Милий, наївний і глибокий твір дитини про бабусю.
Діти не перестають дивувати вмінням помічати найголовніше. Вони дивляться на світ без стереотипів і з ходу розставляють правильні пріоритети.
«Бабуся – це така жінка, у якої немає своїх дітей. Вона любить маленьких дівчаток і хлопчиків, які діти інших людей. Дідусь – це теж бабуся, тільки чоловік. Він ходить гуляти з хлопчиками, і вони розмовляють про риболовлю та інші речі.
Бабусям нічого не треба робити, тільки приходити в гості. Вони старі, і тому їм не можна бігати і багато стрибати. Але вони можуть відвести нас на ярмарок, і у них має бути багато грошей, щоб покатати нас на каруселі.
Якщо вони з нами гуляють, то вони зупиняються, щоб подивитися на всякі речі, наприклад, на гарні листочки або на гусениць. Вони ніколи не говорять: «Пішли швидше». Вони носять окуляри і можуть виймати свої зуби.
Бабусі не повинні бути дуже розумними, тільки відповідати на такі питання, як «Чому собаки ганяють котів?» Або «Де у черв’яка голова?». Коли вони читають нам книжки, вони нічого не пропускають і не говорять, що цю казку ми вже читали.
Кожен повинен намагатися, щоб у нього була бабуся, тому що вони єдині дорослі, у яких є вільний час для дітей».
