Віршована притча “Два хрести”. Про те, як важко кожному нести свій хрест

Шляхом життя ішли два пішоходи —

Важкі хрести лежали на плечах.

— О Господи! Дай трішечки свободи —

Упав один і з бoлем закричав.

— Молю тебе, зроби тягар мій легшим,

Бо я, уже на ноги не зведусь!

Господь почув, одразу ж хрест поменшав,

А інший чоловік змовчав, чомусь.

Так певний час плелися подорожні,

Та перший знов молитися почав:

— Занадто важко йти, я вже не можу!

Отець і тут у допомозі став.

Тягар здрібнів, вмістився на долоні

І далі був би веселішим шлях,

Та враз, його перетяла безодня…

А у скитальців, лиш хрести в руках.

Один, свій хрест, поклавши через прірву,

Молитву Богу склав і перейшов…

А другий, все ні як не міг повірить,

що він щось втратив, а не щось знайшов.

Автор: Алла Мініна Джерело

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.
ТЕГИ: