Справжнє кохання живе вічно.
Кохання є однією з найскладніших емоцій, які ми відчуваємо в нашому житті. Воно, як правило, складається із суміші похоті, співчуття, спогадів, притягування, турботи й любові.
Люди мистецтва ж є найбільш емоційними, мелодраматичними глибокомислячими. Як наслідок, коли життя бере двох митців та пов’язує їх вузами кохання, історія просто палатиме від пристрасті.
У 1988 році сербська художниця-перфоманістка Марина Абрамович вирішила розлучитися зі своїм коханим Уве Лайсіспеном, більш відомим під псевдонімом Улай. Це було несамовитим, але в теж час і абсолютно особливим моментом. Кохані вирішили піти назустріч один одному від протилежних кінців Великої Китайської Стіни і зустрітися в її середині. Там вони обнялися востаннє і розлучилися назавжди. Після цього моменту вони ніколи не бачилися один з одним.
Минуло більше 30 років, і в 2010 році Марина особисто проводила свою інсталяцію “У присутності художника” в Музеї сучасного мистецтва в Нью-йорку. Ідея перформансу полягала в тому, що художниця протягом 1 хвилини мовчки обмінювалася поглядами з будь-яким відвідувачем, який сяде навпроти неї. Ці моменти взаємодії двох людей фіксувалися фотографом.
За весь час перформансу (а це 716 годин і 30 хвилин) Марина подивилася в очі 1500 глядачам. Проте раптом з’явився чоловік, побачити якого художниця абсолютно не очікувала! Побачивши його, жінка не змогла стримати почуттів …
Це був перший раз, коли вони побачили один одного після більш ніж 30-річної розлуки, і у нас просто немає слів, щоб описати їх реакцію.
