У п’ятницю Президент України Петро Порошенко з офіційним візитом відвідає Литву, де візьме участь в економічному форумі, а також зустрінеться з литовською колегою Далею Грибаускайте. Чи будуть глави держав обговорювати “План Маршалла” для України, ініціаторами якого стали литовські політики, невідомо.
Але “Український інтерес” вирішив звернутись до депутата литовського Сейму, члена Парламентської асамблеї Ради Європи Егідіуса Варейкіса, аби дізнатись про перспективи “Плану”, його реалізацію в умовах війни та можливість надання летальної зброї з боку Євросоюзу.
Як з’явилась ідея “Плану Маршалла” для України та які його основні принципи?
Сама ідея “Плану” з’явилась з двох причин. Ми знаємо, що на лінії зіткнення з Росією відбувається “геополітична клептоманія” – Росія забрала Осетію, Абхазію, анексувала Крим, розпочала війну на Донбасі. Якщо нічого не робити, то така “клептоманія” продовжуватиметься і надалі. Тож необхідно Росію зупинити.
Згадаймо події після Другої світової війни. Тоді також мав місце “План Маршалла”, але до того ж була запроваджена “доктрина Трумена”, яка зупиняла Радянський Союз. І зараз у нас і в США розробляється нова “доктрина Трумена”, яка призупинить Росію. А для того, щоб її призупинити, необхідно, щоб Україна була на боці Заходу. Для цього мають бути не лише політичні мотиви, а й економічні.
Ми назвали це “Планом Маршалла”, тому що після Другої світової він спрацював. Такі держави, як Франція, Італія тоді не були сильними, а “План” стабілізував їх, поставив на ноги, і зробив тим, що ми зараз називаємо “Західною Європою”. Ми хочемо, щоб Україна була частиною не “сірої зони”, а Західної Європи.
За допомогою “Плану” ми також допоможемо Україні забути про радянські та пострадянські звичаї, зокрема, про корупцію. Все має статись так, щоб Україна стала частиною нашого трансатлантичного світу.
“План” має привернути інвестиції в Україну, щоб вона була пов’язана економічними зв’язками та зацікавленістю із Заходом, а не зі Сходом. Для цього треба її економічно відрізати від Росії. Україна попри війну з Росією продовжує торгувати з нею. Це дивно, але це так. Україна – це великий перспективний ринок, та економічно вона може бути потужною. Ви маєте більше людей, ніж в Іспанії або Польщі, тож якщо запровадити цю ринкову економіку, то в Україні вона себе покаже ефективно. Але для цього політика step-by-step (крок за кроком – ред.) не годиться. Україні треба дати сильну ін’єкцію, щоб відчути різницю, що було “до” і що “зараз”. Для цього має бути довіра західних країн. Україні треба поводитись так, щоб всім було зрозуміло, що вона дійсно стає європейською західною державою. Якщо ви будете гратись, вести “подвійну гру”, то ніхто не повірить.
А якою треба бути Україні, щоб їй повірили? Побороти корупцію?
Корупцію не можна побороти за один день, треба змінювати спосіб життя. Всі знають, що це протизаконно, але ставляться краще, ніж до звичайного злочину. Треба, щоб у серцях людей було чітке розуміння, що корупція – це погано.
Також треба звернути увагу на роботу адміністрацій, судів, верховенство права. Справа не лише у корупції. Треба, щоб європейці приїхали до Києва та одразу відчули, що зміни відбулись. Ми розуміємо, що це ризик. Але ми (Литва) вас любимо і робимо все, щоб інші країни також вам повірили. Це наша місія, а ваша місія – зробити все, щоб на Україну дивились не як на проблемну країну, а як на перспективну державу.
Корупцію не можна побороти за один день, треба змінювати образ життя. Фото: Delfi
На Вашу думку, як швидко “План Маршалла” дасть результат?
Якщо проводити аналогію з іншими західними країнами після Другої світової війни, то вже після декількох років після “Плану” з’явилась ідея євроінтеграції. Уже в середині п’ятдесятих років стало остаточно зрозуміло, що Західна Європа встала на ноги після війни, економіка функціонує, правова система запрацювала. То ж, якщо дивитись за аналогією, то десь за десять років мають бути помітні результати. Але треба враховувати, що тоді в Західній Європі не було нічого, а у вас є євроінтеграція. З нашого боку ми маємо чітко написати вам план, що і як робити, щоб Україна стала країною Європейського Союзу.
Треба розуміти, що якщо ви це зробите, то ви дійсно зможете стати країною ЄС. Зараз в Євросоюзі, на жаль, такого рішення поки немає. Я розумію, як Україні стає сумно, коли ЄС каже зробити те, а потім ще щось, а потім “ми подивимось”. І такого “ми подивимось” не має бути. Якщо ми домовляємось, то вже домовляємось. Це як в університеті – ви складаєте іспити, отримуєте диплом та вищу освіту. Ми готові працювати, щоб такий чіткий план у ЄС та НАТО з’явився. Для цього треба багато працювати, ми намагаємось переконати Захід, що “План” – це реально вигідно.
А як реагувати на те, що в Європарламенті з’явився проект резолюції щодо “Плану Маршалла” одразу для трьох країн – України, Грузії та Молдови? На що треба розраховувати Україні?
Якщо порівнювати з Україною, Молдова та Грузія – невеликі країни. Якщо Європа затвердить “План” для України, то приєднати Молдову буде не так важко з економічного боку. А з політичного боку – це сигнал для інших країн, що ми не виділяємо Україну як особливу країну. В Україну треба вкластись, тому що це найбільша країна серед держав Східного партнерства. Якщо “План” для України завершиться успіхом, то гадаю, що Молдова, яка знаходиться між Румунією та Україною, не буде “Швейцарією”. Вона також серйозно подумає про євроінтеграцію. Грузія вже хоче, але її географія своєрідна. У ЄС ще немає остаточного рішення, чи потрібен нам Південний Кавказ.
Як Ви вважаєте, чи треба буде Україні виконати додаткові умови, щоб отримати таку потужну фінансову допомогу?
Найстрашніше, що може статись, це те, що Україна отримає кошти, а вони кудись зникнуть. Треба щоб все було прозоро. Західні країни, які хочуть вкласти гроші в Україну, прагнуть розуміти, що гроші не “упливуть”. Тому контроль буде обов’язково. І через те, що суми виділятимуться величезні, контроль буде міжнародним.
“План Маршалла” передбачає зростання української економіки на 6-8% щорічно. Чи можливі такі результати в умовах війни на сході України?
Звичайно, війна – це погано. І її треба закінчувати. Але у “Плані” немає такої умови, що для його запровадження треба закінчувати війну. Прогнози побудовані на поточній ситуації, без ескалації конфлікту. Водночас війну треба завершувати у будь-якому випадку.
Ми часто чуємо про те, що США надасть Україні летальну зброю. Як на це реагують в Європі, і чи є можливість, що країни ЄС також приєднаються до США?
Мені здається, що це питання часу. Проблема знову ж таки полягає у довірі. Ми маємо бути впевненими, що ця зброя, не важливо летальна або ні, не потрапить до рук сепаратистів, наприклад. Після анексії Криму довіра до української армії була слабою, зараз вона збільшується. Ми бачимо, що українці чітко розуміють на якому боці вони воюють, і доволі успішно протидіють російським військовим. То ж це питання часу. Потрібна впевненість, що Україна після завершення війни буде на боці Заходу. Я би не давав зброї тій країні, якби не був впевненим, що вона буде на моєму боці через десять років. У Європи вже були такі випадки, коли вона надавала зброю, а потім ті країни виступали проти неї, як то було в Азії та країнах Близького Сходу.
Я думаю, що Європа не проти надання зброї Україні з боку США. Більш того, якщо вона зрозуміє, що це вигідно і для неї самої, що війна в Україні – це не українсько-російський конфлікт, а війна за Європу, то і вона ухвалить відповідне рішення. Але поки що Європа цього не розуміє.
На Вашу думку, чи можливо взагалі розв’язати цю війну дипломатичним шляхом?
Дуже важко зупинити цю війну. Але дипломатично вирішити це питання можна. Ви бачите, що вона зараз призупинена, тобто ескалації не спостерігається. Але для остаточного вирішення питання треба чекати певних умов. Треба так змінити геополітичну ситуацію, щоб Росії було вигідно залишити Донбас. Зараз їх немає. Країни Балтії стали вільними не тому, що хтось фізично виграв війну, а просто для СРСР та Росії краще було піти з цього регіону.
Президент Петро Порошенко 8 грудня їде до Литви. Як гадаєте, про що він говоритиме з президентом Грибаускайте?
Про любов (сміється). Литва не така сильна держава, щоб самостійно економічно поставити Україну на ноги. Найголовніше, щоб Україна мала добрих адвокатів у Західній Європі. А ми – одна з таких країн.
На Вашу думку, в чому полягає український інтерес?
Відповім питанням на питання. Українці часто жаліються, що Україна нещаслива країна, є багато проблем. А я ставлю питання: “А коли вам було добре?”. Київ вже був потужним центром, коли в Литві ще взагалі нічого не було. Але сталось так, що Україна стала державою сірої зони – позаду Польщі, Османської імперії, Російської імперії.
Щоб Україна знову стала сильною – треба, щоб вона відійшла від Росії. РФ ніколи не буде вигідно бачити Україну потужною та процвітаючою. Для Заходу навпаки необхідно бачити Україну сильною державою, аби вона стала альтернативою Росії. Тож Україна має вирішити – чи йти легким шляхом, залишатись у сірій зоні під впливом Росії, або стати сильною централізованою державою, що складніше. Україна може стати впливовою країною. Наша ідея – зробити з України сильну державу.
