнародних спортивних федераціях», – зауважив він.
Він нагадав, що один із провідних українських дзюдоїстів Георгій Зантарая повідомив, що російські спортсмени зареєструвалися для участі у турнірі в Улан-Баторі під нейтральним статусом. Георгій зробив заяву про те, що відмовиться від усіх своїх титулів і звання чемпіону світу у випадку, якщо Міжнародна федерація дзюдо все ж дозволить цим спортсменам брати участь у турнірі.
«Такі події змушують замислитися. У зв’язку з чим відбувається така зміна позиції? Невже в Україні закінчилася війна та не гинуть люди?», – поставив риторичне запитання Жан Беленюк.
Він переконаний, що варто продовжувати працювати на рівні міжнародних федерацій і МОКу, інакше у найближчому майбутньому зможемо знову побачити спортсменів із Росії та Білорусі на міжнародній спортивній арені, незважаючи на війну в Україні.
«Нам потрібна жорстка позиція Національного олімпійського комітету України та робота кожного спортсмена на рівні своїх федерацій», – підсумував Беленюк.
Олімпійського чемпіона підтримала і Федерація велосипедного спорту України.
«Справді, хочемо почути офіційну позицію голови НОК України щодо можливості спортсменів Росії та Білорусі брати участь у змаганнях під егідою МОК під нейтральним прапором, бо без такої позиції важко формувати позиції національних федерацій і пояснювати спортсменам збірної України, чому вони можуть зустрітися на стартах зі спортсменами країн-агресорів», – заявили українські велосипедисти.
«Це неприпустимо…»
Чітко висловився на цю тему у вівторок, 14-го червня, і міністр молоді та спорту України Вадим Гутцайт, який нагадав, що війна Росії проти України вже забрала життя понад 70 українських спортсменів і тренерів. При цьому представники Росії та Білорусі шукають можливість заявити про себе на міжнародній арені, виступаючи під нейтральним білим прапором.
«Це неприпустимо! Спортсмени цих країн не можуть брати участь у міжнародних змаганнях ані під власними, ні під нейтральними прапорами, оскільки мовчазно погоджуються з вбивствами українців або відкрито це підтримують», – наголосив Гутцайт.
Український міністр попросив президенті всеукраїнських федерацій звертатися до міжнародних спортивних федерацій про недопущення таких випадків.
«У разі допуску спортсменів Росії та Білорусі до участі у змаганнях українські спортсмени готові блокувати їх виступи та бойкотувати такі змагання. Світ не має права забувати про війну, яку розпочала Росія проти України!», – додав Гутцайт.
Він також запропонував запрошувати президентів міжнародних федерацій в Україну та показувати Ірпінь, Бучу, Харків, Чернігів.
«Вони мають знати, що відчувають українські спортсмени, коли виходять на старт поруч із представниками країн-агресорів. Спортивна спільнота єдина у прагненні зробити спорт важелем впливу на світовий спортивний рух у боротьбі з агресором та недопущенні до участі у міжнародних змаганнях росіян і білорусів. Ми маємо спільно посилювати тиск на окупантів заради якнайшвидшого відновлення миру в Європі», – підсумував Гутцайт.
Два стільці Бубки
Втікав, як біженець
А тепер порівняйте з останньою заявою Сергія Бубки, яку оприлюднили в суботу, 11-го червня:
«Національний олімпійський комітет України повністю підтримує позицію Міжнародного олімпійського комітету, яку оголосили в лютому, з того часу нічого не змінилося. Виконавчий комітет МОК задля захисту єдності міжнародних спортивних змагань рекомендував їхнім організаторам і міжнародним спортивним федераціям не запрошувати до участі спортсменів і офіційних осіб із Росії та Білорусі».
Просто констатація прийнятих раніше рішень МОК без жодного конкретного озвучення позиції.
«Я виїхав з України 28-го лютого, як біженець. Їхав потягом із Києва до Львова. На 3 квадратні метри вагона – 9 дітей на верхній полиці та 9 дорослих, багаж та таке інше. Деякі люди не мали їжі, я ділився з дітьми та дорослими. Ми їхали 12 годин. Після цього машиною переїхав до Ужгорода, щоби перетнути кордон. Я відчув себе біженцем, я був готовий скинути все та просто зберегти документи для перетину кордону, бо ніколи не знаєш, що може статися за хвилину», – поділився вже наприкінці квітня Бубка драматичними спогадами про лютневі події для Alanews.
Але на перших порах після повномасштабного вторгнення Росії в Україну уславлений у минулому спортсмен банально мовчав. Таке враження, що просто вичікував, на чий бік схиляться шальки терезів…
Хвора мама, друг Янукович і бізнес у «ДНР»
На одну з причин такої невизначеної поведінки – «ні вашим, ні нашим» – Сергій Бубка натякнув згодом:
«Моїй хворій мамі 85, вона не може рухатися. Про неї піклується мій старший брат, вони в Донецьку. Вони не можуть поїхати. Ви повинні зрозуміти – це все, що я можу сказати».
Однак українські журналісти, ретельно покопавшись у минулому стрибуна з жердиною та його політичних і бізнесових справах, зробили висновок, що не тільки це стримує очільника НОКу.
По-перше, політичний бекґраунд. 2002-го року Сергій Бубка став народним депутатом України за списком виборчого списку «За Єдину Україну!» Через два місяці у парламенті перейшов до фракції Партії регіонів. Із квітня 2010-го року – позаштатний радник президента України Віктора Януковича.
«Ми познайомилися з Віктором Федоровичем приблизно 20 років тому. Випадково отримали квартири в одному будинку в Донецьку. Януковичі – на 9-му поверсі, а я на – 13-му. Проводили час разом, дружили сім’ями, діти росли поруч. Вечорами збиралися, пили чай, розмовляли. Мали людські стосунки, які зберегли і на наступні роки», – розповідав Бубка 2010-го року.
Тож не дивно, що під час Революції гідності 2014-го року навіть після розстрілів на Майдані закликав мітингувальників розійтися та пропонував усе вирішити під час діалогу з владою.
По-друге, «Спортивний клуб Сергія Бубки», який функціонував (і, як з’ясувалося, функціонує) та проводив знамениті змагання «Зірки жердини», виявився не лише спортивним бізнесом.
Сервіс аналітики Youcontrol повідомив, що клуб надалі працює в так званій «ДНР» під різними брендами та займається серед іншого виробництвом хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів, наданням поліграфічних послуг, оптовою та роздрібною торгівлею, зокрема, продуктами харчування, розміщенням реклами.
Роль одного з керівників клубу виконує старший брат Сергія Василь, який залишається в Донецьку (на фото нижче ліворуч). Це спільний бізнес братів.
А ще з Бубкою пов’язують агенції нерухомості, мережу автозаправних станцій, торгівлю товарів широкого асортименту. І все це на території так званої «ДНР», переважно в окупованому Донецьку.
Проросійська позиція, підозри в підкупі, і дружба з росіянами
Очільника Національного олімпійського комітету України неодноразово помічали в тісних зв’язках із росіянами. Наприклад, як зазначила Трибуна, перед Олімпіадою-2016 у Ріо-де Жанейро, коли з’явилися заклики не допустити до стартів російських легкоатлетів (тоді це стосувалося порушення антидопінгових правил), Сергій Бубка став на захист росіян.
«Те, що я пережив 1984-го року (СРСР бойкотувала Олімпіаду в Лос-Анджелесі – прим авт.), більше не має повторитися. Багато перспективних спортсменів після того випадку більше не отримали шансу виступити на Олімпійських іграх. Ми зобов’язані захищати чистих атлетів від будь-яких форм масової ізоляції, не можемо карати їх. Усі, хто брали участь у махінаціях, мають отримати справедливі покарання. Але нормальні спортсмени не повинні страждати через це та пропускати будь-які змагання», – наголосив тоді український олімпійський функціонер.
На той момент у Росії йому були дуже вдячні. Віце-президент Федерації спортивної боротьби цієї країни Георгій Брюсов навіть обмовився: «Сергій Бубка завжди на нашому боці».
А ще Бубку підозрювали в організації підкупу голосів під час вибору господаря Олімпіади-2016. У схемі, яку в підсумку так і не довели на офіційному рівні, він начебто діяв спільно з росіянами.
Очільник НОК України всі звинувачення заперечив. А на його підтримку виступив президент Олімпійського комітету Росії Олександр Жуков…
Спортивна інфраструктура, зруйнована орками
А тим часом Міністерство молоді та спорту України продовжує вести сумну статистику. Росія вже зруйнувала та пошкодила 94 об’єкти спортивної інфраструктури на 130 мільйонів доларів.
Окупанти знищили 63 спортивні комплекси, 9 басейнів, 3 льодові арени, 17 стадіонів. Найбільше об’єктів (30) постраждали на Донбасі. Зруйнували стадіон у Волновасі, стадіон «Металіст» на Харківщині, унікальний велотрек у Лимані, льодовий палац у Сєвєродонецьку, який був одним із найбільших в України.
Мішенню для ворожих снарядів стали басейн «Нептун» у Маріуполі, Луганський обласний фізкультурний центр «Олімп» у Кремінній, спорткомплекс «Авангард» у Києві, Олімпійський навчально-спортивний центр у Чернігові, десятки інших об’єктів…
Проте і з приводу цих фактів конкретної реакції від Сергія Бубки ми все ще не почули.
Віталій Павлишин
Підтримайте проект на Patreon