Дієго Карлович Фавілла Чвіль вчить українську мову, хоч живе та народився за 12 тисяч кілометрів від України.
А ще він залюбки ліпить вареники і співає “Черемшину”.
Газеті “Експрес” аргентинець розповів, що вивчати мову предків почав чотири роки тому.
“У мене вдома українською час до часу говорили мама з бабусею. Але мене не вчили цього. Коли я був малим, то думав, що вони говорять невідомою мовою, щоб не розумів тато-італієць, — сміється Дієго.
— Коли в Україні почався Євромайдан, я вирішив вчити українську мову. Події у Києві, які транслювали в новинах в Аргентині, дуже надихнули мене”. Тоді Дієго став шукати мовні школи. Однак на всю Аргентину знайшов лише курси навчання російської: “Так я став вчити російську. Аж раптом на одному із занять ми вивчали фразу “Что ты делаешь?”.
У той момент я згадав, як моя бабуся казала: “Що то ти робиш?”. О, так це ж зовсім різні слова! Українською — так милозвучно! Зрозумів, що я вчу щось не те…”.
Після цього Дієго звернувся до культурного центру “Просвіта” в Аргентині. Тут став знайомитися з українськими традиціями і мовою. “Я закохався в українську! — захоплено каже чоловік. — Вона така мелодійна! І чимось схожа на батькову, італійську.
Мені стало мало навчання у “Просвіті”. Тож я почав опановувати мову самостійно. Вчив граматику за правилами, які знайшов у інтернеті, перекладав українські вірші, слухав українське радіо. Найскладніше мені було зрозуміти відмінки, оскільки в іспанській мові такого немає. Але я не зупинявся, вчив, вчив, вчив і… почав писати українською!
Тепер, через чотири роки навчання, я можу легко написати лист писаними українськими літерами. Пригадую, як в обідню перерву на роботі я щодня виконував вправи. В одній руці — тримав ручку, в іншій — ложку. Так і вчився”.
Дієго Карлович Фавілла Чвіль
“Практика української мови під час обіду на роботі”, – написав Дієго у соцмережі
