Щодня, на дороги у зоні проведення Антитерористичної операції виїжджають сотні одиниць військової автомобільної техніки. Під час виїзду, який може тривати не одну годину може трапитись різне: від поломки, до нападу ДРГ противника на військову машину. Замінити пробите колесо, або полагодити незначну несправність для людини, яка за кермом не перший рік – не проблема. А от відбити ворожий напад, вивести без втрат з-під обстрілу машину, надати домедичну допомогу пораненому – це знання і навички специфічні, які потрібно здобувати під час систематичних тренувань.
Водії української групи Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін систематично відпрацьовують такі навички під час практичних занять.
– Специфіка діяльності центру передбачає щоденні виїзди. Часто, маршрути пролягають по передній лінії зіткнення, або як його називають «нулю». Або у зоні, що максимально до нього наближена, – говорить начальник відділення організації забезпечення СЦКК підполковник Андрій Дмітрієв. – Хоча активних бойових дій не ведеться, ми повинні бути готові до будь-якого сценарію. Ворожі диверсанти, мінні пастки, раптові поранення – все це може очікувати наш екіпаж в дорозі.
Із водіями СЦКК заняття проводили бійці загону спецпризначення. Зі слів спецназівців, існує безліч нюансів, які дозволять ефективно діяти в критичній ситуації. Навіть те, як екіпаж автомобіля тримає зброю в салоні, залежить, чи вдасться швидко покинути автомобіль та зайняти оборону. Бійці радять, ніколи не тримати під час поїздки зброю з накинутим на тіло ременем, або направляти її стволом у підлогу. Автомат має перебувати біля ноги і «дивитись» стволом угору. У старшого машини автомат має знаходитись біля лівої ноги й тримається лівою рукою. Відтак, екстрено покидаючи автомобіль, військовослужбовець матиме вільну праву руку, якою може відкрити двері. Потім, змінити положення зброї – секундна справа. Втім, як показує досвід, секунди зберігають чиєсь життя.
Згодом, під керівництвом інструктора, військовослужбовці відпрацювали екстрену евакуацію із різних типів автомобілів. Швидко вискочити з салону назовні у повному спорядженні, шоломі та бронежилеті – досить проблематично. Основна помилка, зі слів спецназівців, це починати виходити «з голови», яка стане чудовою мішенню для ворожого стрільця, Потрібно навпаки максимально зменшувати власний силует, ніби лягаючи на сидіння і вислизувати назовні ногами уперед, одночасно прикриваючись дверцятами.
Якщо ж вогневого контакту із противником уникнути не вдається, то й вести вогонь та ховатись за машиною також потрібно грамотно. Хват зброї, лівий або правий, залежить від того, із якого боку автомобіля зайнято позицію. Якщо правша із класичним хватом автомата спробує визирнути з лівої сторони автомобіля, то противнику відкривається приблизно сімдесят відсотків тіла. Тому варто набувати навичок стрільця-амбідекстера, використовуючи як правий, так й лівий хват зброї. До того ж, спецназівці показали водіям, як правильно контролювати свій сектор стрільби. Це називається «нарізати пиріг»: стрілець не відразу висовується з-за укриття, а робить це уривками, переконуючись що він не потрапляє у зону ведення вогню противником.
Не менш активним та інформативним було заняття із тактичної медицини, яке проводив штатний лікар загону спецпризначення. Завдяки волонтерам, у кожного із військових водіїв СЦКК є індивідуальна аптечка сучасного зразка. Але, цією медициною потрібно уміти користуватись. Насамперед, боєць із позивним «Док» розповів військовослужбовцями, про правила та умови евакуації пораненого із зони безпосереднього вогневого контакта.
– Є три умовних зони: червона, жовта та зелена. В червоній, тобто на місці бою, медична допомога не надається. Ви можете лише пересвідчитись у тому, що ваш побратим подає ознаки життя і вжити усіх можливих заходів для його екстреної евакуації у жовту або зелену зону, де вже приступити до надання допомоги, – каже боєць-спецпризначенець. – Якщо ви переконались, що ви вийшли із зони ураження ворога, використовуйте вміст індивідуальної аптечки. Спочатку, береться аптечка того, хто поранений.
Згодом, військові водії дізнались, у яких випадках використовується оклюзивний пластир, або ізраїльський бінт-бандаж, як користуватись гемостатиками та кровозупиняючим турнікетом.
– У війську я вже двадцять років, – розповідає водій автомобільного взводу СЦКК сержант Василь Кожушко. – За час служби чотири рази був у миротворчих місіях в Лівані, Конго, Ліберії. Бачив, як готують водіїв у інших арміях, зокрема, американців. У них тактика та медицина не менш важливі, ніж твої водійські навички. Тепер виконую службові обов’язки в АТО і розумію, що вчитись військовій справі потрібно постійно, без скидок на вік та попередній досвід. Подібні практичні тренінги реально допомагають. Ти не лише обертаєш кермо, але й несеш відповідальність за тих, хто виїхав з тобою в рейс. Тому, військовий водій має знати і уміти дещо більше. Крім мене, практично усі хлопці нашого взводу – мобілізовані. Тож додаткові заняття із військових дисциплін потрібні, щоби підтримувати знання та навички на належному рівні.
