Науковий прогрес — це зовсім не пряма лінія. Шлях його доволі складний і тернистий. Про це свідчать суперечки навколо цілої низки наукових відкриттів, зроблених у 2024 році: від фрагмента тканини, який, можливо, належав Олександру Македонському, до зображення центральної чорної діри нашої Галактики, від зміни клімату до космічного сміття… Розбіжності з приводу результатів досліджень зрідка виносяться на публіку, але цього року сталося чимало публічних наукових дискусій. Тож вельми цікавою для нас буде добірка найбільш суперечливих наукових історій минулого року, яку зробив журнал Live Science.
Джерело: huxley.media.
#1БУДІВНИЦТВО ПЕРШОЇ У СВІТІ ПІРАМІДИ
У попередньому дослідженні, оприлюдненому минулого літа, вчені зробили чергове припущення щодо 4700-річної Ступінчастої піраміди Джосера, яка розташована на єгипетському плато Саккара і вважається першою у світі пірамідою. Вони заявили, що стародавні єгиптяни використовували для її будівництва «сучасну гідравлічну систему», яка працює від давно зниклого рукава річки Ніл.
Дослідники припустили, що система включала греблю, водоочисну станцію і гідравлічний вантажний ліфт. Подібні технології повністю пояснили б, як можливо збудувати піраміду, що містить 11,6 мільйона кубічних футів каменю і глини, до появи великої техніки, як-от бульдозери та крани.
Провідний автор дослідження Ксав’є Ландро заявив, що його гіпотеза про гідравлічну систему є «вододільним відкриттям». Однак деякі експерти з ним не погодилися, вважаючи «відкриття» Ландро фантастичним і нічим з наукового погляду не обґрунтованим.
Серед основних претензій — відсутність поміж дослідників хоча б одного єгиптолога або археолога. А також сумніви Ландро в тому, що піраміда Джосера використовувалася як місце поховання, що на сьогодні можна вважати науковим консенсусом.
#2ЗОБРАЖЕННЯ ЧОРНОЇ ДІРИ
Стрілець А* — так називається надмасивна чорна діра, яка розташована в центрі Чумацького Шляху. Її фотографія, зроблена за допомогою телескопа Event Horizon Telescope (EHT) 2017-го й опублікована 2022 року, є першим в історії зображенням центральної чорної діри нашої Галактики, розташованої за 26 000 світлових років від Землі.
Нове дослідження цієї фотографії в травні минулого року викликало справжню сум’ятицю. Його автори на чолі з Макото Мійосі з Національної астрономічної обсерваторії Японії стверджували, що знайшли на зображенні грубі помилки.
Вони заявили, що знімок помаранчевого кільця газу у формі пундика на чорному тлі спотворений через спосіб зшивання даних для зображення. Кільце має бути більш витягнутим, а східна половина мусить бути яскравішою за західну. Простіше кажучи, це підробка. «Частина фото є артефактом, а не реальною астрономічною структурою», — заявив провідний автор дослідження.
Команда EHT відкинула звинувачення, відповівши, що їхні методи були ретельно вивірені. І звинуватила Мійосі в упередженості та неетичному просуванні своєї власної методології.
#3ПОЧАТОК ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛІННЯ
Результати дослідження, опубліковані на початку 2024 року, показали, що до кінця 2020-х років Земля стане теплішою на 2 градуси за Цельсієм відносно доіндустріального рівня. І це станеться більше ніж на десятиліття раніше, ніж пророкували попередні прогнози. Метушня виникла через те, що зростання температури на 2 градуси за Цельсієм вважається критичним порогом, за яким можуть початися катастрофічні наслідки.
На прес-конференції автори дослідження заявили, що раніше науковці недооцінювали рівень загроз. А їхні результати знаменують собою «серйозну зміну в мисленні про глобальне потепління», оскільки на чотири десятиліття вперед подовжують історію антропогенної зміни клімату.
Річ у тім, що, згідно з думкою Міжурядової групи експертів ООН зі зміни клімату, глобальне потепління почалося близько 1900 року. Однак автори дослідження зсунули його на 1860-ті роки, ґрунтуючи свої результати на кліматичних показниках, виявлених у старих скелетах губок з Карибського моря.
На жаль, їх піддали нещадній критиці з боку колег, які заявили, що автори помилково, на основі локальних даних, роблять глобальні висновки. Тобто поки що людство може видихнути й розслабитися.
#4ОСЛАБЛЕННЯ МАГНІТНОГО ПОЛЯ ЗЕМЛІ
Супутники, що вийшли з ладу і горять під час входу в атмосферу Землі, є джерелом пилу, який шкодить магнітному полю планети. Це відкриття Сьєрри Солтер-Хант, докторантки Університету Ісландії, зазнало критики інших науковців.
Звичайно, забруднення металами від космічного сміття, що падає, теоретично може створювати невидиму провідну оболонку навколо Землі, водночас послаблюючи магнітосферу — поле навколо Землі, яке простягається приблизно на 64 000 км над її поверхнею.
Ця проблема посилюється неконтрольованим збільшенням кількості комерційних супутників на орбіті, які можуть «розрізати» магнітосферу і призводити до атмосферного «оголення». І хоча дослідження отримало схвалення за акцентування на проблемі, проте серед учених було чимало тих, хто вказував на надмірну спекулятивність результатів, заснованих на помилкових припущеннях.
Пил, що залишається від космічних апаратів, навряд чи здатен створити провідну оболонку, подібну до справжнього магнітного щита.
#5ДИТИНЧА ТИРАНОЗАВРА ЧИ КРИХІТНИЙ ДИНОЗАВР?
Серед палеонтологів існує давня суперечка про один із наборів скам’янілостей динозаврів. Одні стверджують, що вони належать молодому тиранозавру рексу, інші — окремому виду під назвою Nanotyrannus lancensis.
Нова робота Ніколаса Лонгріча, палеонтолога з Університету Бата у Великій Британії, підтримала другу гіпотезу. Після аналізу річних кілець на скам’янілостях було встановлено, що їхній характер не відповідає швидкому росту динозавра. Отже, дитинчатам тиранозавра, котрі росли мов на дріжджах, належати вони не могли. Але деякі експерти рішуче відкинули цей висновок!
Вони заявили, що Лонгріч позбавлений адекватного уявлення про особливості росту тиранозаврів. Ще одна група науковців взагалі відмовилася робити будь-які висновки, заявивши, що чекатиме знахідок нових скам’янілостей, які допоможуть остаточно вирішити цю суперечку.
#6ЗАГУБЛЕНА ТУНІКА ОЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО?
У Греції існує королівська гробниця, котра, як прийнято вважати, містить рештки Філіпа II — батька Олександра Македонського. Багато років тому в ній було виявлено фрагмент тканини, з приводу якого група вчених зробила сенсаційну заяву — це частина священної туніки, яка належала не Філіпу II, а Філіпу III — рідному братові Олександра.
Ба більше, колись її носив сам Олександр, після смерті якого вона перейшла у спадок його братові. А згодом була похована разом із ним. Але на підставі чого було зроблено такі висновки? Як докази залучалися дані розписів на стінах гробниці, дослідження знайдених усередині скелетів, стародавні описи царського одягу.
Та все ж виявлення «туніки Олександра» викликало неоднозначну реакцію експертів. Найслабше місце в аргументації — сама тканина. Розписи й тексти — це добре. Але ж немає жодних доказів, що цей шматочок був частиною туніки, а не чогось іншого.
А після того як з’ясувалося, що автор дослідження ніколи на власні очі не бачив цього фрагмента матеріалу, а зробив свої висновки дистанційно, недовіра до дослідження тільки зросла. Хоча серед істориків та археологів знайшлися й такі, хто погодився з тим, що є всі підстави вважати спірну «ганчірочку» залишками втраченої туніки полководця.
#7ІНСТРУМЕНТ ЗІСТАВЛЕННЯ ВІДБИТКІВ ПАЛЬЦІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ШІ
Запеклі суперечки викликала й нова технологія зіставлення відбитків з різних пальців, що належать одній людині. Давно існувало припущення, що це взагалі можливо. Але методи криміналістики досі не дозволяли зробити подібне.
Точно і надійно ідентифікувати злочинця можна було за відбитками якогось одного пальця. Як зрозуміти, залишені відбитки з різних пальців на місці злочину однією й тією ж людиною чи різними людьми? На допомогу прийшов ШІ. Було розроблено інструмент, який у 77% випадків міг зв’язати різні відбитки пальців, залишені однією людиною, на основі схожості між кутами дуг, завитків і петель на кожному пальці.
Дослідження довго відмовлялися оприлюднювати різні журнали, але зрештою один із них здався. Реакція на публікацію була суперечливою. Експерти заявили, що дослідження не має сенсу — зараз правоохоронні органи зазвичай знімають відбитки з усіх 10 пальців і можуть легко зіставити їх візуально, не вдаючись до допомоги ШІ.
Вказували також на те, що інструмент, можливо, й перспективний, однак поки що «сирий» і має обмежене застосування. Належить пройти ще довгий шлях, перш ніж подібні інструменти й дані ШІ почнуть враховувати в суді.
#8МЕГАЛОДОН БУВ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ У ХИБНОМУ СВІТЛІ?
Аналіз скам’янілостей мегалодонів показав, що давно вимерлі, надвеликі 16-метрові акули виглядали зовсім не так, як вважали раніше. Річ у тім, що анатомія мегалодона науковцям достеменно невідома. Скелети акул складаються з хрящів, а не з кісток, тому погано зберігаються у вигляді скам’янілостей.
Вченим дістаються переважно скам’янілі зуби та хребці. Нічого не вдієш, доводиться використовувати великих білих акул як модель для реконструкції зовнішнього вигляду і будови мегалодона. Але, за словами авторів новітньої реконструкції, мегалодони насправді були набагато тоншими й довшими за великих білих акул.
Будова тіла мегалодона була ближчою до будови тіла короткоплавникової акули мако, а не білої акули. Нові відомості дали змогу припустити, що довжина тварини могла перевищувати 20 м. Однак інших фахівців, які раніше вивчали скам’янілості мегалодонів, ці результати не переконали.
Їхня претензія полягала в тому, що дослідження неможливо перевірити, оскільки автори не надали для цього всі необхідні дані. Гірше того, використовували як доказ кругову логіку, коли припущення про те, що висновок правильний, використовується як аргумент, щоб підтримати себе ж.
