Mind продовжує публікувати дайджести найактуальніших публікацій про Україну в топовій іноземній пресі. Ми намагатимемося визначити найбільш показові інформаційні тренди, які здатні вплинути на рішення іноземних урядів і великих світових компаній щодо України, а також позицію цих урядів та корпорацій, яка може подаватися між рядків найрейтинговіших ділових видань.
Джерело: mind!.
Politico. Британський прем’єр Джонсон вважає, що не варто виконувати всі без винятку запити України щодо зброї, але готовий надіслати більше Starstreak, протитанкових ракет та приладів нічного бачення
Cristina Gallardo, 8.04.2022.
Про це Борис Джонсон заявив на спільній пресконференція з канцлером Німеччини Олафом Шольцом у Лондоні. Кількома годинами раніше Берлін також заявив щодо відмови відправити в Україну танки Marder, – мовляв, «нам самим вони потрібні».
Натомість Британія зобов’язалася надати Україні військову техніку на суму понад 100 млн фунтів стерлінгів. Зокрема, зенітні ракети Starstreak, 800 протитанкових ракет та високоточних баражуючих боєприпасів. А також – кевларові шоломи, прилади нічного бачення та бронежилети.
Джонсон ухилився від відповіді на запитання щодо танків та іншого наступального озброєння. Шольц погодився з Джонсоном, зазначивши, що союзники завжди повинні дивитися на те, що українці можуть використати з максимальною ефективністю.
Шольц також сказав, що критика президента Франції Еммануеля Макрона за його діалог з президентом росії владіміром путіним була «невиправданою»: мовляв, Макрон «продемонстрував велику відданість» досягненню миру в Україні.
Джонсон назвав рішення Німеччини щодо зменшення її залежності від російського викопного палива «сейсмічними», наголосивши, що санкції проти росії «не є легкими для будь-кого з нас», – пише Politico.
Politico. Командувач ЗСУ Валерій Залужний описав підготовку до російського нападу за два місяці до того, як у вересні 2021 року про це почала попереджати адміністрація президента США Джо Байдена
David M. Herszenhorn & Paul Mcleary: 8.04.2022.
На відміну від Нормана Шварцкопфа – очільника військ США у першій війні в Перській затоці, чи Девіда Петреуса – командувача військ в Іраку, Залужний уникає іміджу заслуженого полководця, делегувавши цю роль Володимирові Зеленському.
Залужний уособлює нове покоління українських офіцерів, загартованих у важкій восьмирічній війні на Донбасі, які навчалися на полігонах по всій Європі разом із силами НАТО.
Ця співпраця з НАТО сформувала групу професійно налаштованих вояків, які тяжіли до західних стандартів. Їм вдалося побудувати децентралізований та динамічний спосіб ведення війни, на відміну від російської армії, що блукала в українській багнюці.
Цей навчальний та бойовий досвід на Донбасі дозволив командирам невеликих, розосереджених загонів думати самостійно, скасовуючи стару радянську модель керівництва «згори вниз», яка паралізувала російські підрозділи та змусила вищих генералів вирушити на передову, де кілька з них було вбито.
Залужний описав підготовку до нападу за два місяці до того, як у вересні 2021 року про це почала голосно попереджати адміністрація президента США Джо Байдена та ділитися розвідувальними даними.
У січні 2022 року Залужний повідомив Військовий комітет НАТО, що українські військові готові. «Я нагадав союзникам, що наша війна триває з 2014 року, і ми робимо свою роботу».
У 2014 році Залужний командував бригадою, яка була розгорнута в Дебальцевому. 2019-го його призначили головою Оперативного командування «Північ» українських військ, дислокованих у Чернігові.
Піднесення Залужного на найвищу посаду також стало ключовою ланкою зусиль з реструктуризації керівництва, яким було розділено оперативні обов’язки та відповідальність за планування в Генеральному штабі. Залужний також опікувався модернізацією армії, в перебігу якої українські війська взяли на озброєння нові, креативніші методи ведення бою.
Колишній офіцер спецназу США якось сказав, що вже у 2020 році українські спецназівці «виглядали, діяли та смерділи як їхні західні колеги з SoF».
Щоденний бойовий досвід на Донбасі впродовж останніх восьми років переконав, наскільки індивідуальна ініціатива є ключовою в бою малих підрозділів.
Залужний зазначає, що українські військові сьогодні – це зовсім інші люди, «не такі, як ми, коли ми були лейтенантами». Це нові паростки, які повністю змінять армію за п’ять років. Практично всі добре знають іноземну мову, добре працюють із гаджетами, постійно вчаться.
«Ми вже почали цей рух, і шляху назад немає. Навіть суспільство не дозволить нам повернутися в армію зразка 2013 року», – каже він.
«Українська піхота, артилерія, інноваційні навички та можливість використовувати безпілотники та синхронізувати їх є вражаючими», – підкреслює колишній американський офіцер, який неодноразово їздив в Україну, щоб консультувати військових.
Протягом багатьох років Залужний не приховував, що намагався збільшити фінансування та іншу державну підтримку армії. Але під час війни його головне прохання до політичних лідерів полягало в тому, щоб «не плуталися під ногами та дозволяли солдатам виконувати свою роботу» – і особливо не поширювати чуток щодо перебігу війни.
Хоча головнокомандувач намагався уникнути будь-якого статусу знаменитості, успіхи у відсічі російських загарбників неминуче зробили його історичною постаттю, – пише Politico.
Politico. Україна згенерувала концепцію «злочинів проти людства» та «геноциду»
Peter Pomerantsev 6.04.2022.
Україна є місцем, де історично зароджувалися своєрідні інтелектуальні та правові «протиотрути». Згадаймо Герша Лаутерпахта, який виріс у Львові, був юристом в середині ХХ століття, втратив батьків під час Голокосту в 1941 році. Цей досвід змусив його дійти висновку, що люди мають загальні права поза державою, в якій вони живуть. Відтак він запропонував концепцію «злочинів проти людства», яку було висунуто в якості звинувачення проти нацистського керівництва на Нюрнберзькому процесі.
Інший юрист, який також сформувався як особистість у Львові, Рафаель Лемкін, згенерував концепцію визначення глибин зла – геноциду. Ця концепція також була використана у Нюрнберзі.
З роками техногенна катастрофа в Чорнобилі спонукала до переформатування глобальної екологічної свідомості та цілісного бачення боротьби з техногенними змінами: антропоценом.
Більшість перерахованих вище злочинів – нацистські, радянські, екологічні, гуманітарні – не є суто українськими. Вони відбуваються по всьому світу. Але якщо в інших місцях вони можуть залишитися майже непоміченими, то в Україні вони впритул стикаються з набором правових, академічних, культурних та медіаінституцій, що змушує всіх нас почати шукати шляхів їхнього унеможливлення. І саме так відбувається сьогодні.
Путін чітко дав зрозуміти, що він не сприймає Україну як повноправну країну; що будь-які українці, які вважають її суверенною державою з власною окремою культурою, насправді є «нацистами», контрольованими Америкою, і яких потрібно піддати фізичному знищенню – тобто, геноциду.
Як і в 1930-х роках, з’явилися «розстрільні списки» з іменами активістів, культурних діячів, політиків. Історія, реальність, пам’ять руйнуються і переписуються. Путін та його «лікарі» пропонують переінакшити історію України, її людей, їхнього життя та права визначати власний зміст.
Всередині публікації Politico демонструє надзвичайно промовистий відеоролик про враження тих, хто пережив облогу Маріуполя і спромігся евакуюватися на «велику землю».
Таке масове перевпорядкування реальності, знищення пам’яті та історії відчувається далеко за межами пересічних воєнних злочинів. Це ближче до оригінальної концепції геноциду Лемкіна, де він говорив про різні види геноциду: політичний, соціальний, культурний, економічний, біологічний та фізичний. Він також перерахував методи, які можуть бути використані для здійснення подібної нищівної політики.
Ідеї Лемкіна та Лаутерпахта послужили основою для таких доктрин, як «гуманітарна інтервенція» та «відповідальність за захист». Ці доктрини стверджували: коли злочини проти людства набули ознак геноциду, міжнародне співтовариство зобов’язане втрутитися.
Вторгнення в Україну має означати нове розуміння того, чому і як демократії можуть діяти разом, швидко та ефективно, щоб протидіяти агресії. «Україна знову змушує нас переосмислити наші цінності, наші закони, нашу політику, наш захист», – наголошує Politico.
Politico. Про цифровізацію в умовах воєнного часу засобами «Київ цифровий»
Vera Bergengruen, 4.04.2022.
Міська влада зібрала мобільні точки доступу Wi-Fi в офісах урядових будівель у Києві для доступу до інтернету в бомбосховищах. Національний цифровий офіс України також заручився підтримкою засновника SpaceX Ілона Маска, який пожертвував супутникові термінали Starlink для надання доступу до інтернету.
Cloudflare, розташована в Сан-Франциско фірма з питань кібербезпеки, запропонувала Київській міській раді свої послуги безоплатно.
«Київський цифровий офіс також співпрацює з українськими мобільними операторами, щоб забезпечити безкоштовне покриття роумінгу для мешканців, незалежно від того, яким провайдером вони користуються», – пише Time.
The New York Times. Об’єктивне документування злочинів – це можливість притягнути злочинців до відповідальності, тож вона є потужним політичним інструментом.
Редакційна колонка, 6.04.2022.
Упродовж останніх 75 років міжнародне співтовариство докладало реальних, але явно недостатніх зусиль, щоб визначити неспровоковану військову агресію як злочин сам по собі. За формулою Нюрнберзького трибуналу, розпочати загарбницьку війну – уже є міжнародним злочином.
Опір України, безсумнівно, є самообороною. І народи світу мають право вводити санкції проти путіна та його країни. Вільні нації мають право озброювати українських військових, хоча б для того, аби ціна агресії була настільки високою, щоб агресора схаменувся.
Об’єктивне документування доказів – це можливість притягнути злочинців до відповідальності. Вона є потужним політичним інструментом, за допомогою якого можна підкреслити гідність жертв і беззаконня загарбників.
Після Другої світової війни було напрацьовано низку фундаментальних міжнародних кримінальних законів. Зокрема, Женевська конвенція 1949 року, спрямована на притягнення комбатантів до особистої відповідальності за воєнні злочини, як-от навмисне вбивство мирного населення, катування, безпідставне знищення майна, сексуальне насильство, пограбування, призов на військову службу дітей.
Російська армія порушує всі ці правила, і розслідування щодо цього вже розпочато в Міжнародному кримінальному суді та деяких інших інстанціях.
Невибіркові обстріли міст і селищ, катування людей у Бучі, бомбардування маріупольського театру і таке інше можна вважати військовими злочинами. Колись це дістанеться й путіна, якщо визнають, що ці злочини є частиною широкого чи систематичного нападу на цивільне населення в рамках державної політики. Вони також можуть бути визнані злочинами проти людства.
Навіть якщо процес складний і розтягнеться на роки, важливо назвати винних, провести об’єктивні судово-медичні експертизи. Сам факт того, що Росія називає ці звірства вигаданими, вимагає детальної та беззаперечної судової реакції. Адміністрація Байдена та її союзники вже виконали ґрунтовну роботу, руйнуючи кремлівську пропаганду шляхом збору точних розвідданих.
Це становить довгострокову перспективу. Жахи Бучі викликали бажання забезпечити Україну смертоноснішою зброєю та запровадити ще більше руйнівні санкції. І це має стати центром зусиль Заходу. Справедливості треба дати шанс, – зазначається у колонці The New York Times.
Підтримайте проект на Patreon
