Одне з найбільших християнських свят не може бути причиною для конфліктів.
Журналістка Ірина Сандуляк оповідає для Твоє місто, як її римо-католицька родина святкувала Різдво за григоріанським календарем, і пояснює, чому додавання 25 грудня до переліку державних свят та вихідних є необхідним та доречним для сотень тисяч українців.
Святвечір нечасто припадав на вихідний. Тому вирватися зі Львова до бабці було майже нереально. Якщо таки щастило, ми їхали через усе місто трамваєм до автостанції на Личаківській. Потім ще годину переповненим ЛАЗом , а далі – тихі посиденьки біля п’єца, старі знимки і розповіді: хто і чим із далекої тепер родини займається та які від них новини у листах надійшли. Опівнічних, як і будь-яких інших, літургій не було – у Перемишлянах була тільки православна церква. Туди ходили всі, незалежно від конфесії. А старий оборонний костел приймав лише робітників заводу, які щоранку запускали встановлені на місці престолу важкі верстати.
З часом церква стала греко-католицькою, як це й було з моменту її будівництва. Православні перебралися у інше приміщення. А костел перестав бути заводським цехом і потроху, за гроші колишніх містян-емігрантів та меценатів, знов набував ознак храму. Вертепники вже не перебігали вулицями поодинці попід темними плотами та не переодягалися в сінях безпосередньо перед дійством. Кожен відкрито святкував тоді і так, як веліла родинна традиція. І багатьом, чи було твоє Різдво ще попереду, чи вже залишилось у минулому році, не падала корона з голови прийти до сусіда і сказати у його свято «Христос ся рождає!».
Тим часом моє Різдво, силою нездоланних обставин, перебралося з малих Перемишлян до великого Львова. А потім якось непомітно перемістилося до мого помешкання. Готуватися до католицького Святвечора було складно. Бо час на це хіба вночі лишався. Але мені, поки працювала найманим працівником, щастило на працедавців. Не треба було придумувати хворіб чи випрошувати відгул. Завжди відпускали раніше і пропонували наступного дня, власне на Різдво, не приходити. Ага, не приходити – коли всі на роботі! Тоді береш слоїк із кутею, пампухи і ще щось такого, ну дуже смачного – і йдеш на роботу. Через ранкову Катедру. А потім кутя у товаристві співробітників. Жодного разу ніхто не відмовився. То вже були часи, коли не всіх католиків автоматично вважали поляками, а не всі українці були православними. На столах на почесному місці стояла італійська Panettone, передана тими, хто не міг приїхати на «наші» свята. А кому з дітей щастило більше – на канікули їхали до мами-тата далі в Європу.
Ота Європа, думаю, і породила насправді «календарну дискусію». Бо треба було вміти пояснити, чого в Україні Різдво пізніше, ніж у сусідів. І чому, коли англійці, наприклад, п‘ятого січня розбирають ялинку, бо довше ніж дванадцять днів після Різдва тримати її в хаті – погана прикмета, українці лише починають цю ялинку вбирати. А потім закордон поїхали вчитися діти – і приїжджали додому тільки на «західне» Різдво. А згодом, коли всі, хто насправді цього хотів, розібралися з науковими аргументами, з’явилися геополітичні….
У нашій родині таких дискусій не було. До «мого» Різдва чоловікова родина приєдналася дуже легко. 24 грудня – вечеря у мене. 25-го приходять друзі. Цьогоріч буде легше, бо у всіх вихідний, і часу буде більше, ніж година-друга ввечері по роботі. 6 січня йдемо на Святвечір до свекрів, а 7-го – на традиційну коляду до кумів.
Мені особисто це дублювання свята не заважало. Відчуття дискомфорту прийшло, коли довелося пояснювати своїм дітям, чому Різдво двічі, причому з різницею у кільканадцять днів. Дуже не люблю словосполучення «два Різдва». Бо хибне від першої до останньої літери. У грудні є облаток із медом, а у січні немає? Ну і що? Для шанувальників гастрономічної складової свята окремо зауважу: пироги, борщ чи риба від дати святкування смаку не змінюють. «Два календарі» – визначення ще менш симпатичне. Суперечить здоровому глузду, як мінімум.
Але є сила традицій. Особливо тих, що збережені за важких обставин. І це заслуговує на повагу. Але не може бути перепоною для дискусії. І тим більше – причиною для конфліктів. Різдво об’єднує, а не ділить. Веселих свят!
