14 січня – Свято Василя, Старий Новий рік, Щедра кутя: традиції, прикмети та головні заборони

Старий Новий Рік українці відзначають з 13 на 14 січня. Ця традиція існує з часів переходу на юліанський календар. За церковними календарем 14-го січня також відзначають свято Обрізання Господнього та Василія Великого.

Василів день збігається з Меланки, тож в народі кажуть, що на Новий Рік — зустріч Василя з Меланкою.

У цей день вранці варили гречану кашу, за допомогою якої визначали майбутнє родини на подальший рік. Уважно дивились за процесом приготування. Якщо почне витікати — погана прикмета. А як зняли пінку, а каша яскрава і навариста — це до щастя в домі.

Зварену гречку треба було обов’язково з’їсти — всі їли до останньої ложки, щоб не накликати на себе лиха.

Також вранці всі ходили вдосвіта вмиватись холодною водою з річки чи озера. Це робили — щоб весь рік бути бадьорим та здоровим.

Наші предки вважали, що не можна 13 та 14 січня позичати чи брати у борг гроші. А також не можна виносити сміття — щоб не винести щастя. 

Ще одна важлива традиція на ранок 14 січня — ходити посівати. На Василя всі хлопці різного віку ходять з дому в дім, сиплять на поріг зерно та читають вірші із привітанням господарям. Бажають, щоб наступний рік був щедрим.

Але якщо щедрувати 13 січня могли всі охочі, то посівати хлопці йдуть без дівчат.

Василь у народі вважається покровителем свиней, а тому 14 січня моляться за те, щоб домашні тварини не хворіли. Також кажуть: «Прийшов Васильєв день, і зими прийшла серединка». Старалися провести цей день якомога веселіше. На столі у свято обов’язково повинна бути страва із свинини.

14 січня – Свято Василя: обряди, традиції і звичаї

14 січня – перший день нового року за старим календарем. Цей день відзначали на Русі з особливим розмахом. Зустрічати Новий рік прийнято було в гостях у старшого в роді. До нього увечері 13 січня приходили родичі і до ранку не розходилися. 

Святитель Василь вважається покровителям свиней, а також зберігачем садів від черв’яків. Тому дату 14 січня селяни ще називали свинячим святом. На кожному столі стояло ритуальне блюдо – «кесаретське порося». Названо блюдо на честь Святого Василя, архієпископа Кесарії Каппадокійської, якого в народі прозвали Кесаретським.

Піврічного порося цілком зажарювали цілком, незважаючи на його розміри. Блюдо символізувало повноту і достаток селянської хати. Обряд з’їдання порося, куті та інших ритуальних страв був магічною дією, спрямованою на викликання врожаю, плодючості худоби, благополуччя і достатку в господарстві.

Перш ніж сісти за стіл запалювали свічку перед іконою і молилися Святому Василю. На стіл у формі хреста насипали насіння різних зерен. Насіння покривали скатертиною і сідали вечеряти. Першим подавали борщ, а після нього свинину. Найстарший член сім’ї тричі піднімав блюдо з поросям вгору, при цьому примовляючи:

«Щоб у свиней поросята народилися, вівці ягнілісь, корови телилися».

Порося було прийнято ламати руками. Господар забирав собі голову і роздавав присутнім по старшинству шматки м’яса. Одного з маленьких дітей садили під стіл, щоб хрюкав.

В Васильєв день односельці могли зайти в будь-яку хату, де на столі стояв порося і покуштувати його. За це вони давали грошей господареві, хто скільки зможе. Вранці 15 січня гроші відносили до церкви. Вважалося великим гріхом не пожертвувати служителям церкви грошей або свинини.

Було прийнято гадати по вітру про те, яким буде літо:

  • північний – холодним;
  • західний – непогожим;
  • східний – посушливим;
  • південний – теплим.

Обряди на Старий Новий Рік

У цей день здійснювали чотири обряду:

  • колядування;
  • засівання зерен;
  • варення каші;
  • ворожіння.

Обряд «Колядування»

Жителі сіл ходили ввечері під вікнами, збирали свинячі ноги і пироги. На Васильєв день співали овсень (овсень, баусень, таусень, усень) ‒ один з трьох типів величально-вітальних пісень (два інших – колядка, виноград) магічного характеру. Виконувалися такі пісні під час колядування. Назвали цей тип пісень по вигуку «Овсень!», який повторюється після кожного рядка. Вважається, що це слово пов’язане зі словом «сіяти». Овсень виконували разом з колядками – піснями, що мають приспів «Коляда!» У овсеневих піснях бажали достатку і благополуччя сім’ї і дому.

Обряд «Засівання зерен»

В Васильєв день рано вранці діти ходили по домівках і «засівали». Юних гостей обов’язково чимось обдаровували, зерна збирали і зберігали до весни. За кількістю зібраних зерен визначали, які хліба дадуть більший, а які менший урожай. При посіві ярих їх змішували з іншими зернами і насінням. Іноді посевальнимі зернами годували курей і по тому, як вони клюють, визначали чи буде рік родючим.

Обряд «Варення каші»

Кашу варили ще до світанку. О другій годині ночі старша з жінок приносила з комори крупи, а старший чоловік – воду з колодязя або річки. Вода і крупа стояли на столі, поки натопиться піч. Чіпати їх було не можна, бо це вважалося поганим знаком. Коли каша була готова, її виймали з печі зі словами:

«Ласкаво просимо до нас в дім зі своїм добром».

Було прийнято гадати по каші. Уважно оглядали горщик. Якщо він тріснув або вміст з нього виліз, то буде біда. Знімали пінку і розглядали яке вийшло блюдо. Повний казанок смачно приготовленої їжі обіцяв господарям будинку добро, щастя і урожай. Якщо ж каша дрібна або посуд неповний, то буде нещастя.

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.