«Я не ваш опонент — я ваш вирок», — слова, які Зеленський сказав Порошенкові на президентських дебатах у 2019-му, сьогодні лунають із новою актуальністю.
Після того як Зеленський переміг на виборах, у Порошенка почалися проблеми з правоохоронними органами. Ті ініціювали десятки кримінальних розслідувань, у яких фігурував колишній президент. Та більшість цих справ так нічим і не завершилася — ба більше, були на користь опозиціонеру, бо так він не сходив із язиків.
Проте одна таки може створити значні проблеми Порошенку. Йдеться про історію з закупівлею вугілля з окупованих територій. Наприкінці року п’ятий президент отримав підозру в цій справі. Раніше подібна участь чекала на Медведчука. Обом закидають держзраду та підтримку терористичних організацій.
Чи зможе слідство довести спільні злочинні дії Порошенка та Медведчука? І чи перетвориться заява Зеленського про вирок Порошенку на реальне рішення суду? У цьому розбирається hromadske.
Кандидати в президенти України Петро Порошенко та Володимир Зеленський під час дебатів на НСК «Олімпійський», Київ, 19 квітня 2019 року. Фото: УНІАН / Володимир Гонтар
Державна зрада для попередника
Усе змінилося у 2021-му, коли влада почала діяти по-іншому — зокрема, розгорнула дискредитаційну кампанію щодо зв’язків Порошенка з Медведчуком. Сам Порошенко у травні цього року прокоментував це так: «Складається враження, що Зеленському Медведчук був потрібен не так для інформаційної атаки на ОПЗЖ чи Росію, як для атаки на “Євросолідарність” та на мене особисто».
Важливим елементом цієї інформаційної кампанії стали так звані «записи Медведчука», оприлюднені журналістами-розслідувачами з проєкту Bihus.Info. У цих матеріалах Медведчук вихвалявся, як вирішує справи з Петром Порошенком: зокрема, щодо схеми закупівлі Україною вугілля з окупованих територій. Показово, що голос самого Порошенка на цих «плівках» відсутній. Проте записи найбільше вдарили саме по ньому.
Тож коли у жовтні Медведчуку оголосили підозру у справі про вугілля з окупованих територій, у штабі Порошенка зрозуміли: невдовзі прийдуть і по нього. Та й голова СБУ Іван Баканов тоді заявив: «Інший варіант, ніж опрацьовувати версію щодо причетності Порошенка й Гонтаревої до цього процесу, просто неможливий».
Чекати на «доопрацювання» довелося понад два місяці. 17 грудня на виході з Верховної Ради слідчі ДБР намагалися вручити повістку лідеру «Європейської солідарності». «Поехали, @б твою мать!» — тільки й почули слідчі з автівки Порошенка. Цей момент побачила й уся країна.
Того ж дня Порошенко виїхав із країни нібито в закордонне відрядження. Хоча за основним місцем роботи, у Верховній Раді, жодного відрядження він не оформлював. І вже за кордоном дізнався, що йому підготували підозру у справі з вугіллям із «Л/ДНР». Порошенка підозрюють у держзраді та сприянні діяльності терористичних організацій.
Що в підозрі Порошенку
Це вже друга підозра, яку оголосили Порошенкові. Перша — за призначення першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочка.
У новій підозрі йдеться про справу з купівлею вугілля з окупованої території ще у 2014-2015 роках. У цій справі вже отримали підозри ексміністр енергетики Володимир Демчишин, Віктор Медведчук та його соратник Сергій Кузяра.
За версією слідства, у 2014-му році тодішній помічник президент РФ Сурков та тодішній заступник голови уряду РФ Козак вирішили залучити до підривної діяльності Медведчука. Той погодився і домовився з Порошенком.
«Задля задоволення власних політичних інтересів, недопущення падіння політичних рейтингів та рівня довіри в результаті можливого подальшого загострення відносин із країною-агресором РФ… вступив у злочинну змову з Медведчуком та розподілили між собою виконувані ролі в загальному злочинному плані», — йдеться про Порошенка у підозрі, яка розписана на 32 сторінках.
Далі у підозрі йдеться, що Порошенко своїми діями сприяв зірванню контракту на постачання вугілля з Південно-Африканської Республіки. В умовах дефіциту вугілля це поставило Україну перед вибором: купувати вугілля у Росії чи в терористичних організацій «Л/ДНР».
Один із ключових епізодів підозри — це компанії, через які купували вугілля з окупованих територій. Ще наприкінці 2014-го Порошенко заявляв, що Україна робитиме це лише через державні підприємства, які перереєстровані на підконтрольній території. Разом із тим тоді український президент запевняв: держава проконтролює, щоби гроші за цими контрактами отримували шахтарі як заробітню платню.
За версією слідства, ці державні підприємства визначали ватажки «Л/ДНР». Це були дві компанії: ДП «Шахта ім. К. І. Кисельова» та ДП «Луганськвугілля». Водночас у підозрі зазначається, що наказом міністра енергетики Юрія Продана від 25 листопада 2014 року було припинено діяльність цих та низки інших державних підприємств через те, що вони опинилися під фактичним контролем терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР». Також Продан припинив повноваження директорів цих двох підприємств.
Далі в підозрі написано, що після зміни уряду та призначення міністром енергетики наближеного до Порошенка Демчишина той у грудні 2014-го виключив із наказу Продана «Луганськвугілля», а в січні 2015-го — шахту імені Кисельова. Також Демчишин поновив на посадах старих директорів організацій, а наприкінці грудня 2014-го доручив виконувати обов’язки директора «Луганськвугілля» Вадиму Сливі. Сливу вже наприкінці січня 2015-го призначено «заступником міністра ЛНР». Пізніше СБУ звинуватила його в держзраді та фінансуванні тероризму.
За участь у такій схемі Порошенку загрожує позбавлення волі до 15 років із конфіскацією майна або без неї.
Адвокати Порошенка спростовують участь свого підзахисного у подібній схемі. Вони запевняють, що президент не міг давати будь-кому вказівки, бо питання закупівлі вугілля належить до повноважень Кабміну.
Співрозмовники hromadske стверджують, що довести склад злочину в діях Порошенка буде дуже складно.
«Зараз має бути така конфігурація, що всі попередні або паралельні фігуранти цього кейсу мають давати свідчення вгору вертикаллю (від рядових виконавців до організаторів злочинної схеми — hromadske). Якщо свідчення підтягуватися вертикаллю нагору не будуть, то довести, що саме Порошенко давав злочинні накази й указівки, неможливо. Якщо не було юридичних вказівок і все робилося на словах, складу злочину немає», — вважає експерт неурядової організації StateWatch Олександр Лємєнов.
«Порошенко не підписував документи на закупівлю цього вугілля. Він же не робив наказів про закупівлю. Якщо не доведено, що ці гроші переходили до терористичних груп, які займалися безпосередньо тероризмом, то де тут сприяння терористичній діяльності? Це припущення», — додає колишній заступник генпрокурора Віктор Чумак.
Також наші співрозмовники зазначають: окрім підозри, треба дивитися на матеріали справи та зібрані слідством докази, щоб говорити про перспективи справи. І звертають увагу на поведінку очільниці Генпрокуратури Ірини Венедіктової та голови СБУ Івана Баканова.
Що не потрапило до підозри Порошенку
Коли оголошували підозру Медведчуку, то обидва керівники правоохоронних органів вийшли на спільний брифінг розповісти про обставини справи. В історії ж із підозрою Порошенку країна не побачила ані Венедіктову, ані Баканова. Ба більше, очільниця Генпрокуратури на один день пішла у відпустку, а підозру підписав її заступник Олексій Симоненко.
«Венедиктова — дуже якісний політичний флюгер: відчуває, в яку історію не треба втручатися. Те, що вона самоусунулася від процесу, свідчить, що підозра стосується не юриспруденції, а політики», — вважає Олександр Лємєнов.
А ще варто зважити на кілька важливих моментів у підозрі. Перший — відсутність у тексті згадки про працівників Адміністрації президента Порошенка. (Тоді Адміністрацію президента очолював Борис Ложкін).
Одразу після підписання підозри Медведчуку очільниця Генпрокуратури розмістила колонку на сайті «Українська правда». У ній вона вказувала, що до закупівлі вугілля з окупованих територій були причетні керівники Адміністрації президента Порошенка.
«Слідство і прокурори мають дані, законно отримані під час проведення слідчих дій, про те, що керівництво Адміністрації президента не тільки обговорювало під час телефонних перемовин абсолютно конкретні факти втілення злочинного плану, але й видавало досить чіткі доручення низці офіційних посадових осіб в українських органах влади», — йшлося в колонці Венедіктової на «УП».
Другий момент — у підозрі не розкрита роль керівництва Нацбанку.
Вище ми вже цитували Івана Баканова, що СБУ опрацьовуватиме версію причетності Гонтарєвою до схеми закупівлі вугілля в «Л/ДНР». На той час вона очолювала Нацбанк і згадується на «плівках Медведчука».
І третє — у підозрі не розписано, як гроші за вугілля потрапляли на окуповані території.
Інформацію про те, що оплата йшла готівкою, днями підтвердив навіть соратник Петра Порошенка, нардеп «Європейської солідарності» Олег Синютка.
«Ви спитаєте: а чому гроші готівкою везлися і платили шахтарям? Друзі, а як можна заплатити людям гроші, якщо рішенням РНБО на окупованих територіях були закриті всі банківські установи? Зняли кошти інкасатори й під воєнізованою охороною завезли та заплатили людям», — розповів Синютка в ефірі токшоу «Говорить Великий Львів».
Показово, що ось ця «зарплата шахтарям готівкою» відбувалася на тлі того, що уряд заморозив усі соціальні виплати, зокрема й пенсії, українцям, які залишилися на окупованих територіях.
«Уряд терористів фінансувати не буде. Сьогодні платити кошти на ці території означає, що гроші не дійдуть до людей. Їх украдуть російські бандити. Це ніщо інше, як пряма підтримка російського тероризму», — так 5 листопада 2014-го року прем’єр Арсеній Яценюк пояснював відмову від виплат пенсій на окупованих територіях.
Тоді Яценюк і купівлю вугілля з окупованих територій називав фінансуванням тероризму. Така сама позиція була й у тодішнього генпрокурора Віталія Яреми.
Нині обидва не бачать злочину в тих діях.
«Уряд був змушений купувати вугілля на українських шахтах. Повторюю: йдеться про українські шахти Луганської області, які платили податки в український бюджет», — заявив Ярема в ефірі телеканалу «Прямий». На думку колишнього генпрокурора, справа проти Порошенка сфальшована.
Арешт чи санкції РНБО?
Жоден зі співрозмовників hromadske не висловив упевненість, що Порошенко понесе кримінальну відповідальність у цій справі. Тим паче найближчим часом.
«Це для Зеленського тривала гра. Вони постійно діставатимуть цю підозру як брудну ганчірку і тицятимуть обличчям Порошенка, мовляв, він зрадник», — вважає Олександр Лємєнов.
З одного боку, це та дискредитаційна кампанія, яка триває вже кілька місяців. Владі вигідно показувати зв’язок Порошенка з Медведчуком, руйнувати образ попередника як найбільшого патріота.
З іншого боку, це дозволить Порошенкові залишатися головним опозиціонером країни, не давати іншим опозиційним політикам нарощувати рейтинг на протистоянні з президентом.
«Цей біг по колу між Зеленським і Порошенку вигідний обом. Зеленський казатиме: “Я його доганяю”. А Порошенко: “А наздогнати він мене не може”. І так з одного боку консолідуються одні виборці, з іншого — інші», — вважає Віктор Чумак.
Такий біг по колу вигідний Зеленському. Бо у парі з Порошенком він має найкращі шанси перемогти на наступних президентських виборах.
Нині соратники Порошенка публічно заявляють, що влада готує арешт п’ятого президента одразу після того, як він повернеться до України в січні наступного року. Проте більше остерігаються можливості іншого розвитку подій — санкцій РНБО.
Закон про санкції дозволяє накладати їх на причетних до фінансування тероризму. Підозра Порошенку дозволяє використати цю зачіпку й порушити питання на РНБО. І рішення Радбезу може бути аналогічним до санкцій щодо Медведчука: замороження усіх фінансів та діяльності компаній.
Проте в цьому випадку Зеленський може отримати зворотний ефект. Після падіння Медведчука внаслідок санкцій значно посилилися позиції Ріната Ахметова, передусім в інформаційному плані.
З падінням Порошенка внаслідок застосування до нього санкцій є ймовірність, що посиляться позиції когось серед інших опозиціонерів патріотичного табору. Та й у суспільства таки залишаться питання: чи справді Порошенко брав участь у схемі з вугіллям з власних меркантильних інтересів, чи намагався так вирішити енергетичну кризу країни?
