Понеділок, 26 лютого

Аркадій Бабченко: поки вся Україна плакала – ти ржав.

Найголовніше завдання України на сьогодні – зафіксувати незворотність змін. Які ще не відбулися. Українська державність, якій всього п’ять років, поки все ще побудована з того, що було і палиць. Це ще досить хитка конструкція. І як можна «по приколу» поставити керувати цією конструкцією людину, яка абсолютно не розуміє, що таке держава, як вона влаштована, як вона працює, що таке політика, що таке зовнішня політика – я не розумію зовсім.

Написав Аркадій Бабченко в своєму блозі

Такі експерименти може дозволити собі США.

У України такого запасу міцності немає.

Володимира Зеленського чомусь називають українським Рейганом. Той був актор і цей актор. Але називати президента Рейгана актором, це приблизно як мене зараз називати дитиною з дитячого садка – ну, я ж теж колись з соскою в роті какав в горщик. І часу пройшло приблизно стільки ж – років тридцять.

До того моменту, як Рейган став президентом він вже, дай бог пам’яті: три роки відслужив в армії під час війни, шість років був главою профспілки кіноакторів, шість років перебував у республіканській партії, два рази був губернатором Каліфорнії, балотувався на пост президента і програв , виграв праймеріз, і тільки після цього виграв президентські вибори з другого разу. Рейгану було тоді шістдесят дев’ять років. Це був найстаріший на той час президент країни. До того, як стати президентом, він, в цілому, провів в політиці років тридцять.

Нагадайте мені, скільки Зеленський відслужив в армії під час війни.

Власне, про самого Володимира Зеленського сказати мало що можна, тому що крім феномена Голобородько там особливо нічого і немає. П’ять інтерв’ю і два сезони «Слуги народу» – ось і вся політична кар’єра кандидата в президенти.

Що в активі?

Роками в обнімку з Галустяном – або хто там у них,  я не сильний – дебілізувати з зомбоящик населення Росії. Ну, тут, треба визнати, не без успіху – населення таки дебілізували. І ось ти сидиш і дивишся, як твій вчорашній глядач, якому ти роками вливав в голову лайно впереміш з жартами про Джамшута і меншовартих українців, поперло на танках в твою країну …

Вітаю. Це успіх для актора. Ти був почутий.

Я ось в принципі не можу зрозуміти, як можна співпрацювати з російським зомбоящиком. В принципі. Взагалі. Як можна робити якісь спільні проекти з усією цією (цензоред) «Нашою Рашою». Мені це недоступно.

Вибачався перед Рамзаном Кадировим. Ну, і тут не посперечаєшся – унікальна ситуація. У разі обрання Володимира Зеленського Україна автоматично стає єдиною в світі воюючою з Росією країною, в якій президент вибачався перед «піхотинцем Путіна». Такого у світовій політиці ще не було. Це правда.

Має бізнес у Росії і отримує замовлення безпосередньо з росбюджету на виробництво все того ж низькосортного лайна, щоб продовжувати і далі вливати його людям в голови. П’яти років війни мало. Треба продовжити дебілізацію.

Категорично уникає інтерв’ю. Тому що написаний сценаристами образ – це одне, а коли рот відкриває виконуючий його актор …

Не має команди. Ніякий.

Не має програми. Теж унікальний в політиці випадок – програму кандидата в президенти воюючої країни писали всім Фейсбуком, включивши туди забаганки кожної бабусі біля під’їзду.

Залишився осторонь від війни. Людина, яка має такий гігантський ресурс, могла би відправляти закупівлі на фронт ешелонами, він міг би зібрати грошей на армію більше, ніж держава, міг мотивувати тисячі людей – допомагати, закуповувати, відправляти, шукати, робити, рити носом. Але ні.

Тут зараз почнуть говорити про мільйон гривень, який «Квартал-95» перевів на АТО. «Квартал-95» – це скільки людей? Ну, нехай буде десять. Це сто тисяч з кожного. Вибачте мене, я, біженець без штанів, віддав більше. А така подачка від доларового мільйонера – це саме подачка. Це принизливо. Це називається «на відчепися».

Замість цього продовжив жартувати. Про порноактрису України.

Власне, найкраща характеристика, яку я чув, попалася мені пару тижнів назад в стрічці і описує кандидата в Президенти одним рядком.

Поки вся Україна плакала – ти ржав.

Гранично вичерпно.

Ні додати, ні відняти.

Для мене раніше було загадкою, як можна залишитися осторонь від усього, що звалилося на твою країну, як можна продовжувати жартувати, сміятися, жити своїм звичайним життям шоу-мена в той час, коли країна, з надривом кишок, вмираючи, стікаючи сльозами і кров’ю, на горбу, на останні копійки тягне війну – і потім, як ні в чому не бувало, балотуватися в Президенти. Як божа роса.

Виявляється – можна. І, виявляється, значна частина виборців теж не бачить в цьому суперечності.

Ви розумієте, що при цьому розкладі самими дурними ідіотами в країні автоматично стають полеглі за її свободу і незалежність? Ну, подумаєш, життя свої віддали – ось лохи-то. А ми тут жартували. І домовилися посередині.

Я впевнений, ви всі п’ятсот раз писали цей вислів. Який актуальний зараз, як ніколи. Пам’ятаєте? «Той, хто між ганьбою і війною вибирає ганьбу – отримує і ганьбу, і війну».

Подивіться на захід. Ось там є така країна, як Білорусь. Поки що. Поки ще не поглинена. Олександр Григорович тридцять років все намагався домовлятися. Тридцять років намагався бігати між цівками. Добігався і договорився до того, що зараз з виряченими очима бігає і в паніці збирає екстрені засідання Радбезу «як нам не допустити аншлюсу нашої країни».

Як, як, маючи в прямому ефірі перед очима такий приклад, як Білорусь, можна взагалі, навіть гіпотетично, вести розмови про те, що «треба домовлятися».

Як?

Але, ок. Гаразд. Це все плач Ярославни. Зрештою, у нас тут не комсомольські збори. Морально етичний портрет кандидата, безумовно, теж важливий, тому що Президент країни – це обличчя країни. Але все ж, в першу чергу, важливіша програма і факти.

Програма Володимира Зеленського складається з двох головних пунктів. Припинення війни шляхом переговорів з Росією і боротьба з корупцією. Обидва вони, до речі, дуже сильно пов’язані. Пізніше поясню чому.

Отже, припинення війни. Власне, ніякого чіткого плану і тут немає. Сісти за стіл переговорів, просити підтримки у гарантів за Будапештським меморандумом, також посадити їх за стіл переговорів, ввести миротворців, зійтися десь посередині.

Ну, про підтримку гарантів Будапештського меморандуму я мовчу. Це ми вже пройшли. Про те, щоб їх посадити за стіл переговорів по Україні, теж. Терезі Мей робити зараз більше нічого, тільки проблеми України вирішувати. Дональду Трампу, до слова, теж. Кинули все і побігли. Чорт з ним, з брексітом то, Зеленський кличе. Це важливіше.

Введення миротворців …

Коли це говорить Курт Уолкер – а Володимир Олександрович озвучує саме його план – якому гроші платять за те, щоб зупинити війну, і якому, за великим рахунком, все одно, де буде проходити кордон України і що вона втратить або виграє в результаті цього плану – це одне. Коли це говорять в 2014 році, коли для того, щоб зупинити агресію, зупинити просування російського світу на Харків і Дніпро, хоч кого на лінію розмежування можна вводити – це одне.

Коли це говорить кандидат в президенти в дві тисячі дев’ятнадцятому році – це вже зовсім інше.

План Уолкера має на увазі введення миротворців одночасно на лінію розмежування і на кордон. Потім, поступово – в малі міста, потім – до Донецька та Луганська.

План Путіна передбачає повне відрізання Донбасу і Криму від України. Як мінімум.

Де тут можна зійтися посередині?

Ввести миротворців на лінію розмежування, але не вводити на кордон? О так. Так! Без розмов! Відразу! Обома руками! Саме цього і хоче Росія. І де-юре і де-факто відрізати частину України і зафіксувати це на міжнародному рівні – вже гарантовано, на десятиліття – так це просто свято якесь! З радістю і превеликим нашим задоволенням!

А далі-то що? Як далі повертати території? Введення миротворців в Донецьк?

Та ніколи в житті. Росія каже тверде ні.

І? Що далі?

Зрозуміло, що Росія хоче на лінії розмежування свій «миротворчий» контингент. Зрозуміло, що Україна і Європа на це не піде. Середина – де? Білоруський контингент?

Я просто нагадаю про Дагомиські угоди 1992 року, за яким «миротворці» СНД були введені на лінію розмежування між Грузією і Південною Осетією.

Чим все закінчилося, всі пам’ятають.

Нагадаю також, що військові дії не входять в задачу миротворчих сил ООН. Вони займаються гуманітарними місіями. Не допускати зіткнень між сторонами – за умови, що обидві сторони зацікавлені в цьому – військова демонстрація, військова блокада. Ніякі миротворці ніякий Донецьк штурмувати не будуть. Якщо одна зі сторін не зацікавлена ​​в мирному врегулюванні і починає нову м’ясорубку – миротворці просто знімаються і йдуть. Непальський і аргентинський батальйони ООН – Республіка Сербська Країна – Гугл – читати.

Чому Володимир Олександрович вважає, що завдання боронити суверенітет сорокамільйонної України замість українців повинна лягти на Пітера Дюбуа з десятимільйонної Бельгії і що він з радістю кинеться гинути за Донецьк – для мене загадка.

Світопорядок, який проіснував на планеті з тисяча дев’ятсот сорок п’ятого по дві тисячі чотирнадцятий роки – закінчився. Тепер світ впевнено входить в стадію «кожен сам за себе». Схоже, занадто довго не воювали. Схоже, втомилися від щасливого ​​ситого життя. Мабуть, потрібно повторення пройденого матеріалу.

Україна, забувши про все, повинна зараз кинути всі сили тільки на одне – побудувати за час, що залишився, на мою песимістичну думку не такий вже й тривалий, час свій неприступний замок посеред цього моря. Як це зробив Ізраїль. Будувати свій острів посеред океану популізму і ідіотії. Іншого варіанту немає. Ніхто вже не буде вирішувати проблеми України за Україну. Все тепер будуть вирішувати тільки свої проблеми.

Але ні. Україна, навпаки, всіма зусиллями намагається запірнути в цей океан з головою.

Домовлятися, посередині, Будапештський меморандум, Захід нам допоможе …

Якийсь референдум щодо вступу в НАТО … Курс на вступ до НАТО вже прописаний в Конституції. Який ще референдум?

Я не бізнесмен і мені складно судити, але якщо рівень компетенції кандидата в питаннях бізнесу такий же, як в питаннях зовнішньої політики … Ой, біда.

Нові обличчя в політиці … Коли я про це чую, я трошки впадаю в стан подиву, звичайно. Як акула. 

Привіт, це Вася, він тільки що з вулиці, він актор і ніфіга не вміє ремонтувати головку блоку циліндрів. О, відмінно. Терміново дайте мені Васю. А то Петя з двадцятирічним стажем п’ять років тому перебирав мені двигун – і Ферарі з моїх жигулів так і не вийшла. Дістали одні й ті ж особи.

Ви водія автобуса для своєї дитини теж виберете за цим принципом – тому що вони жодного разу не сидів за кермом і добре вміє розповідати анекдоти? Привіт, зараз ми ваших дітей повеземо на екскурсію по гірській дорозі, це Петя, він взагалі не уявляє, на які педальки тут натискати, ніколи не сидів в кабіні жодного транспортного засобу і взагалі вперше бачить ваш автобус. Але як він в самодіяльності зіграв образ старого жирного Крота-злодюги з Дюймовочки, ммм, закачаєшся. А ще він пообіцяв домовитися з каменепадом. Ура, ура, Петя, ось тобі наші діти, вези їх по серпантину.

Загалом, за першим пунктом розписувати деталі можна довго. Але це все нюанси. Основний висновок, який можна зробити з заявленого в програмі – прагнення завершити війну, повернути тимчасово окуповані території і змусити агресора відшкодувати завдані збитки – тільки один. За цими виключно популістськими заявами немає ні розуміння того, як це зробити, ні розуміння взагалі ситуації в цілому і того, що відбувається в реальності. З точки зору логіки обговорювати тут щось безглуздо.

 

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.
ТЕГИ: