Вікно можливостей для закінчення війни в осяжному майбутньому є досить вузьким, і потрібно скористатися його можливостями, які ще існують.
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг – в українській столиці. Можливо, це один з його останніх візитів до Києва на посаді генсека Альянсу. Вже на наступному Вашингтонському саміті НАТО, у квітні 2024 року, північноатлантичний Союз має визначитися із кандидатурою нового генерального секретаря. Повноваження Єнса Столтенберга як генерального секретаря і так вже продовжувалися кілька разів, у зв’язку зі складною безпековою ситуацією у світі – насамперед, у зв’язку з війною Росії проти України. Тому допомога Україні у цій війні стала, можна сказати, головним завданням генсека в останній період його перебування на посаді.
Як можна було зрозуміти зі спільної пресконференції генерального секретаря і Володимира Зеленського, саме майбутня євроатлантична інтеграція України, а також допомога їй у війні були, як і варто було очікувати, головними темами цього візиту.
Додаткові системи ППО для України
З найбільш актуального є те, що Північноатлантичний Союз готовий буде допомогти Україні додатковими системами протиповітряної оборони під час наступних місяців. Є практично очевидним, що Російська Федерація готова до знищення українських об’єктів критичної інфраструктури в осінні й зимові місяці. Це було головним напрямком ударів російської армії по Україні минулої осені та зими, й залишиться таким у майбутньому. Зрозуміло чому – мова йде не тільки про намагання Росії підірвати міць українських Збройних сил. Для президента Росії Володимира Путіна найголовнішим є перетворити Україну на територію непридатну до життя, примусити якомога більше людей змінювати свої місця проживання, переміщатися зі східних і південних регіонів до центральних і західних, а далі до країн Європейського Союзу. Він хоче змусити людей залишати свої домівки та знищити можливості для людей продовжувати нормальне життя. Путін вже сьогодні дивиться на Україну як на територію, яка має бути окупована його бандитською армією і заселена громадянами Російської Федерації.
Українське населення після лютого минулого року сприймається Володимиром Путіним як нелояльне населення, яке має припинити своє проживання на території, яку Путін та більшість його співвітчизників вважають територією так званої “історичної Росії”. І головне, що мають зробити й українці і їхні союзники – це не дати цим планам Володимира Путіна втілитися у життя.
Але ж це не теоретичні плани, не якісь там статті на сайті президента Російської Федерації, це насамперед робота російських ракет і безпілотників. І саме для того, щоб Україна і цю зиму пройшла спокійно, потрібно щоб союзники допомогли нашій державі із додатковими системами протиповітряної оборони. Потрібно врахувати можливості довгої війни, яка кожної осені й зими буде вимагати нових систем протиповітряної оборони для України. Треба переконувати Володимира Путіна та більшість його співвітчизників у безпідставності сподівань, що українці залишать територію України для того, щоб росіяни могли її загарбати й поселитися у наших домівках. Такого не буде, однак для того, щоб це зрозуміли й в російській столиці, потрібно аби системи протиповітряної оборони зробили неможливим знищення української критичної інфраструктури.
Додаткове озброєння для нашої країни та його значення для українського контрнаступу
Наступна важлива частина перемовин – це додаткове постачання озброєнь. Є очевидним, що в ситуації українського наступу на російські позиції важливо, щоб таких озброєнь було якомога більше, аби збільшення російського угруповання на окупованих територіях України та біля кордонів нашої держави було таким чином нівельовано сучасною технікою. Це також частина перемовин між президентом України й генеральним секретарем. Тим більше, що мова може йти не тільки про наступ українських Збройних сил на позиції російських окупантів зараз, але й про наступні роки запеклого протистояння.
Чи закінчиться війна після виходу України на кордони 1991 року та значення для цього євроатлантичної інтеграції
Я думаю, темою номер один є питання євроатлантичної інтеграції України. Досі залишається незрозумілим, чи може взагалі колись припинитися російсько-українська війна, якщо Україна не стане членом НАТО. Багато хто говорить, що ця війна припиниться, коли українські Збройні сили вийдуть на державні кордони Росії й України 1991 року. Однак не забуваємо, що для російського окупанта ніяких державних кордонів України просто не існує, що частина українських регіонів вже записана у російську конституцію, і це блюзнірське порушення міжнародного права дає РФ можливість продовжувати запеклу війну, навіть якщо Україні вдасться відстояти свою територіальну цілісність. Просто війна буде відбуватися за іншим сценарієм: із застосуванням ракетної техніки чи безпілотників, і з нападом на легітимні українські кордони, і ніхто не знає, скільки років вона буде продовжуватися і наскільки ця війна продовжить бути екзистенційним конфліктом не тільки для самого президента Російської Федерації Володимира Путіна, але й для його спадкоємців.
Пам’ятаємо, що шовіністичний вірус – це головний державний зміст існування Росії у всі минулі сторіччя. Таким чином, для того, щоб росіяни ухвалили рішення про те, що вони не будуть воювати з Україною і погодяться з тим, що їм нічого не залишається, як визнати міжнародно прийнятні кордони України 1991 року, потрібно щоб Російська Федерація усвідомила ризик війни з Україною. Єдине реальне розуміння ризику – це потрапляння Росії у небезпеку ядерної війни, яка знищить цивілізацію не тільки на території Європи і Північної Америки, але й на території самої Росії, перетворивши російські міста на згарища, на яких королями будуть не чекісти, а пацюки. Втім, чекісти та пацюки це майже одне і теж.
Таким чином, якщо Україна стане членом Північноатлантичного Союзу, з’являється шанс припинення російсько-української війни практично відразу ж після того, як Україна отримає реальні гарантії безпеки від ядерних країн-членів НАТО. Мова йде навіть не про членство – мова йде про запрошення. Генеральний секретар на пресконференції з президентом України сказав, що Україна є близькою до членства в НАТО як ніколи раніше і нагадав про річну програму адаптації нашої держави до Альянсу, яка вже починає виконуватися після останньої зустрічі керівників країн Північноатлантичного Союзу у литовській столиці. Однак для мене реальною відповіддю на питання “Коли Україна зможе приєднатися до НАТО?” будуть не обіцянки, які ми чуємо на пресконференціях, а конкретне рішення вашингтонського саміту, під час якого Україна мала б отримати запрошення до Альянсу і підписати з США та іншими зацікавленими країнами НАТО гарантії за зразком таких, які отримала після запрошення до Альянсу Швеція. Це реальний шанс, над яким потрібно працювати і Єнсу Столтенбергу та українській й американській дипломатіям.
Вибори президента США у 2024 році та їхнє значення для України
Нагадаю, що у 2024 році у Сполучених Штатах відбудуться вибори президента, і ми не можемо гарантувати, що наступний господар Білого дому буде прихильником українського членства в НАТО. Таким чином, ця наступна каденція може означати автоматично і продовження російсько-українського конфлікту в ситуації, коли у Москві будуть знати, що нема чого боятися в українській євроатлантичній інтеграції. Так що вікно можливостей для закінчення війни в осяжному майбутньому є досить вузьким, і потрібно скористатися його можливостями, які ще існують. Я сподіваюся, що саме про це українські керівники розмовляють із генеральним секретарем НАТО напередодні закінчення його такого важливого історичного мандату.
Джерело: Еспресо.tv
Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Шевченківської премії
