21 листопада 2013 року стало початком Революції Гідності – на Майдан Незалежності у Києві вийшли люди з мирним протестом проти скасування тодішньою владою підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.
Причини Євромайдану
Чотири роки тому у цей день – 21 листопада – Кабінет міністрів України під керівництвом Миколи Азарова ухвалив постанову про призупинення процесу підписання Угоди про асоціацію з ЄС, що мало статися на Вільнюському саміті «Східного партнерства» 28-29 листопада.
21 листопада, мітинг у Києві
Зриву угоди передували запевнення уряду і тодішнього президента Віктора Януковича про те, що для переходу на європейські стандарти, як того вимагає Угода про асоціацію, Україні в найближчі роки знадобиться кілька сотень мільярдів євро (останньою називалася сумма в 160 млрд). І для поновлення євроінтеграційного процесу тодішня українська влада вимагала від ЄС компенсувати цю суму. Натомість, як “дешеву” альтернативу зближенню з ЄС режим Януковича пропонував приєднання України до Митного Союзу з Росією.
Тому, посилаючись на зазначені витрати, 21 листопада, за тиждень до Саміту у Вільнюсі, уряд Азарова прийняв несподіване рішення відмовитися від підписання Угоди, що на грунті розквіту корупції та низького рівня життя викликало обурення в суспільстві і хвилю масових протестів по всій країні.
22 листопада, мітинг у Києві
Початок протестів
Вже ввечері того ж дня на Майдані Незалежності в Києві зібралися більше тисячі людей, до протестувальників також долучилися й низка тодішніх опозиційних політиків. У той же день Окружний адміністративний суд Києва заборонив проведення масових акцій у центрі Києва до 7 січня 2014 року. Зазначимо, що подібні рішення судів, особливо стосовно політичних акцій опозиціонерів, за часів Януковича мали системний характер. Крім Києва, акції відбулися в Івано-Франківську, Донецьку, Хмельницькому, Львові, Ужгороді, Луцьку. Паралельно у соцмережах та ЗМІ на означення протестів поширилися слово і хештег “Євромайдан”.
24 листопада, масовий мітинг у Києві
25 листопада, студентський протест у Львові
Масовий характер
Попри заборону суду, вже наступного дня кількість людей у Києві почала збільшуватися і до вечора 22 листопада вже обчислювалася кількома тисячами. Того ж вечора почалися перші серйозні сутички між правоохоронцями та протестувальниками, коли останні спробували встановити намети.
23 листопада працівники міліції намагалися відтіснити мітингувальників з Майдану, обґрунтовуючи це необхідністю встановлення новорічної ялинки, яка згодом стала одним із символів Євромайдану. Вже 24 листопада відбулися перші масові мітинги в Києві (100 тисяч учасників) та Львові (біля 20 тисяч). Також у ці дні масові акції тривали в Луганську, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Одесі, Черкасах та інших містах. Однак у деяких містах мітинги були розігнані силовиками. 26 листопада до протестів організовано долучилися студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Києво-Могилянської академії. В наступні дні відбулися попереджувальний та загальний студентський страйки.
Учасники протестів усіляко намагалися не ототожнювати себе з якими небудь політичними силами, тому існувало табу на використання символіки политичних партій. Хоча самі опозиційні політики на мітингах були присутні.
27 листопада, Київ, студенти пишуть листа Януковичу
Розгін
Акції протесту по мірі наближення та завершення саміту у Вільнюсі потроху спадали, людей, які ночували на Майдані, ставало дедалі менше. Але…
Відразу після завершення Вільнюського саміту, у ніч на 30 листопада 2013 року спецпризначенці «Беркуту» отримали наказ розігнати протестувальників, які ще залишалися на Майдані. “Беркутівці” під час силового розгону побили десятки активістів, переважно молодь. Випадки неправомірного застосування сили співробітниками спецзагону МВС були зафіксовані журналістами. Частина протестувальників змогла знайти прихисток на території Михайлівського собору, який протягом кількох місяців був одним з оплотів революціонерів.
30 листопада, Київ, Беркут розганяє протестувальників
Згодом влада пояснювала рішення розігнати протестувальників необхідністю підготувати площу до новорічних свят, зокрема – встановити ялинку.
30 листопада, українці вийшли на вулиці після розгону Майдану
Мільйони на вулицях
Вже з самого ранку після кривавого розгону на Михайлівській площі почали збиратися обурені громадяни, кількість яких значно перевищила кількість першопочаткових учасників Євромайдану. Народне Віче в Києві 1 грудня зібрало, за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 мільйона людей. Почалася революція.
Михайлівський собор став прихистком для протестувальників / фото УНІАН
Протестувальники змогли “відбити” у міліціонерів Майдан Незалежності, де вже почали встановлювати ялинку. Бійці Внутрішніх військ, якими здебільшого були солдати-срочники і яких поставили охороняти площу, особливого спротиву не чинили. Зайнявши Майдан, протестувальники звели барикади, щоб запобігти повторенню подій у ніч на 30 листопада.
Andrew Kravchenko
Однією із знакових подій початку Революції гідності стала дата 11 грудня. Тоді, уночі, спецпризначенці знову спробували розігнати протестувальників. Тоді, у ніч проти середи, коли силовики знову штурмували Майдан, вперше за кілька сотень років дзвони Михайлівського собору забили набат.
Акції протесту, що тривали в країні з кінця листопада до кінця лютого 2014 року, отримали назви Євромайдан, Майдан, а пізніше – Революція гідності.
У результаті тодішній президент Віктор Янукович у лютому, після масового розстрілу громадян у центрі Києва, втік до Росії. Усю повноту влади взяла на себе Верховна Рада України, яка призначила на 25 травня вибори президента України. На виборах переміг Порошенко, який 27 червня 2014 року підписав Угоду про асоціацію з ЄС в повному обсязі.
Росія, користуючись ослабленням влади у Києві і в порушення Будапештського меморандуму, анексувала Крим і розпочала гібридну війну на Донбасі, яка триває й сьогодні.
Джерело: УНІАН
Підтримайте проект на Patreon
