За останні 30 років українці втратили інтерес до дітей: народжуваність упала майже вдвічі і стала однією з найнижчих у Європі. Серед причин спаду — демографічні хвилі, економічні потрясіння, соціальна незахищеність жінок, а також зростання кількості співгромадян, які навідріз відмовляються мати дітей.
Джерело: НВ.
Кілька років тому 34-річна Лілія Овчинникова дійшла висновку: світ — це порядок можливостей, і люди хапаються не за кожну з них, а тільки за актуальні. «Й ось мені проєкт „дитина“ неблизький, я не готова витрачати на нього зусилля, — розводить руками киянка. — Не кожен виклик — твій виклик».
Своїм життям Овчинникова цілком задоволена: вона керує відділом зовнішніх комунікацій у великій компанії, вже вісім років перебуває у щасливому шлюбі, а вільний час присвячує заняттям для душі — урокам малювання і сноубордингу.
У цю ідеальну картину світу, каже вона, дитина ніяк не вписується. «Я не хейтер дітей, я їх просто не хочу, — безапеляційно заявляє Овчинникова. — І в мене не стоїть за цим ніякої особистої трагедії. Просто здоровий егоїзм: я люблю себе, свій час і своє життя».
Із чоловіком Миколою згоду в цьому питанні вона знайшла ще від початку стосунків, і поки маркер чайлдфрі парі клопоту не завдає — сім’я, колеги і друзі давно відійшли від культу дітонародження. А в колі спілкування Овчинникової некомфортно можуть почуватися найімовірніше багатодітні пари. «У сучасному світі народжувати — це не досягнення, а опція, — підводить риску Овчинникова. — Хочеш — бери, а хочеш — не бери».
Подібним чином розмірковують сьогодні багато молодих співвітчизників, і кількість тих, хто готовий заводити дітей, постійно скорочується. За даними Держстату, якщо в 1991-ому в Україні народилося 630 тис. дітей, то в 2019-ому — лише 300 тис.
Навіть з урахуванням скорочення населення у відносних коефіцієнтах динаміка залишається з жирним знаком «мінус», наголошують демографи: у 2019-ому на одну українку дітородного віку припадало 1,2 дитини, і це найнижчий показник за останні 15 років. До того ж низьким він є не тільки для України, але і для Європи: в ЄС цей показник коливається у межах 1,5, а в деяких скандинавських країнах досягає 2,0.
За словами демографів, на дітонародження в Україні сьогодні впливають як сучасні суспільні установки, так і низка об’єктивних економічних чинників. «Є загальні причини: подорожчання дітей, кар’єрні прагнення жінок, подовження термінів освіти, соціально-політичні катаклізми останніх 30 років», — називає лише верхівку айсберга Ірина Курило, заввідділом досліджень демографічних процесів Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Михайла Птухи.
Психологи ж апелюють до соціальних надбудов: скорочення дітонародження — це світовий тренд, характерний навіть для традиційно багатодітних мусульманських країн, що є природною відповіддю на сучасну динаміку життя.
«З’явилося багато інших речей, якими можна займатися, життя стало цікавішим, — каже Маріанна Ткалич, докторка психологічних наук і професорка. — Якщо раніше більшість людей не виїжджала за межі свого міста, то зараз світ відкритий перед усіма».
У перспективі найближчих 25−30 років, упевнені експерти, охолодження інтересу до відтворення потомства серед українців може мати драматичні наслідки: брак інтелектуальних кадрів на ринку праці, надмірне навантаження на пенсійну систему й економіку, що в поєднанні з високою смертністю призведе до істотного скорочення українців.
