п`ятниця, 31 березня

«Той, хто має вуха, нехай почує»: Наскільки передбачуваним було повномасштабне російське вторгнення на початку 2022 року?

В умовах війни питання достовірності інформації і оцінка надійності джерел є життєво важливими. До перших роковин повномасштабного російського вторгнення ми вирішили з’ясувати, які прогнози переважали напередодні, які наративи використовувались в аргументації і хто саме їх просував. Таке знання може допомогти більш коректно оцінювати інформацію у майбутньому.

Джерело: Вокс Україна.

Повномасштабне відкрите російське вторгнення 24.02.2022 р. для більшості людей в Україні було шоком і захопило багатьох зненацька. Незважаючи на широке обговорення в медіа його вірогідності і безпрецедентну доступність розвідувальної інформації про російські плани в медіа, українці переважно не вірили або не хотіли вірити у такий розвиток подій. 

Ключовим фактором для формування скептичного ставлення до можливості повномасштабної неприхованої війни були коментарі офіційних осіб та впливових медійних персоналій, які мали широку аудиторію. Могло сформуватися уявлення, що більшість із них ставили під сумнів можливість кардинальної ескалації російсько-української війни, яка тривала з 2014 р., і наводили для цього переконливі аргументи.

Наскільки насправді були достовірними прогнози експертів та політичних коментаторів напередодні повномасштабного російського вторгнення?  

Ми проаналізували публікації, заяви та інтерв’ю російських та українських впливових медіа осіб, політичних діячів та експертів, які давали оцінку можливості повномасштабного вторгнення РФ в Україну і були оприлюднені з 1 січня по 24 лютого 2022 року. 

Нашою метою було визначити достовірність їхнього прогнозу і виявити основні використані ними аргументи і наративи. Нас також цікавило, в чому полягала спільність та відмінність оцінок українських та російських коментаторів та можлива залежність наданого прогнозу від їхньої політичної позиції та ідеології.

Ми дослідили 26 російських та 28 українських персоналій. Критеріями відбору були: висока медіа-популярність та впізнаваність коментаторів, кількість підписників у мережі YouTube, Facebook, популярні телеграм-канали, належність до різних ідеологічних та політичних кіл.

Рис. 1. Групи експертів та коментаторів

Ми також обирали осіб із різних сфер професійної діяльності, зокрема, до вибірки потрапили:

  • 14 експертів (26%)
  • 20 політичних діячів (37%)
  • 20 медійних коментаторів (37%)

Нас особливо цікавило те, як ідеологічна позиція впливає на якість прогнозу та використані аргументи, тому серед українських та російських коментаторів, ми виділили чотири та три підгрупи відповідно (Рис.2).

Рисунок 2. Розподіл експертів та коментаторів за групами

Примітка. Перелік експертів та ЗМІ наведений у додатках 1 і 2 відповідно.

Для кожного коментатора ми планували відібрати одне типове для них медіаповідомлення, яке характеризувало б їхню позицію. Однак інколи один і той самий коментатор робив декілька різних за змістом заяв, у тому числі давав різні прогнози щодо повномасштабного вторгнення. У такому разі ми аналізували декілька відповідних заяв одного коментатора. Отже, всього ми проаналізували 87 медіаповідомлень (27 статей та інтерв’ю, 19 дописів у соцмережах та 41 відео).

Серед проаналізованих 87 медіа повідомлень було:

  • 25 заяв, що вторгнення не відбудеться (29%)
  • 39 заяв, де експерт не дає чіткої відповіді (45%)
  • 23 заяви, що вторгнення відбудеться (26%)

Як бачимо, чверть медіаповідомлень містили прогноз російського вторгнення і лише трохи більша частка заперечували цю можливість. Водночас українські експерти говорили про вторгнення дещо частіше за російських (рис. 4). 

Рисунок 3. Повідомлення українських та російських коментаторів щодо повномасштабного вторгнення (серед 87 повідомлень)

Рисунок 4. Позиції експертів та коментаторів щодо можливості російського повномасштабного вторгнення (усього 28 українських та 26 російських)

Найчастіше коментарі українських та російських діячів не містили чіткої відповіді щодо можливості вторгнення. Отже, експерти та впливові медіа особистості переважно ніколи не запевняли нас, що повномасштабного вторгнення не буде. Лише близько однієї п’ятої українських коментаторів не вірили в таку можливість, у той час як серед росіян таких було понад третина (Рис. 4).  

При цьому найменше відповідали дійсності висловлювання представників російської влади (тут практично всі, окрім В. Жириновського, заперечували агресивні плани РФ) і прокремлівських медіаперсон, а також проросійські налаштованих українських діячів і українських провладних осіб. Серед проаналізованих медіаповідомлень двох останніх груп також не було прогнозів повномасштабного російського вторгнення. Проте не було і його заперечення – на відміну від прокремлівських сил.

Представники української влади, зокрема безпосередньо відповідальні за безпеку країни, уникали прогнозу повномасштабного вторгнення – три чверті проаналізованих заяв українських посадовців не давали чіткої відповіді на це питання. Водночас медіаповідомлень прокремлівських сил містився меседж, що РФ не буде атакувати Україну.   

Найбільш достовірні прогнози надавали українські незалежні експерти — майже у 80% їхніх медіаповідомлень вказувалось, що вторгнення відбудеться. Схожу оцінку давали й російські консервативно-націоналістичні діячі (наприклад, З. Прилєпін та І. Гіркін).

Наш аналіз охоплює висловлювання з 1 січня до 24 лютого 2022р. Таким чином вдалося прослідкувати зміни в думці експертів протягом двох місяців. У січні 2022 р. висловлень щодо можливості повномасштабного наступу було менше, ніж у лютому. Змінили свою оцінку, зокрема, Д.Гордон, М. Накі, О.Гончаренко та інші.

Ми також виявили у висловлюваннях коментаторів спільні наративи, які вони використовують для аргументації своїх прогнозів (таблиця 1). 

Таблиця 1. Основні наративи і оцінках можливості повномасштабного російського вторгнення

НаративХто використовує
Наратив західного втручання (твердження на кшталт “Україною керує Захід”, “українська влада – це маріонетки Заходу”, “бази НАТО” на території України)Проросійськи налаштовані українські діячі та представники російської влади применшували за допомогою цього наративу суб’єктність, самостійність та важливість України.
Наратив меншовартості України (заперечення незалежності, існування української нації, мови тощо)Консервативно-націоналістичні російські коментатори та провладні російські представники використовували його часто як доповнення до наративу західного втручання
Наратив невигідності війни (інформація про те, що будуть застосовані санкції, економічні негаразди, що війна нікому не потрібна  тощо)Російські опозиційні діячі таким чином аргументували думку, що велика війна неможлива
Наратив   спротиву українців (твердження про те, що квітами російські війська ніхто зустрічати не буде, і вони зазнають великих втрат)Українські незалежні експерти та політичні коментатори намагалися за допомогою такого наративу зменшити паніку щодо війни та передати меседж про готовність України до будь-якого розвитку подій.
Наратив підтримки війни (розповіді  про небезпечність України,  українського “нацизму”, потребу в превентивному ударі, встановленні контролю над Україною)Консервативно-націоналістичні російські кола таким чином обґрунтовували, чому війна все ж відбудеться і з якою метою
Наратив   нагнітання (“інформація про можливе вторгнення – це залякування”)Російські опозиційні діячі стверджували, що всі дані про можливе вторгнення є лише частиною інформаційної війни
Наратив   протистояння Заходу і Росії як основних гравців (уявлення світу як поляризованої  шахової дошки).Російські опозиційні діячі та провладні українські коментатори намагалися довести, що нагнітання думки про вторгнення або саме можливе вторгнення є лише частиною “великої гри” Росії та Заходу

Найбільш часто використовуваним серед українських (крім проросійськи налаштованих) коментаторів був наратив спротиву українців у разі повномасштабного наступу. Такий наратив зустрічався серед всіх трьох груп 14 разів, тобто у майже 30% проаналізованих українських медіаповідомлень. Водночас його жодного разу не було у російських оцінках, і можливі військові наслідки для країни-агресора не прогнозувались.

Під час дослідження висловлювань щодо оцінки можливості вторгнення ми виявили цікавий окремий кейс, який не було включено до вибірки. Кирило Буданов ще у листопаді 2021 року стверджував, що Росія готується до нового нападу у січні-лютому 2022 року. За його словами, така атака, ймовірно, “включатиме авіаудари, артилерійські та бронетанкові атаки, за якими підуть повітряно-десантні атаки на сході країни, десантні атаки в Одесі та Маріуполі Донецької області і менше вторгнення через сусідню Білорусь”. Отже, К. Буданов, на відміну від інших представників української влади, дав чіткий та коректний прогноз щодо можливості повномасштабного вторгнення. Але його прогноз не отримав достатньої уваги медіа і не був підтриманий заявами інших урядовців.

Висновки та рекомендації

Кілька місяців до 24 лютого 2022 року в Україні точилися емоційні дискусії щодо можливості повномасштабного російського вторгнення. Українці читали буклети про правила поведінки під час обстрілу, вчилися збирати тривожні валізи, постійно дивилися аналітику, щоб зрозуміти, чи потрібно бронювати будинок у Карпатах або виїжджати за кордон. Впливові медіаперсони та експерти давали свої прогнози та оцінки.

Сьогодні може здаватися, що більшість експертів і політичних коментаторів перед повномасштабним вторгненням запевняли нас у неможливості такого розвитку подій, проте насправді найбільша частка вагалися і утримувалися від чітких прогнозів. 

Значна частина дала правильний прогноз. Проте це були представники абсолютно різних груп: українські незалежні експерти та російські консервативно-націоналістичні діячі. Оцінку останніх було побудовано на переконанні у необхідності війни та встановлення контролю над Україною. Отже, вони краще розуміли природу і задачі політичного режиму РФ, ніж ліберальні коментатори, що апелювали до уявної вигоди та раціональних аргументів.

В українському медіа просторі, як виявило наше дослідження, найбільшу довіру заслуговують незалежні експерти. Отже, споживачам інформації можна порекомендувати при оцінці медіаповідомлень не покладатись на рівень медіапопулярності персони, ставитись критично до заяв представників влади, звертати увагу на репутацію, історію попередніх оцінок  і незаангажованість експертів, а також при розгляді аргументів надавати перевагу перевіреним фактам, а не наративам, навіть якщо такі наративи здаються привабливими і збігаються з вашими переконаннями.  

Додаток 1. Перелік політичних коментаторів та політичних діячів

РосіяУкраїна
Представники російської влади і прокремлівських медіа

 

1.   Володимир Соловйов

2.   Маргарита Симоньян

3.   Ольга Скабєєва

4.   Наталія Поклонська

5. Володимир Жириновський

6.   Марія Захарова

7.   Дмитро Пєсков

8.   Сергій Лавров

9.   Валентина Матвієнко

Представники влади

 

1.   Олексій Рєзніков

2.   Олексій Арестович

3.   Андрій Єрмак

4.   Михайло Подоляк

5.   Олексій Данілов

6.   Давид Арахамія

7.   Дмитро Кулеба

Російська опозиція

 

 

1.   Максим Кац 

2.   Ілля Варламов

3.   Екатерина Шульман

4.   Олександр Невзоров

5.   Майкл Накі

6.   Олексій Венедіктов

7.   Станіслав Бєлковський

8.   Ксенія Собчак

9.   Кирило Рогов

10. Костянтин Гаазе

11. Борис Грозовський

12. Олександр Морозов

13. Сергій Медведєв

 

Українська опозиція

 

 

1.   Петро Порошенко

2.   Олексій Гончаренко

3.   Віталій Портников

4.   Дмитро Гордон

5.   Ірина Геращенко

6.   Арсен Аваков

7.   Юрій Луценко

 

 

Коментатори консервативно-націоналістичного спрямування

 

1.   Ігор Гіркін

2.   Олександр Дугін

3.   Захар Прилєпін

4.   Денис Пушилін 

Проросійські коментатори

 

1.   Євгеній Мураєв

2.   Наталя Влащенко

3.   Анатолій Шарій

4.   Михайло Чаплига

5.   Андрій Пальчевський

6.   Тигран Мартиросян

7. Руслан Бортник

 

 Незалежні експерти

 

 

1.   Сергій Згурець

2.   Сергій Стерненко

3.   Микола Сунгуровський

4.   Євген Карась

5.   Тарас Чмут

6.   Юрій Бутусов

7.   Роман Цимбалюк 

Додаток 2. Використані платформи та кількість повідомлень

  • YouTube – 33 (38%)
  • Telegram – 10 (12%)
  • Facebook – 8 (9%)
  • Сайт tass.ru – 3 (4%)
  • TikTok – 1 
  • Twitter – 1 
  • Сайт RadioSvoboda – 2 
  • Сайт LB.UA – 2 
  • Сайт tvrain.tv – 2 
  • Сайт suspilne.media – 2 
  • Сайт suspilne.media – 2 
  • Сайт gazeta.ru – 2 
  • Сайт censor.net – 1 
  • Сайт antikor.com.ua – 1 
  • Сайт Meduza – 1 
  • Сайт BBC – 1 
  • Сайт km.ru – 1 
  • Сайт rbc.ru – 1 
  • Cайт lenta.ru – 1 
  • Сайт pnp.ru – 1 
  • Сайт region.expert – 1 
  • Сайт golosameriki – 1 
  • Сайт Север реалити – 1 
  • Сайт slovodilo – 1 
  • Сайт espreso.tv – 1 
  • Сайт ntv.ru – 1 
  • Сайт novaya.gazeta – 1 
  • Сайт glavcom.ua – 1 
  • Сайт pravda.com.ua – 1 
  • Сайт zaxid.net – 1 
  • Сайт focus.ua – 1 

У матеріалі представлені результати дослідження, що було проведене під час практики студентів 4 курсу філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка спеціальності «Політологія» у складі Багацької Олександри Юріївни, Гузар Анастасії Ігорівни, Ватуліної Анастасії Андріївни, Давиденка Андрія Володимировича, Андрюшко Анни Олександрівни, Заянчковської Євгенії Віталіївни, Бондаренка Миколи Миколайовича. Практика проходила на факультеті соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, науковий керівник Юрій Савельєв, професор кафедри методології та методів соціологічних досліджень.

Автори: Юрій Савельєв, професор кафедри методології та методів соціологічних досліджень факультету соціології КНУ імені Тараса Шевченка; Олександра Багацька, студентка філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка
Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.