Кількість жінок, які народили свою першу дитину у 40 років або пізніше, зростає в усьому світі. Оглядачка BBC Capital досліджувала, з якими економічними, психологічними і етичними проблемами стикаються мами старшого віку.
Джерело: ВВС. Україна.
Дженні Гленсі-Поттер народила двійнят через місяць після того, як їй виповнилося 40. Їхнє народження ознаменувало кінець важкої боротьби за можливість стати мамою і було радісним початком нового життєвого етапу.
Материнство, однак, прийшло в життя жінки набагато пізніше, ніж вона сподівалася.
“Я відчуваю себе менш енергійною, ніж у молодшому віці, – каже вона. – Але з точки зору світогляду, я думаю, це прекрасний час, щоби стати мамою. В мене набагато більше терпіння і мудрості, а також життєвого досвіду”.
45-річна Гленсі-Поттер із Ланкаширу у Великій Британії – представниця покоління жінок, які народжують свою першу дитину у 40 років і старше.
Число таких жінок зростає дедалі швидше, тоді як кількість тих, хто стає матір’ю у 20-30 років, поступово зменшується.
У Великій Британії число вагітностей зменшується в усіх вікових групах, окрім жінок старших за 40 років.
У 2016 році кількість зачать серед 40-річних жінок зросла на 2% у порівнянні з попереднім роком, і більш ніж удвічі за останні 25.
Схожі показники можна спостерігати й у США, де рівень народжуваності у 2017-му був найнижчим за останні 30 років, але зріс для жінок старших за 40.
Ця вікова група тепер народжує більше дітей, ніж будь-коли раніше.
Піклуватися про два покоління
Створення родини після 40-ка має свої переваги і труднощі.
43-річна Бхавна Тхакур, дочці якої один рік, знає, як це бути “найстаршою мамою на дитячому майданчику”.
43-річна Бхавна Тхакур живе зі своїм чоловіком та однорічною дочкою в Мумбаї. Жінка зізнається, що часто буває “найстаршою мамою на дитячому майданчику”
Жінка зазначає, що народження першої дитини після 40 дало їй шанс зробити кар’єру.
“Оскільки я обіймаю одну з найвищих посад у фірмі, я можу сама розпоряджатися своїм часом. Якби я була молодшою, мені би казали, де і коли я повинна бути. Я можу дозволити собі більш гнучкий графік, повертатися раніше додому або працювати вдома, коли мені потрібно”.
Хоча вона поки що не може подорожувати так багато, як раніше, її керівник ставиться до цього з розумінням.
Утім, Тхакур стикнулася з іншими несподіваними труднощами.
За її словами, найскладніше – це балансувати між трьома видами обов’язків у її житті: турбуватися про два покоління родини та розвивати кар’єру.
“Оскільки ми народили дитину пізно, наші батьки вже досить старі. Вони хворіють, і їм потрібна наша допомога”, – пояснює жінка.
“Мої батьки живуть в Делі, але я не можу відвідувати їх так часто, як мені хотілося б, через маленьку дитину. Я розриваюся між мамою і дочкою, яка потребує багато моєї уваги”.
Ситуація Тхакур характерна для багатьох жінок, які створили сім’ю у 40 років і яким доводиться піклуватися про два покоління водночас.
Деякі компанії у Новій Зеландії та Великій Британії запроваджують програми допомоги таким жінкам, наприклад, чотириденний робочий тиждень з повною оплатою, що дозволяє поєднувати роботу і сім’ю.
Хоча деякі з таких заходів виявилися досить успішними, вони є радше виключенням, ніж правилом.
На роздоріжжі
Загалом рішення жінки повернутися на роботу після народження дитини є завжди непростим, насамперед із фінансових міркувань.
У Великій Британії догляд за дитиною дошкільного віку коштує дуже дорого, на відміну, приміром, від Швеції, де держава виділяє на це значні субсидії.
Це питання є складним для будь-якої жінки, яка щойно народила, незалежно від віку.
Народивши двійнят у 40 років, Дженні Гленсі-Поттер не змогла повернутися до роботи через значні витрати на догляд за дитиною у Великій Британії
“Моя мама багато допомагає, але коли в мене з’явилися діти, їй вже було за 70. Якби я народила в 20, ми з чоловіком, напевно, менше залежали б від платного догляду за дітьми”, – пояснює жінка.
Державних програм допомоги молодим матерям практично не існує, а тому багато жінок не можуть дозволити собі оплачувати догляд за дитиною. Якби Гленсі-Поттер повернулась би на роботу, вся її зарплатня пішла б на оплату няні.
Проте програми допомоги таким жінкам, яких дедалі більшає, були б корисними для економіки країни, вважає Міра Стробер, почесний професор Вищої школи освіти та Вищої школи бізнесу в Стенфорді.
Але поки що жодна країна не втілила такі програми на належному рівні.
Як зазначає Стробер, коли жінки з таким досвідом жертвують своєю кар’єрою, це має більший вплив на національний дохід, ніж коли з роботи йдуть молодші працівниці з нижчою заробітною платнею.
40-річні жінки, як правило, “більш освічені та обіймають посади з вищим рівнем відповідальності та зарплатою, ніж їхні молодші колеги”.
“Можливість для таких жінок повернутися на роботу і бути частиною продуктивної робочої сили буде не лише правильною з точки зору соціального прогресу, – зазначає професор. – Але й економічно виправданою”.
“Я по-новому сприймаю життя”
Хоча ставлення до матерів, які працюють, загалом поступово змінюється, стереотипи щодо жінок, які народили “пізно”, живучі й досі.
Деякі 40-річні жінки відчувають на собі неприємний ярлик “немолодої мами”.
49-річна Геванда Паркер з Флориди у США є мамою двох доньок віком сім місяців і три роки.
Коли вона виходить з дочками на прогулянку, її часто вважають їхньою бабусею або тіткою на відміну від молодших жінок, яких завжди називають мамами.
49-річна Геванда Паркер є мамою двох доньок віком сім місяців і три роки. Її часто вважають бабусею або тіткою дівчаток
Хоча мамам немовлят завжди пробачають не надто доглянуту зовнішність, Паркер хвилюється, що неохайний вигляд змусить стороннього глядача зробити невтішні висновки щодо її віку.
“Я підсвідомо намагаюсь виглядати якомога краще, адже мені не хочеться потрапляти в ситуацію, коли моїй дитині буде неприємно”, – пояснює жінка.
Хоча насправді Паркер геть не відчуває себе старою мамою. Народження дитини після 40 змусило її знову відчути себе молодою і енергійною.
“Я знову сприймаю життя як щось захопливе і веселе. Хоча я й старша за віком, коли я граюся зі своєю донькою, я почуваюся молодою”, – каже жінка.
Суспільні структури та стереотипи не встигають за реальним станом речей, але Паркер переконана, зміни незабаром настануть.
“Навіть якщо суспільству це не подобається, потреба в підтримці матерів старшого віку є нагальною”.
Оскільки жінки дедалі частіше народжують свою першу дитину після 40 років, суспільству доведеться рахуватися з цим і вносити відповідні зміни.
“Нам доведеться змінити загальні стереотипи щодо материнства і навіть мову, якою ми говоримо про жінок з дітьми”, – каже вона.
“Нам треба позбутися упереджень і стереотипів, не почуваючи себе ніяково, і навчитися не засуджувати жінок. А також підходити до теми материнства в старшому віці більш відкрито”.
