В Україні вперше пройшла церемонія нагородження дітей, які вчинили героїчні подвиги з порятунку людей під час війни. Її організувала Державна служба України з надзвичайних ситуацій за підтримки президента Володимира Зеленського. Церемонія відбулася в Білій залі Героїв України в Маріїнському палаці в Києві, повідомила прес-служба президента.
На церемонії нагородження, крім президента і його дружини, були присутні міністр внутрішніх справ Денис Монастирський і голова ДСНС Сергій Крук. Вони учасникам акції цінні подарунки та комплекти форми рятувальника.
Максим малює «космічні» картини. У його творчому доробку – понад сто робіт, частина з яких зараз у Києві, а переважна більшість – на окупованій батьківщині. Одну зі своїх картин юний художник продав за 10 тис. грн, а зароблені кошти переказав військовим. Під час церемонії Максим Бровченко подарував свою роботу Олені Зеленській.
Також відзначений 14-річний Сашко Гуцал із Бучі на Київщині, родина якого перебувала в окупації до 9 квітня. Сім’я укривалася в підвалі, і Сашко щодня, ризикуючи власним життям, під обстрілами пробирався повз засідки ворога, щоб знайти їжу та нагодувати молодших дітей. У квітні вся родина евакуювалася на Вінниччину.
Лауреатом стала й семирічна Іринка Васильєва з Рівного. Батько дівчинки – Олександр Васильєв – служив у 14-й механізованій бригаді Збройних сил України й загинув під час виконання службового завдання 27 березня в селі Благодатне Миколаївської області. Дівчинка втратила на війні й свого дядька. Попри це вона твердо вирішила продовжити справу тата й захищати Україну. Дівчинка виготовляє віночки і встигла зібрати понад 7 тис. євро. За ці кошти вже придбали два тепловізори та дві автівки, які будуть відправлені на фронт. Нині тривають пошуки третього автомобіля.
Відзначений і її одноліток Єгор Шемет із Чернігівщини. Зі своїм братом і двома сестрами він живе разом з бабусею-опікункою. Внаслідок бойових дій їхній будинок було частково пошкоджено, але родина й досі в ньому мешкає. З дерев’яним автоматом у руках хлопчик охороняє зруйновану вулицю, де після окупації вціліли лише три будинки. Після звільнення села Єгор допомагає піротехнікам – повідомляє, де залишилися підозрілі предмети, схожі на вибухонебезпечні. Хлопець мріє стати сапером, а ще хоче вилікувати свого старшого брата й відремонтувати будинок.
Також нагороду за героїзм отримав 12-річний Гліб Бондаренко з міста Харкова. Перебуваючи на дитячому майданчику під час ворожого обстрілу міста касетними бомбами, Гліб закрив собою молодшого хлопця, чим урятував йому життя. Сам Гліб був поранений у праве плече, праву легеню, передсердя. Зараз хлопець разом із мамою перебуває на лікуванні у дитячому хірургічному відділенні клініки «Шаріте» в Берліні.
Президент також відзначив героїзм 15-річного Андрія Покраси із села Колонщина, що в Бучанському районі на Київщині. З 24 лютого до 6 березня хлопчик з родиною залишався вдома і щодня разом з батьком, використовуючи дрон, допомагав військовим із ТРО коригувати вогонь по ворожих позиціях. Результат його роботи – спалена колона з півсотні одиниць російської техніки, що рухалася на Київ. На початку березня Андрій з мамою та сестрою виїхав до Польщі, де закінчив навчання. 1 червня повернувся до України. Зараз перебуває в таборі в Карпатах.
Також був відзначений семирічний Давид Понуляк із міста Запоріжжя. Хлопець займається козацьким бойовим мистецтвом «Спас», має перемоги в міських змаганнях. Його мати Олена Шевчук – журналіст, дитяча письменниця та голова громадської організації «Запорозькі берегині». Тож Давид з мамою надають допомогу пораненим у Запорізькому військовому шпиталі разом. Хлопчик спілкується із захисниками, співає їм пісень, читає вірші. Також він плете сітки. Після обміну полоненими, коли українських військових, зокрема і з ампутованими кінцівками, привезли у шпиталь, маленький Давид зробив янголів і роздавав захисникам, щоб їх підтримати.
Крім того, був відзначений 16-річний Данило Сергєєв. До війни – учень 10-го класу Маріупольської загальноосвітньої школи № 47. Його мати Ганна Сергєєва – військовослужбовець, а батько Вадим до війни працював на ММК «Азовсталь». Після початку військових дій у Маріуполі Данило разом із сестрою та батьком залишався в місті. Хлопець допомагав гасити пожежі, що виникали внаслідок ворожих обстрілів у будинках, де перебували люди. На руїнах розтрощених магазинів шукав харчі, готував разом з дорослими їжу на багатті та годував людей старшого віку, допомагав хворим і літнім людям, які не могли самостійно пересуватися до підвалів, ховав загиблих у дворі. Під час постійних обстрілів майже щодня діставався до колодязя, розташованого в Центральному районі Маріуполя, де велися активні бойові дії та приносив людям у підвал питну воду. 10 квітня, скориставшись нетривалим припиненням вогню, родина через Запоріжжя виїхала до Івано-Франківська, де проживає нині. Данило хоче навчатись у Національній академії внутрішніх справ України, мріє бути поліцейським.
