Новий український правопис: від сьогодні старі норми вважаються помилковими

Ольга Васильєва: «Цей правопис виграв усі судові справи, які проти нього порушували противники декомунізації та прихильники правопису 1993 року».

Джерело: Главком.

22 травня спливає пʼятирічний перехідний період для чинного українського правопису, затвердженого Постановою Кабміну № 437 від 22 травня 2019 року. Про це нагадала редакторка Ольга Васильєва.  

«Цей правопис виграв усі судові справи, які проти нього порушували противники декомунізації та прихильники правопису 1993 року. Від сьогодні старі норми вважатимуться нечинними та помилковими», – зауважила Васильєва і нагадала основні правила нового українського правопису.

30 змін до правопису

Директивна норма (та, що без варіантів):

  1. Латинський корінь -ject- передаємо з «є»: проєкт, проєкція, проєктор (як траєкторія) (§ 126).
  2. Пишемо без «й» слова Ісая, Мая, Гоя, Соєр, Хаям, Феєрбах; секвоя, фоє, єті й подібні (§ 126).
  3. Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом бліц-екстра-максі-міді-міні-преміум-топ-флеш-віце-екс-арт-боди-боді- (перед голосним), веб-економ-поп-прес-смарт- та ін.: бліцновини, мінісукня, преміумклас, флешпам’ять, віцепрезидент, ексміністр; артгалерея, бодибалет, бодіарт, вебсторінка, економклас, етногурт, попмузика, прессекретар, масмедіа, токшоу, смартгодинник, дрескод, топменеджер (але «топ» не поєднується з числівниками) (§ 35).
  4. Числівник «пів» з іменниками пишемо окремо: пів року, пів яблука, пів Європи, але півзахисник, півмісяць, півострів (§ 36). 
  5. За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі: директорка, верстальниця, філологиня, патронеса тощо (§ 32).
  6. Священник пишемо з подвоєнням, як письменник (§ 29).
  7. Пишемо двотижневий, двоярусний; тривідсотковий, триярусний; чотириактний, чотиримісячний, але двохсотий, трьохтисячний, чотирьохмільйонний, чотирьохмільярдний; двохсотріччя, трьохсотріччя, чотирьохсотріччя (§ 35).
  8. Дробові числівники: дві третіх, три четвертих (замість дві треті, три четверті) (§ 107).
  9. Російські прізвища, що в мові оригіналу закінчуються на -ой, пишемо з -ий: Донський, Трубецький, Крутий. Але Лев Толстой (§ 144).
  10. До мʼякої групи іменників належать імена Ігор, Лазар (Ігоря, Ігорю, Ігорьович; Лазаря, Лазарю, Лазарьович), а також слово хабар (хабаря, а не хабара) (§ 66).
  11. У звертаннях форму кличного відмінка набувають обидва слова: па‌не лейтена‌нте, бра‌те Пе‌тре, лі‌карю І‌горю, побрати‌ме Іва‌не (§ 87).
  12. Сер, сір, гер у кличному відмінку мають таку саму форму, що й у називному (§ 87).
  13. Назви віртуальних (соціальних та ін.) мереж у родовому відмінку мають закінчення : інстаграму, телеграму, фейсбуку, ютубу (§ 82).
  14. Звук [h] передаємо буквою «г»госпіс, гостел, Гарвард, Гельсінкі, окрім деяких європейських слів (хо‌бі, хоке‌й, хол, хо‌лдинг) та всіх слів східного походження (брахма‌н, джиха‌д, моджахе‌д, харакі‌рі) (§ 122).
  15. Англійське буквосполучення [ck] відтворюємо українською буквою «к» без подвоєння: Ді‌кенс, Те‌керей, Бе‌кі, Бу‌кінгем (§ 128).
  16. Німецьке буквосполучення [ei] передаємо як «ай» («яй»): Віттгенштайн, Фляйшер; буквосполучення [eu] – як «ой»: фройляйн, Нойбауер. У давніших запозиченнях німецьке буквосполучення еі передаємо в транслітерованому вигляді через «ей»: крейцер, гросмейстер, Гейне, Лейпциг (§ 136).
  17. Сватове, Синельникове відмінюються, як Рівне (Сватового, Синельникового, Рівного), а Косово, Мукачево – як Дубно (Косова, Мукачева, Дубна) (§ 152).
  18. У назвах свят та історичних подій з великої пишемо тільки першу літеру (День пам’яті та примирення), а в назвах державних українських свят – усі слова (День Незалежності України) (§ 52).
  19. З великої букви пишемо займенники Ви, Ваш як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: Повідомляємо Вам…, Вітаємо Вас…, у відповідь на Ваш запит… (§ 60).
  20. Ставимо відступи обабіч скісної риски: синтетизм / аналітизм (окрім та/абоі/або, словосполучень (с/г, р/р тощо) та одиниць виміру (км/год)) (§ 165).

Варіативна норма (можна і так, і так):

  1. «Ґ»«ґ» на місці «G»«g» у запозичених власних назвах: Ґете і Гете; Ґуллівер і Гуллівер (§ 122). Але пошукова система «Гугл», а не «Ґуґл». Якщо без родового слова — з малої і без лапок: гугл (§ 54).
  2. Буквосполучення [th] у словах грецького походження можна передавати літерами «т» і «ф»: етер і ефір, катедра і кафедра, міт і міф, Атени і Афіни (§ 123).
  3. У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення [au] можна передавати як «ав» і «ау»авдиторія і аудиторія, фавна і фауна, павза і пауза, лавреат і лауреат (§ 131).
  4. На початку деяких слів можна писати «и»ирій, ирод, икати, ич (индика немає) (§ 2).
  5. У назвах церковних звань, титулів та чинів уживаємо префікси «архи-» та «архі-»архимандрит і архімандрит, архиєрей і архієрей, архистратиг і архістратиг та ін. (§ 31).
  6. У родовому відмінку іменників lll відміни можемо писати закінчення  та : кро‌ви й крові, любо‌ви й любові, о‌сени й осені, со‌ли й солі, Ру‌си‌ й Русі, Білору‌си й Білорусі; гі‌дности й гідності, незале‌жности й незалежності, ра‌дости й радості, сме‌рти й смерті, че‌сти й честі (§ 95).
  7. Чоловічі прізвища, що закінчуються на «-ин»«-ін»«-їн», у давальному відмінку мають закінчення «-у» та «-ові»: Яковишину та Яковишинові, Леніну та Ленінові, Ільїну та Ільїнові (§ 83).
  8. Прізвища прикметникового походження, що закінчуються на «-ів» («-їв»), «-ов»«-ев» («-єв»), «-ин»«-ін» («-їн»), у кличному відмінку можуть мати закінчення «-е»: Що‌голеве і Щоголів, Глі‌бове і Глібов, Гуля‌єве і Гуляєв, Степани‌шине і Степанишин (§ 87).
  9. У звертаннях, що складаються із загальної назви та чоловічого прізвища, у форму кличного відмінка прізвище можна ставити, а можна й не ставити: дру‌же Макси‌менку і друже Максименко, коле‌го Євгенищуку‌ і колего Євгенищук, па‌не Кова‌лю і пане Коваль (§ 87). Але у звертаннях до жінок форму кличного відмінка завжди мають і загальна назва, і прізвище: добродійко Вариводо, пані Гаркуше, поетко Забашто (§ 74).
  10. Назви міст у родовому відмінку можуть мати закінчення  () та  (): Амстердаму і Амстердама, Лондону і Лондона, Парижу і Парижа, Чорнобилю і Чорнобиля (окрім назв міст із суфіксами -ськ--цьк--ець--ів- (-їв-), -ев- (-єв-), -ов--ин- (-ін-), -ач--ич-, елементами -бург--град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир--слав-)) (§ 82).

Нагадаємо, нові правила, над якими спеціальна комісія працювала майже п’ять років, схожі на Харківський правопис 1928 року. Згодом совєти його скасували: у 1930-х роках почалася хвиля тотального зросійщення, і в 33-му оголосили цей правопис «націоналістичним», таким, що «ставив бар’єр між українською та російською мовою і гальмував вивчення грамоти широкими трудящими масами». Автори найсвіжішого варіанту стверджують, що він «розроблений на фундаменті української правописної традиції з урахуванням новітніх мовних явищ» та зможе захистити українську мову від русифікації.

Думки щодо доцільності нових мовних правил розділилися. Головний науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН Наталія Богданець-Білоскаленко впевнена, що це позитивні зміни. 

Інші фахівці налаштовані критично. «Цей правопис суперечить сам собі. У ньому може бути правило, згідно з яким ми пишемо категорію слів певним чином, а до нього — десять винятків… У кількох моментах правопис усе спростив. Але на кожне правило, яке вирішило певну проблему, з’явилося ще тупіше правило, яке створює нову або взагалі уневажнює попередні правила», – стверджує філолог, письменник і перекладач Остап Українець. 

Доктор філологічних наук Олександр Пономарів свого часу нарікав, що члени комісії не погодилися на відмінювання слів кіно, метро і депо. Тож, як і раніше, відмінювати можна лише ситро і пальто.

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.