Сьогодні, 11 травня, українській льотчиці, нардепу Надії Савченко виповнилося 34 роки. Нажаль свій день народження Надія святкує у камері московського СІЗО.
Киянка Надія Савченко до минулого року була відома лише як одна з небагатьох українських жінок-військових. Сьогодні вона – приклад для усіх українських жінок і чоловіків.
5 історій про непереможну героїню України Надію Савченко
Після служби в армії за контрактом та участі в миротворчій місії в Іраку вона закінчила військовий виш і стала штурманом Мі-24 у Збройних силах.
Улітку 2014 року військова приєдналась до добровольчого батальйону “Айдар”, що воював на сході Україні. Звідти вона потрапила до Росії, де залишається донині – її судять за підозрою в причетності до вбивства журналістів та незаконному перетині кордону.
Надія Савченко звинувачення відкидає і заявляє, що бойовики, які взяли її в полон, передали її російським слідчим. На знак протесту проти свого утримання в СІЗО вона тривалий час голодувала.
Вона – депутат українського парламенту та делегат ПАРЄ.
“Ксена – воїн”
У школі Надію Савченко прозвали “Ксена-воїн”, як героїню популярного тоді серіалу – у випускній стінгазеті її так і намалювали, розповідає її однокласниця Тетяна Пивовар.
“Якщо вона вважала щось несправедливим – завжди боролась і відстоювала свої погляди”, – каже Тетяна.
Ще Надія Савченко, як каже її подруга – “дуже смілива і вперта”. “Якщо вона щось захотіла, вона це зробить”, – розповідає Тетяна.
Вона згадує, як у випускних класах Надія разом з іще однією однокласницею перепливли Дніпро біля Московського мосту, куди дівчата ходили відпочивати.
“Ми говорили – не пливіть, це небезпечно. Там ходять судна, є водоверті. Але вони вирішили і попливли, ми дуже хвилювались, але за деякий час вони повернулись”, – розповідає Тетяна.
“Я кожного дня проїжджаю через Московський міст і згадую Надю”, – додає вона.
Окрім того, за словами Тетяни, у Надії Савченко завжди були “найкращі малюнки” у класі, бо вона гарно малювала.
А в середній школі вона ще й вчилась грати на акордеоні.
Однокласник Єгор Василенко згадує, як у старших класах Надія організувала екскурсії для класу. Він не пам’ятає, куди саме йшов клас, ймовірно в районний кінотеатр, але дорогою вони зустріли керівника школи, яка вважала, що учні в цей час мали бути на уроках.
“Надійка була в організації цього процесу і вона тоді розмовляла з керівником, відстоювала позицію, що у нас день екскурсій і ми маємо кудись йти”, – розповідає про цю зустріч Єгор.
“Вона тоді нами керувала, хоча жодного разу не була старостою”, – розповідає Єгор.
Ще згадує, як вона давала вчительці поради по садівництву. “В нас були якісь вазони в класі…Наша класний керівник питала, як за ними дбати. І Надійка відповідала – ті квіти люблять більше вологу, ті – сонце”, – розповідає Єгор.
Дмитро Павлюк, який навчався в одній групі з Надією Савченко на льотному факультеті Харківського університету Повітряних сил, каже, що вона ніколи не нервувалася на іспитах.
“Вона виявляла найбільше бажання серед нас усіх літати”, – каже Дмитро.
Розповідає, що єдину жінку на факультеті сприймали як “бойового побратима”, а деякі хлопці “могли позаздрити її характеру та витримці”.
“Дівчина сталевого характеру”, – каже про своє перше враження від Надії Савченко.
“Коли я вперше її побачив, я спочатку думав, що це чоловік, адже вона прийшла до нас з аеромобільних військ, у військовій формі, а ми прийшли – звичайні вчорашні школярі”, – каже Дмитро.
Без 8 березня
Чи вітали її з 8 Березня? “Такі свята, як 8 Березня та День святого Валентина, вона, мені здається, не визнавала. Вона казала, що 8 Березня – радянське свято, вигадане радянськими жінками”, – розповідає Дмитро.
Згадує, як перед зимовою сесією на перших курсах декілька хлопців захворіли грипом і намагались це приховати, аби їх не відправили до лазарету та не призначили іспити на час відпустки.
Тоді Надія провідувала їх у гуртожитку і “ставила на ноги”, розповідає він.
“Надія приходила до нас, готувала чаї з малини, давала ліки тим, хто лежав хворий”, – розповідає Дмитро.
“Не кожен друг тобі допоможе, побоїться сам, що захворіє – в неї такого не було”, – розповідає він.
“Це людина, яка ніколи нікого не залишить у біді. Навіть коли хтось нецікавий, лінивий в житті – Надя все рівно допоможе”, – розповідає про сестру Віра Савченко.
Коли жінка служила в полку армійської авіації Повітряних сил ЗСУ у Бродах – вона організувала ремонт у гуртожитку в військовій частині.
“Вона перекрила дах, який протік. Зробила розводку електрики та неймовірні ремонти на кухнях на перших двох поверхах – провела туди каналізацію, зробила біля кожного столика розетку… і пошила дуже красиві дизайнерські прихваточки, штори, скатертини”, – розповідає Віра.
Довкола гуртожитку вона зробила паркан “за європейським стандартом”, хоча, як каже пані Віра, її сестра ніколи не була в Європі.
“Погородила парканчик, вигребла, засіяла травичку, бо там було запаскуджено домашньою птицею місцевих – вони Надію за це ненавиділи, що вона їхніх курочок повиганяла”, – каже Віра.
А для дітей військовослужбовців, за її словами, Надія Савченко організовувала “світанки”, на які шила костюми, з картону робила декорації – карети. Сама вона грала роль Снігової королеви, розповідає сестра.
“Ставила себе в приклад”
“Рішуча дівчина… мала владний голос, чітко командувала людьми, і люди реально слухались її команд. Видно було, що вона мала авторитет”, – розповідає про Надію Савченко боєць “Айдару” Андрій Омельчук, який був заступником командира другої роти батальйону.
За його словами, Надія Савченко боролась із “майданівським анархізмом”, який був у батальйоні на початку.
“Пам’ятаю її промови на вечірньому шикуванні…Надя, коли брала слово, в першу чергу говорила про дисципліну, про виконання воїнського обов’язку, багато просто патріотичних речей”, – розповідає пан Омельчук
“Практично всі ми були вихідцями з Майдану, і на жаль, такий майданівський анархізм був присутній, і Надя з цим жорстко боролась”, – каже він.
“Пуля” (позивний Надії Савченко. – Ред.) весь час наголошувала на тому, що ми є військовий підрозділ і виключно по-військовому маємо вирішувати всі наші питання”, – каже пан Омельчук.
“На одному шикуванні вона казала: я жінка, несу тягар військової служби, а тут деякі чоловіки не можуть справитись із собою – ставила себе в приклад, як бойового офіцера”, – додає він.
“Коли вона давала накази, її слухались як командира”, – підсумовує Андрій.
(За матеріалами ВВС Україна)