«На жаль, моя донька не хоче переходити в іншу групу з англійської. Вона маленька, їй подружки важливіше, ніж погані оцінки. Перестаньте, будь ласка, говорити їй, що батьки недостатньо стараються, щоб наввчити її англійської мови », – пише в своєму блозі сценарист і радіоведуча Ольга Дорі.
Піднята тема виявилася близька багатьом користувачам соціальних мереж. Пост, який Ольга опублікувала в Facebook, швидко став вірусним, зібравши понад 18 000 лайків, 5 000 репостів і безліч коментарів як в підтримку автора, так і на захист школи.
Пропонуємо вам прочитати цей текст і поділитися своєю думкою – чию сторону ви б взяли в цій суперечці.
“Зрозумійте: батьки для своїх дітей – авторитети. І те, що ви їй постійно намагаєтеся пояснити, що я і її тато недостатньо вправні або талановиті, або посидючіщі, а просто кажучи – нехлюї, руйнує мою дитину.
Ні, я не прийду більше в школу, щоб поговорити, як ви про те просите в щоденнику червоним розгонистим почерком. Тому що в минулий раз ви зловили мене і прямо при дитині відчитали за мою погану поведінку. При дитині відчитали її матір. Так, що я виправдовувалася, як овечка.
Я не хочу бути овечкою в очах моєї дитини. Я хочу бути міцною і надійною. Скажу вам по секрету: я взагалі-то мати-пантера. Просто побоялася, що в школі така поведінка буде не зовсім доречно. Тому нам краще більше не зустрічатися. Овечу шкуру я викинула.
Я не знаю, як пояснити сучасній школі, що батьки взагалі не повинні займатися уроками з дітьми. ВЗАГАЛІ. І якщо у дитини не виходить, то це проблема вчителя, підручника, невідповідності програми з віком, завищених очікувань і так далі.
Гаразд, добре. Нічого ми нікому не доведемо і будемо намагатися займатися вдома.
Хочу пояснити вам, що з моєю дочкою займається її тато, мій колишній чоловік, який відвідує її два рази на тиждень. Так, він не завжди виконує правильно завдання. Хоча, якщо чесно, я не можу повірити, що вчений не може правильно прочитати завдання в електронному журналі. Але і витрачати час на доказ його правоти ми теж не будемо. Добре, він завжди виконує не те, що ви задали. Припустимо.
Знаєте що? Дочка чекає його і хоче займатися тільки з ним. І я чесно не здивуюся, якщо насправді вони займаються німецькою. Або взагалі грають в карти. Мені все одно. Ось так. Взагалі все одно, і я не буду його картати за недолік старанності. І скандалити не буду. І не повинна. Англійську вона як-небудь вивчить. А ось своє дитинство і спілкування з батьком не поверне ніколи.
Так, нас всіх влаштовує трійка. Я особисто вивчила англійську за місяць життя в Нью-Йорку, коли мені було вже 24. Володію вільно.
Так, я вважаю, що нинішня трійка ніяк не вплине на її майбутнє. Ні, я не вірю в клеймо трієчниці. Ні, я не вважаю посидючість важливою чеснотою. І підручник Верещагіної мені здається антипедагогічним, і якби вчилася я по ньому в Нью-Йорку, то швидше заговорила б на іспанській.
До питання про те, чому інші діти можуть вивчити англійську за цим підручником.
Частина дітей талановиті і мають схильність до мов, навіть займаючись самостійно, дуже успішно опановують мовою. Або, наприклад, вони це роблять з репетитором.
Ні, я не вважаю за потрібне найняти репетитора. Тому що до приходу репетитора потрібно ще додатково займатися, а я не розумію, навіщо займатися тим, що дитина майже не застосовує в житті. І до чого у нього зараз немає ні здібностей, ні інтересу. Так, я вважаю, що не всі здібності потрібно рано розвивати, інакше «випустиш», «запустиш» і «не надолужиш».
Йдемо далі. Репетитор коштує 750 грн за заняття, тобто 1,5 тис. на тиждень, 45 тис. в рік. За 7 років школи це майже 10 тис. євро. Сумнівних занять за підручниками граматики і сумнівними аудіозаписами. На ці гроші я років через 5 можу на 2 місяці поселити мою дочку в Лондоні і найняти веселу молоду вчительку. Вони будуть гуляти по весняному Лондону, всипаному жовтими нарцисами.
Розумієте різницю?
Так само як і я, вона вивчить англійську за кілька місяців. Або, так само як її батько, вивчить її, підсівши на якийсь американський серіал.
Саме тому в очах нашої дочки нам так важливо залишатися надійною опорою. Щоб спиратися на наш досвід, який значно продуктивніший, ніж шкільна програма.
Будь ласка, говоріть їй, що ми, її батьки, класні.
Дякуємо”.
