У прокат вийшов фільм «Вересень» із Миколою Вереснем та Лесем Подерв’янським. Дія чорної треш-комедії розгортається на початку 2010-х. Актор Микола Вересень гине на знімальному майданчику, виконуючи роль царя Івана Грозного. Тепер чорти, які думають, що він і є Грозний, намагаються всіма можливими способами затягти його до пекла. Історія перестрибує у часі та просторі, у кадрі з’являються менти-вампіри у ролі чортів, гуцули-пияки у ролі ангелів й інші містичні істоти.
Головну роль у картині виконав журналіст і телеведучий Микола Вересень. Також у фільмі зіграли художник і письменник Лесь Подерв’янський, музикант (а нині військовий) Мирослав Кувалдін, лідер гурту «Кому вниз» Андрій Середа, режисерка Марися Нікітюк, актори Михайло Жонін, Олег Примогенов, Євген Матвієнко, Людмила Єфіменко, Остап Дзядек, Ганна Адамович, Роман Мацюта, Сергій Солопай та інші.
Українська прем’єра «Вересня» відбулася в червні на «Миколайчук Open». Сценаристом та режисером фільму є Георгій Фомін. Автор не дожив до прем’єри, він помер у 2020 році. Зйомки фільму, яка спочатку називалася «Шлях мерця», розпочались у 2013 році. У 2019 виробництво фільму було завершено.
Можливо, якби він вийшов тоді, коли був задуманий, 10 років тому, враження були би сильнішими. Фільм робить відчайдушну спробу бути абсурдним, смішним та несподіваним. Вдається не все. Або майже все не вдається. Сам Микола Вересень на прем’єрі назвав фільм «х***м кіно. Проте у картині настільки багато трешу, що вона набуває якогось своєрідного стилю. Без сумніву, задум картини є цікавим, фільм має ознаки талановитого кіно і при щасливому збігу обставин міг би стати бомбою. Проте того збігу не відбулось і залишається лише шкодувати за втраченими можливостями.
Цікаво, що режисер та сценарист заговорив про абсурдність та кровожерливість російської культури та радянської імперії вже тоді, коли про це мало хто наважувався навіть думати. У картині чимало смішних та динамічних сцен, а герой Леся Подерв’янського, який з камінним обличчям полює на поета Єсеніна є абсолютно самодостатнім явищем. А рецензенту до того ж приємно, адже жоден спойлер ніяк не вплине на враження, на екрані відбувається така сюжетна каша, що жоден переказ змісту значення не має.
Картина не втратила здатності ошелешувати. А вже зі знаком «плюс» чи «мінус», кожному глядачеві доведеться вирішувати самостійно.
