Поширював європейський стиль в архітектурі Львова: річниця смерті Юліана Захаревича

“Еспресо.Захід” розповість про життя Юліана Захаревича, який зробив значний внесок у становлення Львова як міста з центральноєвропейською архітектурою. 

Дитинство, освіта та робота на залізниці  

Юліан Октавіан Захаревич народився 17 липня 1837 року у Львові у вірменській сім’ї, що сповідувала лютеранство. Його юність пройшла у багатонаціональному середовищі Галичини, де поєднувалися українська, польська, німецька та єврейська культури. Цей контекст вплинув на формування його естетичних поглядів.

У середині XIX століття Львів був досить провінційним, але швидко зростаючим містом. Захаревич здобув початкову освіту у Львові та продовжив навчання у Технічній академії (сучасна Львівська політехніка). Згодом він переїхав до Відня, столиці, яка була центром архітектурних інновацій Австро-Угорської імперії. Там він навчався у провідних архітекторів того часу, що заклало основу його майбутніх досягнень.

Після завершення навчання, Захаревич пішов працювати на залізницю, адже в цей час вона лише зароджувалася і була потреба в архітекторах, які б прокладали нові залізничні колії та будували вокзали. Він працював у генеральній дирекції будівництва державних залізниць Австрійської імперії. Після ліквідації цієї установи – на будівництві залізниці у Тімішоарі.

У 1860-х роках працював на Львівсько-Чернівецькій залізниці на різних посадах — від залізничного інженера почергово у Відні, Тімішоарі та Львові, до начальника руху в Чернівцях. Цікавий факт, що працюючи на цій залізниці, він спроєктував величний залізничний вокзал у Яссах, який зберігся до нашого часу. Створюючи цю будівлю, Захаревич надихався Палацом дожів, що у Венеції. 

Робота ректором та створення головного корпусу Львівської політехніки 

У 1871 році Юліан Захаревич став директором новоствореного будівельного факультету Львівської технічної академії (нині Львівська політехніка) та деканом цього факультету. У 1877–1878 і 1881–1882 роках обіймав посаду ректора навчального закладу. У 1877 році за свої заслуги він отримав титул австрійського дворянина “Ritter von Lwigród” (Лицар з Львигороду). 

Саме Захаревич спроєктував головний корпус Львівської політехніки у неокласичному стилі (споруджений у 1873 – 1877 роках), а також корпус хімічного факультету (завершений у 1876 році), що розташований за головним корпусом. Перед цим він здійснив кілька подорожей до Німеччини та Австрії, щоб ознайомитися з сучасними методами будівництва. За задумом архітектора Захаревича головний корпус технічної академії у Львові мав би бути не гіршим від головної будівлі, знаменитої Вищої технічної школи у Відні. Архітектор переосмислив стиль віденського історизму і додав у конструкцію будови елементи ренесансу і бароко.

На початку 1880-х років Захаревич був кореспондентом Центральної комісії з дослідження та збереження пам’яток мистецтва і історії Галичини, а з 1888 року — членом новоствореного Кола консерваторів Східної Галичини. А у 1890-х роках архітектор був експертом у судовій справі щодо авторства проєкту Промислового музею. З 1892 року активно працював над організацією Галицької крайової виставки у Львові, входив до статутної виставкової комісії. У 1894 році Захаревич, разом із Францішеком Сковроном, керував будівництвом понад 100 павільйонів для цієї масштабної виставки.

Що ще створив Захаревич

Разом із видатним українським архітектором Іваном Левинським у 1885 році Захаревич придбав земельну ділянку в місцевостях Новий Світ і Байки, де з 1888 року почав забудову віллами за власними проєктами та проєктами Левинського (нині цей район відомий як Кастелівка, яка приваблює туристів своїми оригінальними будинками). 

Разом з Левинським і Каменобродським став одним із піонерів створення у Львові комплексних архітектурно-будівельних компаній. 

Серед інших проєктів Захаревича: вже згаданий залізничний вокзал у Яссах, синагога в Чернівцях, костел у Буцневі, Галицька ощадна каса у Львові, костел сестер-францисканок (Церква Св. Іоана Золотоустого у Львові), вілли Яна Стики та Тишкевичів, а також реконструкції кафедрального костелу в Тарнові, костелу Марії Сніжної та костелу Івана Хрестителя у Львові. Також він займався перебудовою веж Костелу Марії-Магдалини у Львові та перебудовою житлової кам’яниці у місті Лева на нинішній вулиці Князя Романа, 1-3 для потреб Крайового суду.

До речі Захаревич був одружений двічі й мав сина Альфреда, який теж став відомим архітектором і підприємцем. 

Помер Юліан Захаревич 27 грудня 1898 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі. 

У 1910 році в головному корпусі Львівської політехніки встановлено його погруддя роботи Юліуша Белтовського. Іменем Захаревича у 1901–1946 роках називалася сучасна вулиця Архітекторська. У 1992 році інша вулиця Львова отримала його ім’я (за 5-ю міською лікарнею).