Триває другий етап російсько-української війни після широкомасштабного вторгнення 24-го лютого. Як і прогнозували аналітики, вона може ввійти в затяжну стадію. Зараз уже є стабільна та доволі чітка лінія фронту, на ній зміни відбуваються повільно, простежується класичний позиційний характер бойових дій.
Джерело: НТА.
Чи варто чекати якогось прориву з боку українських сил уже цього літа? Зараз прогнози з цього приводу стали обережнішими та коливаються приблизно 50 на 50. Однак при цьому експерти звертають увагу на один важливий аспект.
Стадія очікування на важке озброєння
«Збройні сили України зараз підходять до піку нашого наступального потенціалу. Я обережно прогнозую, що наприкінці липня ми можемо сподіватися на це. Але багато залежить від рішень Генерального штабу. Тобто саме там мають визначити не лише момент нашого піку, але й належне послаблення противника. Є ще й ціла низка дрібніших факторів і чинників. Після аналізу всього цього наші військові фахівці і будуватимуть подальші плани», – зазначив директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.
Він наголосив, що важливим аспектом, який вплине на ситуацію на фронті, стане зброя, яка мала би надійти в Україну в належних кількостях орієнтовно до кінця липня.
Схожу думку висловив і військовий експерт Олег Жданов.
«Активну фазу війни можемо закінчити до кінця року. Але це за єдиної умови – своєчасного надання нам зброї у відповідній кількості. Якби потрібна нам зброя надійшла ще в травні, як ми це планували заздалегідь, то вже зараз ми би перебували на стадії контрнаступальної операції. Але ми все ще перебуваємо на стадії очікування», – пояснив він.
Суто політичні рішення
Коли закінчиться таке очікування, тоді й відбудеться перехід до третього етапу війни. У вашингтонському Центрі стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), який декілька місяців тому видав дуже близький до реальності прогноз розвитку подій, вважають, що можливий перелом у війні багато в чому залежить від сфери політики.
За канонами військової справи, для успішного наступу треба створити триразову локальну перевагу над противником. Зараз українська армія такої переваги не має, тому ситуація на фронті близька до стагнації.
«Чи надали Україні все, що могли? Ні. Надали явно замало озброєння, щоб Україна могла повернути собі окуповану територію тепер, коли на ній окопалися російські війська», – наводить «Радіо Свобода» слова старшого віцепрезидента та директора програми міжнародної безпеки CSIS Сета Джонса.
Розмови про те, що постачання важкого далекобійного озброєння та боєприпасів до них, може викликати ескалацію, які тривають у деяких західних політичних середовищах, експерт вважає «контрпродуктивними»: російська пропаганда із задоволенням підхоплює будь-які сумніви та «ретранслює їх у десять разів гучніше».
«У США на консервації зберігаються багато артилерійських відносно старих систем, їх цілком можна віддати Україні, одночасно замінюючи новими без шкоди для безпеки країни», – зазначив колишній заступник міністра оборони США з розвідки й офіцер у відділі воєнізованих операцій ЦРУ Майкл Вікерс
Ненадання цих систем під приводом того, що вони дозволять Україні завдавати ударів по російській території, експерти називають суто політичним рішенням. І воно затягує війну.
Американські аналітики вважають, що у разі швидкого й оперативного постачання важкого озброєння в Україну вже в липні можна було розраховувати на перелом. Але у зв’язку з нинішньою ситуацією доведеться, мабуть, іще трохи почекати.
Провал окупантів
У перші півтора місяці війни Росія прагнула здійснити бліцкриг і вклинитися своїми танковими та механізованими частинами вглиб української території для блискавичного захоплення Києва, Харкова, Херсона, Миколаєва, Запоріжжя й Одеси.
На цьому етапі заявлені Росією політичні цілі війни повністю відповідали військовим: швидко паралізувати владу в Україні та змінити її на маріонеткову, позбавити Україну суверенітету, перетворивши на сателіта, а також розколоти НАТО та встановити в Європі «новий порядок».
За винятком захоплення найменшого з перерахованих міст (Херсона) Росія зазнала фіаско.
«У березні росіяни справді зазнали серйозної поразки. Їх розбили під Києвом, їх розбили під Харковом. У стратегічному плані їм не тільки не вдалося досягнути нерозширення НАТО, а навпаки – миритися з його зростанням за рахунок таких боєздатних країн-членів, як Швеція та Фінляндія», – зауважив керівник відділу стратегії та заступник директора CSIS Еліот Коен.
Він зауважив, що з того часу Росія суттєво змінила тактику та зосередилася на східному напрямку. На початку травня розпочалася друга фаза війни – так звана битва за Донбас.
Використовуючи чисельну перевагу в артилерії (включаючи гаубичну та реактивну), російська армія масовано обстрілює українські позиції та цивільні об’єкти, змушуючи відступати.
Потрібна артилерія
«Лінія фронту, на якій ведуться бойові дії, має довжину понад 1 100 кілометрів. Неналежну кількість добре підготовлених до війни людських ресурсів Росія поки компенсує великою кількістю боєприпасів. Вони часто застарілі та неточні, але їх іще багато», – додав американський експерт.
Спеціалісти зі США підрахували, що російська армія робить по 50 тисяч пострілів на добу, тому виглядає така, що зараз це просто один масований артилерійський обстріл.
«Щоб українці мали шанс вистояти у такій війні – їм потрібна зброя з більшою дальністю дії, ніж у росіян. Артилерія стала однією з найважливіших елементів бойових дій. На ній багато в чому зав’язаний як успіх в обороні, так і наступ», – наголосив Еліот Коен.
Зараз же ситуація близька до патової, вважають експерти, вона не обіцяє швидкого успіху нікому. Зокрема, на південній ділянці фронту Росія зримо перейшла до оборони: війська окопуються, зводять оборонні споруди:
«У них були надії взяти Одесу, але вони навіть не змогли захопити сусідній Миколаїв на шляху до неї. Тепер просто намагаються утриматися. І скільки це триватиме – найбільше залежить від можливостей українських сил успішно атакувати», – підсумував Еліот Коен.
Якщо не перелом, то хоча би позитивні зрушення…
Політичний експерт Петро Запотічний вважає, що в липні наступальні потуги російських окупантів частково захлинуться.
«Це, схоже, вони і самі усвідомлюють, тому шукають якісь нові кроки, які можуть певним чином вплинути на хід війни. Як, наприклад, відкриття так званого другого фронту з Білорусі. Наступного місяця провокації чи навіть відкритий наступ на цьому напрямку є навіть дуже ймовірним», – зазначив він.
Експерт додав, що загарбники, образно кажучи, тиснутимуть масою, якій Збройні сили України можуть протиставити ефективність на полі бою. Але знову ж таки, без наявності належної кількості потужної зброї така маневреність падає в рази.
«За теперішньої ситуації активна фаза війни насправді може затягнутися на декілька місяців. Можливо, навіть на 5-6 місяців. Наступальну операцію проводити набагато складніше, ніж оборонятися», – пояснив військовий експерт Олег Жданов.
А загалом, аналітики, які в переважній більшості прогнозують затяжний конфлікт, покладають певні надії на липень, коли наступальні потуги росіян можуть знизитися, а українські військові отримають певну кількість зброї від союзників. Тоді можна очікувати якщо не перелому, то хоча би якихось зрушень на фронті на нашу користь. Сподіваємося, що вже незабаром почуємо оптимістичні новини з цього приводу…
Віталій Павлишин
