105 років тому Україна за допомоги європейських союзників вперше відбила навалу московитів й отримала гетьманську державу, за устроєм схожу на президентську республіку.
Джерело: НВ.
Гетьман Скоропадський інспектує військо, околиці Києва, травень 1918 року (Фото:DR)
«Настало 29 квітня. Встав я навмисне пізніше звичайного, щоб мені дали спокій, — писав у спогадах Павло Скоропадський про день свого обрання гетьманом у 1918 році. — З’їзд відкрився об 11 годині дня. Передбачалося, що 29-го квітня я ще не поїду туди, бо хотіли протягом першого дня переконатися, наскільки весь цей народ, що з’їхався з усієї України, справді підготовлений до перевороту, який міг закінчитися далеко не так порівняно добре, як це сталося на насправді. Потрібно було мати людей, які готові захищати нашу ідею».
Ідея гетьманства в голові самого Скоропадського товклася з пів року. А за рік до свого обрання, як він писав пізніше, не міг висловити бодай чогось доброго про революційні події в Україні весни 1917-го.
Генерал-лейтенант царської армії Скоропадський від січня того ж року командував 34-м армійським корпусом — близько 20 тис. особового складу — на російсько-австрійському фронті поблизу Коломиї. Тривала Перша світова війна, і майбутній гетьман вважав, що самостійницькі настрої Української Центральної Ради шкодитимуть справі перемоги.
На початку травня він якось підвіз дорогою одного зі своїх солдатів, призначеного депутатом на перший Військовий Український З’їзд. Той запитав думку генерала, чи треба тепер українцям утворювати окремі частини. «Я йому відповів, що вважаю це згубним з погляду нашої військової могутності, — згадував Скоропадський, — що переформування військових частин майже під вогнем противника останньому на руку, що таким чином ми тільки розладимо остаточно нашу армію».
Та вже в серпні його корпус став 1-м Українським і перейшов під порядкування Генерального секретаріату — виконавчого органу Центральної Ради. Відтоді у майбутнього гетьмана за досить короткий час і сформувалося бачення майбутнього України.
