Щодо сучасної школи і неможливих реформ в освіті

• Перше, що впадає у вічі у сучасній школі — жодного разу не бачив на перервах, щоб дівчатка грали у свої споконвічні дівчачі «скакалочки», «гумочки», а хлопчики ганяли м’яча. Жодних рухливих ігор! У кращому випадку – безглузда метушня і штовханина.
• Найчастіше увагу дітей відбирає Його Величність МОБІЛЬНИК! Забуваючи про все на світі, не бачачи нікого і нічого, діти тицяють пальцем по екрану. Вони «грають» на мобільнику дорогою до школи, на перерві, грають на уроці, в туалеті, грають дорогою додому. Початок уроку, для дітей завжди мука – адже противний вчитель вимагає сховати мобільник із недограною грою! Діти зляться, вони роздратовані і мало думають про навчання.
• Сучасні діти дуже швидко втомлюються, втрачають увагу та концентрацію. Сучасний учень вже через 20 хвилин практично непрацездатний, він уже не в змозі стежити за розповіддю вчителя. Виявляється невмотивована гіперактивність:учень крутиться, смикається, руки бігають по парті, дитина безглуздо перекладає олівці-ручки-лінійки з місця на місце. Раптом у розпал уроку піднімає сумку і починає шумно копатись у ній, після чого знову ставить її на місце. Цікавлюся: «Сашко, що ти шукав?». Збентежено посміхається, червоніє, знизує плечима… Він і сам не знає. Таких Сашків – півкласу.
• Діти не читають, тобто зовсім не читають! Взагалі! Загальним правило сучасної школи стало: якщо учень добре і жваво відповідає, якщо вчиться успішно, це означає дитина, можливо, щось читає. На жаль, таких дуже мало.
• У сучасних дітей дуже низька мотивація до успішного навчання. Вони взагалі не розуміють, навіщо їм треба добре вчитися? Зіткнувшись із цим дивовижним явищем, я поставив експеримент: виклав на парти підручники, поставив кілька запитань і наказав учням просто знайти та написати з підручників готові відповіді – у минулі роки мені подібна профанація навчального процесу і в страшному сні не приснилася б. Експеримент дав разючі результати. Багато учнів не знайшли відповідей у зазначеному мною параграфі. Для них виявилося непосильною роботою прочитати текст та виписати готові відповіді! Багато хто і не намагався цього робити, їх навіть не спокушала хороша оцінка. За десять хвилин до кінця уроку мені здавали листки з кількома випадково підібраними фразами, їх власники в очікуванні дзвінка просто сиділи, крадькома під партами граючи на мобільних телефонах. Складається враження, що у багатьох дітей міцно вкоренився стереотип, що все в житті до них якось прийде і складеться само по собі.
• Діти гнітюче прагматичні. Вони мало чим цікавляться, крім того, що стосується їхнього «особистого споживання».
• Я взагалі був привчений до уваги моїх учнів, звик, що після уроку біля вчительського столу обов’язково збирається декілька допитливих диваків, які засипають мене питаннями та доводять свою особливу думку. Сьогодні цього не існує – відразу після дзвінка, всі дружно хапають мобільники та граючи на ходу в мобільному телефоні, вилітають до коридору.

Джерело