Дев’ятнадцятого грудня – день святого Миколая. Св. Миколай також відомий під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас.
Це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам.
У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов’язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.
А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.
В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.
Народні традиції на Миколая
Колись господарі у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в “козирки” і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села – “бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!”
На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.
На Поділлі хто першим прийде зранку до хати, той буде першим “полазником”. “Полазами” вважаються чотири дні в році: Введення, Миколая, Анни і Різдво або Новий рік – четвертий і останній “полаз”. В ці дні також першим перейти подвір’я має господар, не хто інший. Кожен господар встає в цей день раніше, ніж звичайно, і йде дати худобі їсти. Прийшовши до хліва, поздоровляє німину словами: “Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною!”
На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».
Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.
В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Виходячи в море на промисел, рибалки завжди брали з собою образ святого чудотворця.
Що подарувати дітям та куди презенти сховати
Головне – допомогти дитині повірити у диво! Фото: Steffen Oliver Riese
Отже, про свято та його традиції ви вже знаєте все. Залишилось найголовніше – обрати подарунки для дітей. Тут все залежить від віку та характеру дитини, а також від розміру гаманця батьків. Проте, є універсальні подарунки. Пан Дмитро Степовик радить обов’язково дарувати дітям солодощі та фрукти. Також можна покласти під подушку необхідний одяг.
Список подарунків, яким зрадіє дитина, чималий: це можуть бути оригінальні розмальовки, розвиваючі ігри та головоломки, м’які іграшки, машинки та ляльки, конструктори. Можна також дарувати квитки на мультфільми та інші розваги поза межами будинку. Презентувати можна й техніку, проте її й так забагато у житті сучасних малюків. Тому краще зупинити свій вибір на чомусь більш простому та цікавому.
Подарунки можна заховати не лише під подушку, є чимало неочікуваних місць для цього: у взутті, шкарпетках, біля зубних щіток у ванній кімнаті, під столом на кухні, на підвіконні. Взагалі, можна організувати цілий квест-пошук подарунків. Щоб ви не придумали, головне завдання цього свята – допомогти близьким повірити у диво, яке колись творив Святий Миколай!
Як святкують українці…
В Україні свято Миколая почали відзначати ще за Київської Русі, коли наші предки прийняли християнство. У давнину день Святого Миколая був не лише дитячим святом, його відзначали дорослі: вони цілий день гуляли та веселились, варили пиво та катались на конях.
На Харківщині Миколая святкували три дні поспіль. Господині готували кутю та узвар, чекали гостей. Вони вірили: чим більше їжі стоятиме на столі, тим щедріший буде врожай.
На Київщині господарі у день Святого Миколая дбали про худобу: її кропили святою водою, щоб захистити від хвороб та лиха.
Подільські господарі особливо шанували першого гостя, який заходив до хати – “полазника”. Якщо завітала добра людина, то наступний рік у родині мав бути щасливим. Якщо перший на подвір’я заходив хазяїн, то йшов не в хату, а в хлів. Лише після того, як погодує худобу, мав право зайти в дім.
Шанували це свято й майбутні наречені. Вони, подібно італійським дівчатам, перебирали придане та наводили лад у скринях. Адже знали, що засватати їх можуть вже зовсім скоро – перед Різдвом.
Зараз, звичайно, такі традиції забули, однак на прихід Миколая чекають з нетерпінням. Дітлахи швидше лягають спати, щоб вранці знайти під подушками подарунки.
Народні прикмети:
- Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.
- У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.
- Як впаде великий іній – на гарний врожай хліба.
- Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
- Морозяний день – на уроду хліба й городини.
- З цього дня підходять другі морози – Миколині: “На Студеного Миколу снігу навалить гору”.
- Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва (7 січня).
- “Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого”
