Вівторок, 21 травня

“Скіфське золото” повертається в Україну. Долю кримських скарбів вирішували дев’ять років

Верховний суд Нідерландів ухвалив остаточне рішення повернути “скіфське золото” Україні. Він підтвердив рішення апеляції дворічної давності на користь Києва, повідомила влада країни.

Джерело: ВВС News Україна.

“Скіфське золото” – це колекція археологічних об’єктів, яка опинилась у Європі на виставці напередодні анексії Криму в 2013 році.

Судові баталії навколо скарбів тривали майже 9 років. Верховний суд повністю відмовив у касаційній скарзі музеїв окупованого Росією Криму і залишив в силі рішення апеляції, яке задовольнило усі вимоги України.

“Ми зараз проведемо перемовини з музеєм і будемо вирішувати, як і коли забирати ці артефакти до України. Головне, що рішення остаточне і оскарженню вже не підлягає”, – повідомила ВВС Україна перша заступниця міністра закордонних справ Еміне Джапарова.

“Перемога у правовій битві, що тривала з 2014 року. Попереду переговори з музеєм Пірсона про механізми виконання цього рішення. Вірю, що відновимо справедливість і відкриємо виставку у вільному Криму”, – додала вона.

“Музей Алларда Пірсона (APM) має передати так звані кримські скарби державі Україна”, – йдеться у вердикті, який 9 червня підтвердила найвища судова інстанція.

Ще у грудні 2016 року суд першої інстанції – окружний суд Амстердама – ухвалив рішення повернути “скіфське золото” Україні, таке ж рішення ухвалила апеляція, а вже під час повномасштабного вторгнення Росії в Україні з’явився остаточний вердикт.

Суто бюрократична на перший погляд суперечка між музеями та міністерствами різних країн за ці роки перетворилася на запеклу політичну баталію за участю найвищих державних посадовців України та Росії.

З чого все почалося

Почалася ця історія влітку 2013 року, коли з експонатів київського Музею історичних цінностей та ще чотирьох музеїв, розташованих у Криму, сформували колекцію з 584 експонатів (понад дві тисячі предметів) вартістю близько мільйона євро.

Так з’явилася виставка “Крим – золото і таємниці Чорного моря”. Значно пізніше її назвуть “скіфським золотом” – що не зовсім коректно, оскільки далеко не всі експонати колекції мають стосунок до скіфів, і поготів не всі є золотими: велика її частина – це бронзові, керамічні й навіть дерев’яні вироби.

Музей Алларда Пірсона

Амстердамський музей Алларда Пірсона вважав, що повернення “скіфського золота” будь-якій зі сторін конфлікту призведе до позовів від іншої сторони, тому хотів вирішити це питання через суд

В рамках рутинної міжнародної культурної співпраці в липні 2013 року колекція виїхала у німецький Бонн. Там, у Рейнському крайовому музеї, виставка пережила початок українського Євромайдану і зустріла новий, 2014 рік.

На початку лютого 2014-го, згідно з підписаним контрактом, експонати перевезли в Амстердам, в музей Алларда Пірсона, де їх мали демонструвати до кінця серпня. Тут виставка пережила зміну влади в Україні, а потім і не визнану ані Україною, ані Нідерландами анексію Росією Криму – місця, звідки походила левова частка її експонатів і куди за замовчуванням їх мали повернути.

У Києві відразу звернули увагу на потенційні ризики ситуації, що склалася.

Вже наприкінці березня 2014 року тодішній український віцепрем’єр з гуманітарних питань Олександр Сич заявив, що, за його інформацією, російська влада має намір вивезти експонати кримських музеїв, які перебувають на виставках за межами України, до Ермітажу.

Тому український уряд ухвалив рішення передати усі такі експонати безпосередньо у розпорядження міністерства культури України – зазвичай експонатами розпоряджаються музеї, в яких вони виставляються на постійній основі.

Мінкульт, своєю чергою, заочно вилучив ці експонати у кримських музеїв та передав їх на зберігання до київського музею історії України.

Паралельно доля колекції непокоїла і музей Алларда Пірсона.

З одного боку, договір про проведення виставки в Амстердамі підписаний з конкретними музеями, тобто – повернути експонати потрібно було їм. З іншого – у тому ж договорі була, хоч і протокольна, але цілком конкретна згадка про те, що власником експонатів виступає держава Україна в особі українського музейного фонду, розташованого в Києві. Тобто повернути “скіфське золото” потрібно не в Крим, а до Києва.

Прогнозуючи майбутні проблеми, музей спочатку звернувся за консультаціями до юристів Амстердамського університету, а пізніше подовжив термін виставки у своїх стінах до листопада 2014 року.

"Скіфське золото" за крок від повернення. Питання тільки - куди

Судові слухання щодо повернення “скіфського золота” тягнуться з січня 2015 року

Врешті-решт, у серпні 2014-го музей Алларда Пірсона випустив офіційний пресреліз, в якому заявив, що не може прийняти вимоги щодо повернення експонатів ні від кримських музеїв, ні від Києва.

“Передача об’єктів зацікавленій стороні майже однозначно призведе до вимог з іншої сторони, що створює істотні ризики для музею Алларда Пірсона. Музей виконає кваліфіковане судове рішення або угоду між сторонами”, – йшлося в офіційній заяві.

Восени 2014 року в музеї заявили, що мають звільнити зали для інших виставок, та перемістили “скіфське золото” до запасників. А перед цим – відправили до Києва 19 експонатів з тамтешнього Музею історичних цінностей. У Голландії залишилися тільки експонати з Криму.

Протокольне листування між Києвом, Кримом і Амстердамом прогнозовано не мало результатів, і в січні 2015 року окружний суд Амстердама почав розгляд позову чотирьох кримських музеїв проти музею Алларда Пірсона з вимогою віддати “скіфське золото” саме їм.

Тоді ж як третя сторона до справи приєдналася Україна, що вимагає повернути експозицію до Києва.

Аргументи сторін

На словах кожна зі сторін суперечки демонструвала впевненість у тому, що справа вирішиться саме на її користь.

Кримчани посилалися на усталену в музейному світі практику, за якою перевага надається правам конкретних музеїв. Та й в договорі про організацію виставки в Голландії вказано, що експонати мають повернутися саме до цих музеїв.

"Скіфське золото" за крок від повернення. Питання тільки - куди

АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

Ще один, багато в чому емоційний, аргумент кримських музейників полягав у тому, що археологічні цінності мають зберігатися саме на півострові – у тій місцевості, де їх викопали.

“Ці речі мають повернутися до нас, туди, де їх знайшли”, – заявляв “Российской газете” учасник розкопок Усть-Альмінського некрополя, експонати з якого входять до спірної виставки, директор сімферопольського музею-заповідника “Неаполь Скіфський” Юрій Зайцев.

Українську сторону такі аргументи не переконали.

“У Лувру запитайте, чи все, що там зберігається, викопали в Парижі. В усьому світі, згідно з усіма міжнародними конвенціями, археологічні знахідки належать народу тієї країни, на території якої вони були знайдені. Усі ці розкопки проводили на території України, причому не лише в Криму, але й в [інших місцях] південної частини країни, тому і належать вони Україні. І це виключно компетенція нашої держави вирішувати, в якому музеї вони зберігатимуться”, – заявляла ВВС заступниця міністра культури України Світлана Фоменко.

Київ нагадував, що, згідно з українським законодавством, усі музейні експонати перебувають у власності держави, а музеї є лише тимчасовими розпорядниками. Зрештою, усі дозволи на тимчасове вивезення експонатів за кордон давало міністерство культури України, а місцем вирішення будь-яких суперечок щодо виставки вказаний київський суд.

Скіфське золото

АВТОР ФОТО,TASS

На боці України грали і міжнародні конвенції, переконували київські учасники суперечки, – зокрема, конвенція ЮНЕСКО від 1970 року, згідно з якою кожна суверенна держава має право вивозити або не вивозити, забороняти відчуження та повертати з експонування будь-які культурні цінності, якщо вважає такі дії незаконними.

Виступаючи в амстердамському суді, українці стверджували, що культурні цінності з кримських музеїв неодноразово вивозилися на територію “материкової” Росії, і не факт, що їх усі повернули на півострів.

На судових засіданнях емоції часом били через край, розповідає ВВС один з членів української делегації на цих слуханнях.

Представники кримських музеїв стверджували, що Україна не має морального права володіти цими експонатами, оскільки Крим для неї був лише “подарунком Хрущова”, або скаржилися на “цинічне позбавлення кримчан права бачити свою спадщину”.

Не залишалися в боргу і кияни. У складі української делегації була тодішня перша заступниця міністра інформаційної політики, етнічна кримська татарка Еміне Джапарова (зараз вона заступниця керівника МЗС), яка розповідала суду про становище кримських татар, позбавлених не те, що доступу до культурної спадщини півострова, а й доступу до самого Криму, а також “про утиски окупаційної влади”.

Скіфське золото

Насправді не все “скіфське золото” – золото, а тим більше скіфське. Одним з найцінніших експонатів колекції називають японські дерев’яні скриньки

“Скіфське золото” повернеться до Криму, щойно “колективний Путін” залишить півострів, додавала Джапарова.

Перші рішення

Врешті-решт, після майже дворічних слухань, в грудні 2016 року окружний суд Амстердама ухвалив рішення повернути “скіфське золото” Україні.

У рішенні було вказано, що суд погодився з апеляцією Києва до конвенції ЮНЕСКО, за якою культурна спадщина належить суверенній державі. Оскільки Крим таким не є, вирішив суд, артефакти треба передати Україні, а остаточне рішення про їхню приналежність має ухвалити український суд.

Окремо Україні наказали сплатити вартість зберігання експонатів у запасниках амстердамського музею – йшлося про суму приблизно у 111 тисяч євро.

Незабаром після оприлюднення цього рішення кримські музеї оскаржили його в апеляційному суді Амстердама.

Скіфське золото
Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.