Бої за Донецький аеропорт тривали з вересня 2014 року до 22 січня 2015 року і стали одними з найзапекліших у війні на сході України. Бої розгорнулися між українськими військами і бійцями добровольчих формувань з однієї сторони та силами проросійських збройних угруповань і окупаційних військ з іншої за контроль над Донецьким міжнародним аеропортом.
Після бою 26 травня 2014 року все літо в аеропорту не відбувалося значних сутичок, проте з вересня 2014 року розпочалися важкі бої.
Українські військовики утримували старий та новий термінали аеропорту, опорним пунктом українських сил було селище Піски — через нього захисникам аеропорту поставляли провізію та боєприпаси, через нього здійснювалася ротація бійців. У цьому ж селищі була розгорнута артилерія вогневої підтримки. Проросійські сили атакували аеропорт з прилеглого Київського району м. Донецьк, з території монастиря на півдні та с. Спартак на сході.
Проросійські сили здійснювали систематичні штурми терміналів, займаючи нові позиції, втрачаючи їх та знову готуючи штурми. Внаслідок боїв руйнувалася інфраструктура аеропорту — у грудні 2014 року значних руйнувань зазнав старий термінал, 13 січня 2015 року остаточно впала диспетчерська вежа, яку утримували українські бійці. У новому терміналі бої точилися за різні його поверхи — на фінальних етапах битви українські вояки утримували перший поверх, а підвал та верхні поверхи контролювалися супротивником.
20 січня 2015 року проросійські сили підірвали новий термінал, бетонні перекриття і стеля у багатьох секціях обвалилася, ховаючи під собою українських захисників. 22 січня 2015 року вцілілі захисники вийшли з термінала, проте багато поранених і контужених українських бійців потрапила до полону. Оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні.
За час боїв українська армія вибудувала оборону, створивши лінію укріплень навколо злітної смуги по периметру навколишніх сіл — у Пісках, Водяному, Опитному, біля вентиляційного ствола шахти Бутівки.
Бої за Донецький аеропорт стали символом незламності та бойового духу українського війська, а захисники терміналів отримали прізвисько — «кіборги».
Передумови
Спроби встановлення контролю над донецьким аеропортом сепаратисти під проводом російських військових спеціалістів почали здійснювати 17 квітня 2014, на 10-й день після проголошення терористами невизнаної так званої «Донецької народної республіки». Цього дня до летовища прибули від 70 до 200 бойовиків «ДНР», над входом до аеропорту було вивішено прапор цієї терористичної організації[5], проте аеропорт залишився під українським контролем[6]. 6 травня робота летовища припинялася через загрозу безпеці польотів[7].
Бій 26 травня 2014
26 травня 2014 року відбулася спроба захоплення терміналів Донецького аеропорту групами російських спецпризначенців, найманців та проросійських бойовиків. До Донецька прибула російська група «Іскра», а також підрозділ чеченських вояків із загонів Кадирова. Ці формування були посилені підрозділами батальйону «Восток», який тоді формувався з місцевих колабораціоністів на чолі з Олександром Ходаковським. Російські та колабораціоністські сили висунулися в район аеропорту і почали займати позиції в Новому терміналі, розмістивши на даху автоматичні гранатомети. Частина сил зайшла через підземні комунікації. Персонал та мирні жителі на той час були евакуйовані з аеропорту.
У відповідь на висування росіян українське командування відправило в район аеропорту бойові гелікоптери Мі-24 та штурмовик Су-25.
Українські підрозділи спецпризначенців 3-го кропивницького полку, а також десантники 25-ї бригади і офіцери спецрезерву ГУР, що на той час знаходилися в Старому терміналі та околицях аеропорту, підтримали українську авіацію вогнем. Проросійські сили почали зазнавати втрат загиблими й пораненими, після чого завантажилися в машини й відступили до Донецька.
На Путилівському мосту, що сполучає аеропорт з Донецьком, вантажівка з відступаючими бойовиками була розстріляна гранатометним вогнем своїх же поплічників, що сприйняли її як українську атаку.
За різними оцінками, проросійські сили втратили від 40 до 100 чоловік загиблими. Загинув один з командирів Іскри — полковник ФСБ Борис Сисенко, серед загиблих виявився також десантник 45-го полку спецпризначення Олексій Юрін.
Втрати
За даними українського незалежного проєкту «Книга пам’яті полеглих за Україну», які були оприлюднені в січні 2018 року, підтверджені дані щодо втрат українських військових за період 242 днів оборони Донецького аеропорту становлять 100 осіб загиблими. Волонтер проєкту Герман Шаповаленко підкреслив, що число 100 — не заокруглення, а верифікований перелік. Точне місце загибелі чотирьох бійців не вдалося встановити, тому їх імена не були внесені до цього переліку. Ще четверо чоловік на січень 2018 були відсутні у тому списку — їх тіла не були знайдені. Враховуючи ці фактори, повний перелік імен, за словами Шаповаленка, може дещо змінюватися в залежності від того, що вважати територією ДАП, тому перелік може мати 99—109 прізвищ. Число поранених оцінюють у 440 осіб, згідно з повідомленнями у ЗМІ.[165]
За даними Українського тижня, на січень 2018 року у боях за ДАП загинуло 101 українських військовиків, ще 9 вважалися зниклими безвісти.[166]
За даними російської сторони, станом на 22 січня 2015 року загальні втрати Збройних сил України у Донецькому аеропорту і околицях в районі Пісків складають 597 осіб.[167]
