Мораторій скасували – міфи лишилися. Які фейки про ринок землі поширюють у соцмережах

Скасування мораторію на продаж землі породило безліч міфів. І формують їх не лише політики, зокрема Юлія Тимошенко та її «Батьківщина» (до речі, саме Юлія Тимошенко, як прем’єр-міністр у 2008 році підписала угоду з МВФ, де, зокрема, йшлося про запуск ринку сільгоспземель). Користувачі соцмереж також поширюють маніпуляції, ніби українські землі масово скуплять іноземці; що ціна на землю у нас порівняно з країнами Європи дуже низька; а опитування доводять, нібито українці проти ринку землі. 

У міфах 2021 року земельну реформу порівнюють із приватизацією 1990-х, стверджують, що через ринок землі Україна втратить кордони, а землю назавжди заберуть іноземні банки. VoxCheck пояснює, чому це неправда.

Міф: Розпродадуть заповідники та надра  

Правда: Заповідники, як й інші землі природно-заповідного фонду, не можуть бути передані в приватну власність. Земельна реформа не регулює видобуток корисних копалин

У законах про земельну реформу йдеться тільки про землі сільськогосподарського призначення. Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення не можуть бути передані з державної чи комунальної власності в приватну — вони не пов’язані з веденням сільського господарства. 

Заповідники та надра України — це інша юридична категорія. Ділянки для видобутку надр — це землі промисловості. Кожна ділянка землі має цільове призначення, тобто чітко визначену сферу, в якій цю землю можуть використовувати (для забудови, для ведення сільського господарства, лісового господарства, для користування надрами, для розміщення збройних сил тощо). Якщо зараз громадянин на своїй землі спробує почати видобуток, це буде порушенням Закону України “Про надра”.

До того ж у Кодексі України про надра зазначено, що надра — це виключна власність українського народу, вони можуть надаватися лише в користування. 

Міф: Фермери не мають грошей і доступу до кредитів — усю землю скуплять агрохолдинги та корпорації 

Правда: Фермери, які мають у власності до 500 гектарів землі, зможуть брати кредити в Фонді часткового гарантування кредитів

Законопроєкт №3205-2 передбачає, що фермери, які не мають повної кредитної історії, отримають доступ до Фонду часткового гарантування кредитів. Фонд надаватиме кредити малим та середнім підприємцям, які здійснюють первинне виробництво сільськогосподарської продукції і володіють або користуються землею сільськогосподарського призначення в обсязі не більше ніж 500 гектарів. Тож коли депутати ухвалять законопроект, малі та середні фермери зможуть конкурувати з великими агрохолдингами, отримуючи кредитні кошти на модернізацію та розвиток виробництва.

Найближчі 2,5 роки землі сільськогосподарського призначення зможуть купувати лише фізичні особи, які є громадянами України, і лише до 100 гектарів в одні руки. Із січня 2024 року купувати землю зможуть і юридичні особи, але не більше 10 000 гектарів. Чи зможуть іноземці купувати землю, буде вирішено під час референдуму, який відбудеться в найближчі три роки. Тож попри те, що агрохолдинги мають більшу фінансову спроможність для придбання великої площі земель, зараз для них діє низка обмежень. 

Раніше тіньовий ринок дозволяв агрохолдингам орендувати паї у власників за заниженими цінами.  Натомість земельна реформа передбачає рівні права та обов’язки всіх учасників ринку, зокрема через надання кредитів малим та середнім підприємцям. 

Міф: Розпродаж української землі — це корупційна схема влади 

Правда: Саме заборона ринку землі породила тіньовий ринок та численні корупційні схеми, які дозволяють “обійти” заборону

У дописах 2021 року в “розпродажі землі” звинувачують українську владу та особисто президента Володимира Зеленського. Утім варто нагадати, що й попередній президент Петро Порошенко виступав за відкриття ринку землі. А запуск ринку згадувався у Меморандумі з МВФ 2008 року, який підписувала тодішня прем’єрка Юлія Тимошенко. Однак хто б не був при владі, скасування мораторію на обіг сільгоспземель — це не корупційна схема.

Попри мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення її ринок існував — але в тіні. І саме відсутність вільного ринку та права отримати землю законним шляхом породили численні корупційні схеми. 

У Національному агентстві з питань запобігання корупції виявили найпоширеніші корупційні схеми, за якими земельні ділянки незаконно отримували як великі агрохолдинги, так і фізичні особи. Серед них: 

• самовільне зайняття земель державної та комунальної власності «за згоди» посадових осіб;
• укладання договорів про спільну діяльність для користування землею державної та комунальної власності;
• використання безоплатної приватизації для виведення земельних активів (згідно із Земельним кодексом України, кожен громадянин має право отримати безоплатно земельну ділянку державної або комунальної власності. Однак немає прозорої системи надання цих ділянок, тож так за корупційними схемами виводять земельні активи). 

Більше про те, як держава втрачала землі через відсутність ринку, розповідав у інтерв’ю міністр аграрної політики (тоді голова Держгеокадастру) Роман Лещенко.

Мета земельної реформи — упорядкувати ринок землі та унеможливити корупційні схеми, розробивши прозоре управління земельними ресурсами. 

Міф: Унікальні українські чорноземи розкрадуть та вивезуть 

Правда: За роки недбалого землекористування чорноземи деградували, бо оренда землі дешева й доглядати за нею невигідно. До того ж більш дбайливо ставитиметься до землі власник, а не орендар

Стан українських чорноземів із роками стає все гіршим, і головна причина цього — недбале землекористування. Під час мораторію нікому невигідно піклуватися про землю, бо її оренда дешева. Агрофірми не зацікавлені в збереженні родючості земель, бо вони орендують її не за ринковою ціною та не можуть придбати у власність.

Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO) у звіті за 2020 рік вказує, що за роки інтенсивного виробництва українські чорноземи деградували через сильну ерозію. Вони стали кислими, солоними чи лужними через надмірне використання мінеральних добрив та застарілі технології землеобробки. Понад 13 мільйонів га землі пошкодила водна ерозія, 6 млн га — вітрова. За останнє десятиліття площа, яка зазнала ерозії, збільшилася від 70 до 100 тисяч га на рік. Втрати води також виросли через неефективне управління водними ресурсами.

Тому за цих умов стверджувати, що іноземці прагнуть вивезти «родючі українські чорноземи», принаймні нелогічно.

Схожі наративи поширюються у соцмережах через заяви політиків, які виступають проти реформи. Наприклад, за трибуною Верховної Ради Юлія Тимошенко навіть говорила, що закон №552-IX дозволить «знімати верхній шар чорноземів без будь-якого погодження». Це неправда: у законі взагалі не йдеться про зняття грунту. Натомість перенесення верхнього шару ґрунту врегульоване Земельним кодексом, а погодження на цю процедуру видає Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем). Перенесення родючого шару ґрунту без відповідного дозволу вважається кримінальним правопорушенням. 

У цьому контексті також досі згадують міф радянської історіографії про те, що під час Другої Світової війни німецькі окупанти «вивозили родючу українську землю ешелонами». У коментарі для VoxCheck український історик Сергій Громенко пояснив, що цьому не існує жодних документальних підтверджень. Нацисти вели детальні звіти награбованого майна — і в жодному звіті земля як ресурс не згадується. 

Міф: Через земельну реформу Україна втратить кордони та продовольчу незалежність

Правда: Землю в будь-якому разі не зможуть купувати громадяни Росії та фізичні особи, на яких накладено санкції. Продовольча безпека залежить від ефективності використання землі. А ринок землі уможливить її перехід до більш ефективних власників

Стверджувати, ніби ринок землі становить загрозу для територіального устрою України, немає жодних підстав. Закон про обіг земель сільськогосподарського призначення забороняє продаж землі юридичним особам, учасниками яких є громадяни держави-агресора, та фізичним особам, до яких застосовані санкції, навіть якщо на референдумі українці дозволять продаж землі іноземцям. Також, незалежно від рішення референдуму, іноземцям заборонено купувати земельні ділянки розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України. 

Земельна реформа створює можливості для розвитку продовольчої незалежності. Продовольча безпека залежить від ефективності використання земельного потенціалу країни. Україна займає 76 місце за глобальним індексом продовольчої безпеки і 4 місце у світі за площею чорноземів — продуктивність використання землі явно відстає. Наприклад, у 2018 році урожайність зернових в Україні була на 20% нижча, ніж у Румунії, та на 30% нижча, ніж у Франції.

Одна з проблем продовольчої безпеки — це корупція, а її джерелом є саме заборона ринку землі, яка породила й підтримує тіньовий ринок.

Земельна реформа передбачає, що ділянки будуть використовувати більш продуктивно, бо фермери вкладатимуть кошти у власну землю (купуватимуть техніку, інвестуватимуть в розробку і покращення земель, використовуватимуть нові технології). Ринок землі також сприятиме розвитку більш довгострокового виробництва – наприклад, садівництва чи ягідництва. 

Міф: Земельна реформа — як приватизація у 1990-х: все скупить олігархат 

Правда: Вартість української землі більша за статки олігархів, а ринок землі не має нічого спільного із приватизацією 1990-х — насамперед тому, що тоді проводився продаж державної власності, а зараз дозволять продавати свої паї людям-власникам земель

Порівняння ринку землі з приватизацією некоректне. Під час приватизації 1990-х державні підприємства переходили у приватну власність за різними процедурами – викупу «трудовим колективом», продажу з аукціону, корпоратизації та обміну акцій на ваучери. Інколи олігархи ставали власниками підприємств за борги або в результаті підтасовки результатів конкурсів. Земельна реформа натомість передбачає, що українці-власники землі зможуть на власний розсуд розпоряджатися своєю приватною власністю (земельними паями) — продавати чи купувати землю, здавати її в оренду, обробляти самостійно і т.д. Продаж державної та комунальної землі закон забороняє.

Крім цього, усі землі українські олігархи викупити не зможуть. Їхні статки сягають лише $31,4 млрд (і передусім не у готівці, а у фізичних активах, як-от заводи, які вони б мали продати для отримання коштів), а вартість української землі оцінюють у приблизно $64-94 млрд. До того ж, лише власник землі вирішує, чи продавати свою ділянку. Викупити чиюсь землю без згоди власника неможливо.

Міф: Українськими сільгоспземлями зможуть володіти іноземні банки 

Правда: Банки отримують земельну ділянку лише як заставне майно, яке потрібно продати протягом двох років 

Банки зможуть стати власниками землі тільки за умови, якщо земельна ділянка дісталась їм як заставне майно за непогашеним кредитом. Такі ділянки фінансові установи повинні продати протягом двох років після отримання права власності на земельних торгах.