У 2014 році за активного сприяння кремля на Донбасі створили псевдореспубліки «Л/ДНР». Двадцять першого лютого 2022 року путін офіційно визнав їхню «незалежність», а через три дні розпочав масштабне військове вторгнення в Україну. Подібні «республіки» росія підтримує і в інших країнах: Придністровʼя у Молдові, Абхазію та Південну Осетію у Грузії. Але всі спроби російських регіонів відокремитись або хоча б отримати більше автономії протягом останніх 30 років кремль припиняв жорстко. А таких спроб було чимало — від Калінінградської області та Карелії до Північного Кавказу, Уралу, Сибіру та Далекого Сходу. Згадуємо про прагнення до суверенітету чи автономії у різних регіонах сучасної росії.
Джерело: Бабель.
Чечня та решта Північного Кавказу
У червні 1991 року на території колишньої Чечено-Інгушської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки зʼявилася незалежна Чеченська Республіка Ічкерія. Вона фактично проіснувала до 2000 року. У листопаді Чеченська Республіка, спираючись на закони та Конституцію СРСР, вийшла зі складу Радянського Союзу та оголосила про незалежність. У березні 1992 року у Чеченської Республіки зʼявилася Конституція. Потім вона відмовилася підписувати Федеративний договір із москвою. А натомість підписала міжурядову угоду про повне виведення російських (колишніх радянських) військ зі своєї території. І на початку липня останній російський солдат залишив Чечню.
Татарстан
У 1990 році Татарська Автономна РСР ухвалила декларацію про державний суверенітет і збиралася брати участь у реорганізації Радянського Союзу. Але після серпневого путчу 1991 керівництво республіки взяло курс на самостійну політику і в жовтні того ж року ухвалило Акт про державну незалежність Республіки Татарстан.
У березні 1992 року відбувся референдум про незалежність Татарстану. Незважаючи на спроби кремля завадити його проведенню, 61,4% населення проголосували за те, щоб жити у суверенній державі. А 30 листопада 1992 року набула чинності Конституція Республіки Татарстан, яка закріпила її державний суверенітет.
Татарстан, як і Чечня, відмовився підписувати Федеративний договір. Але кремль не збирався визнавати незалежність Татарстану, проте, на відміну від Чечні, цього разу вирішив діяти політичними методами і спочатку пішов на серйозні поступки. Після тривалих переговорів у 1994 році москва і Казань уклали унікальний договір, за яким Татарстан став не субʼєктом рф, а своєрідною суверенною «державою в державі».
Відповідно до цього договору Татарстан міг мати власну Конституцію та законодавство, власне громадянство, податкову систему, міг сам розпоряджатися власними доходами, встановлювати власні відносини з іншими субʼєктами рф і навіть із іноземними державами та самостійно торгувати з ними. А ще всі природні ресурси на території республіки оголошувалися «винятковим надбанням і власністю народу Татарстану».
З приходом до влади путіна привілеї Татарстану стали поступово обмежувати. На початку 2000-х до Конституції республіки внесли зміни — тепер Татарстан називався субʼєктом рф, а внутрішнє громадянство скасовувалося. У 2007 році Казань та москва підписав договір про розмежування повноважень терміном на десять років. У ньому не було колишніх фінансових преференцій для регіону, зокрема зниженого відсотка податкових відрахувань до центру, а природні ресурси більше не називалися надбанням і власністю народу Татарстану. До 2017 року вся самостійність республіки стала настільки символічною, що новий договір навіть не підписували.
На початку 1990-х у Тиві, як і в інших пострадянських республіках, лунали заклики до незалежності від росії. Виразником цих ідей стала партія «Хостуг Тива» («Вільна Тива»). У грудні 1991 року в республіці запровадили посаду президента, який водночас був главою уряду. У 1993 році у Тиви зʼявилася Конституція.
Тива підписала Федеративний договір із москвою, але привласнила собі повноваження, які ним не передбачалися. Наприклад, Тива отримувала право на самовизначення, а також право без обговорення з центром вирішувати військово-політичні питання та питання про громадянство, реорганізовувати судову систему.
Уральська Республіка
У попередніх прикладах прагнення незалежності ґрунтувалося насамперед на національній ознаці. Але історія з Уральською Республікою була спробою регіональної політичної еліти здобути значну автономію в економічній та законодавчій сферах на тлі ослаблення контролю москви після розпаду СРСР.
Уральська Республіка виникла завдяки проведеному навесні 1993 року референдуму, на якому стояло питання про створення в рамках Свердловської області з центром в Єкатеринбурзі автономної республіки, але у складі росії. У ньому взяли участь понад 60% населення регіону, з яких понад 83% підтримали створення республіки.
Наприкінці жовтня Конституція Уральської Республіки була готова. З 31 жовтня вона набула чинності після публікації в «Обласній газеті». У Конституції затвердили біло-зелено-чорний прапор республіки, вже на 12 грудня було заплановано вибори губернатора та двопалатного парламенту республіки. На цей час навіть розробили дизайн місцевої валюти — уральського франка.
Сибір, Далекий Схід, Якутія та інші
Автономістські настрої у Сибіру існували ще з ХІХ століття. На початку 1990-х ідеї створення Сибірської Республіки обговорювалися на засіданні Асоціації міст Сибіру. Але тоді ця ідея не знайшла масштабної підтримки. Проте головні претензії сибіряків актуальні й досі. Адже цей регіон багатий на корисні копалини, а основні доходи від їхнього продажу осідають у федеральному центрі.
У 2014 році на тлі підтримки кремлем квазіутворень «Л/ДНР» планувалося проведення так званих маршів за федералізацію Сибіру, Уралу, Кубані та Калінінградської області, під час анонсів яких звучало гасло «досить годувати москву». У кремлі відреагували швидко — заблокували групи організаторів у соціальних мережах, а деяких активістів затримували та штрафували. Зрештою марш так і не провели в жодному з регіонів.
І це ще не все. Подібні тенденції є в Якутії, Бурятії, Башкортостані, на Кубані та в інших регіонах. У Карелії популярні ідеї обʼєднання з Фінляндією. А в Калініградській області, у якої навіть немає спільного кордону з росією, неодноразово висувалися ідеї від перетворення на автономну республіку до виходу зі складу рф.