“Я народився в місті Стрий на Львівщині. Це таке своєрідне і цікаве місто. Цікаве своєю історією, а зокрема тими людьми, яких Господь Бог поставив біля мене в той час. Моя мама була вчителем музики, а батько – державним службовцем і працював на залізниці. Крім того, великий вплив на мене, на мою уяву справили дідусь і бабуся.
Моя мама майже все своє життя пропрацювала в музичній школі і була викладачем класу фортепіано. Якщо говорити про перші спогади, то вони пов’язані з фортепіано. До нас додому приходили учні і постійно лунала музика. Навіть коли моя мама займалася справами домашніми, наприклад, готувала їжу на кухні, то завжди в сусідній кімнаті грали студенти на фортепіано”, – говорить про своїх батьків сам Блаженніший.
Джерело: Еспресо.Захід.
Багато про Церкву він довідався від своїх бабусі та дідуся, які стали для нього “ходячою енциклопедією історії як Церкви, так і народу. “Вони мали на мене великий вплив, через них я увійшов у життя Церкви”, – згадує владика.
Навіть коли моя мама займалася справами домашніми, наприклад, готувала їжу на кухні, то завжди в сусідній кімнаті грали студенти на фортепіано
Оскільки мама Блаженнішого Святослава була вчителькою музики, він також відвідував музичну школу, про що сам часто розповідає: “Так, я закінчив дитячу музичну школу в Стрию. Оскільки для мене фортепіано до певної міри було відоме, а скрипка була загадкою, таємницею, тому я зацікавився нею. Моєю вчителькою була рідна мамина сестра”.
Зізнається, що сьогодні взяти до рук скрипку вдається не так часто: “Граю, коли ніхто не чує”.
Біографія
Отець і глава Української греко-католицької церкви народився 5 травня 1970 року у м. Стрию, що на Львівщині. У період підпільної діяльності УГКЦ греко-католицькі священники служили Божественну Літургію у родинному домі Шевчуків.
Навчався у Бориславському медичному училищі та у підпільній греко-католицькій духовній семінарії. Відбув військову строкову службу в Радянській армії. Окрім того, 1991–1992 здобував освіту у Центрі філософсько-богословських студій “Дон Боско” у м. Буенос-Айресі (Аргентина), а у 1992–1994 роках – у Львівській Духовній Семінарії Святого Духа.
Піддияконські свячення отримав з рук владики Юліана Вороновського, а священичі – 26 червня 1994 року (святитель – Верховний архієпископ Мирослав Іван Любачівський).
“Вони мали на мене великий вплив, через них я увійшов у життя Церкви”, – Святослав Шевчук про своїх дідуся та бабусю
У 1994–1999 роках навчався у Папському університеті св. Томи Аквінського (Рим, Італія), де здобув ліценціат, а згодом і докторат з відзнакою Summa cum laude в галузі богословської антропології та основ морального богослов’я візантійської богословської традиції. Під час навчання в Римі надавав душпастирську опіку українцям греко-католикам в Афінах.
У 1999–2000 роках – префект Львівської Духовної Семінарії Святого Духа. У 2000–2007 – віцеректор цієї ж семінарії.
З 2001 – віцедекан богословського факультету Львівської Богословської Академії (відтак Українського Католицького Університету).
У 2002–2005 – голова секретаріату та особистий секретар Блаженнішого Любомира Гузара, керівник Патріаршої курії у Львові.
З червня 2007 – ректор Львівської Духовної Семінарії Святого Духа.
14 січня 2009 року Папа Римський Бенедикт XVI призначив Святослава Шевчука єпископом-помічником єпархії Покрова Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі (Аргентина). Новому єпископу уділено титулярний престол Castra Galbae.
Архієрейська хіротонія відбулася 7 квітня 2009 року в соборі Святого Юра у Львові. Головним святителем, у присутності Блаженнішого Любомира Гузара, був Високопреосвященний Владика Ігор Возьняк, Архієпископ Львівський, а співсвятителями — Владика Михаїл Микицей, правлячий єпископ єпархії Покрови Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі, та Владика Юліан Вороновський, єпископ Самбірсько-Дрогобицький.
10 квітня 2010 року призначений апостольським адміністратором єпархії Покрови Пресвятої Богородиці у Буенос-Айресі, яка стала вакантною після зречення з уряду попереднього єпархіального єпископа Михаїла Микицея.
23 березня 2011 року виборчий Синод єпископів УГКЦ обрав єпископа Святослава Шевчука Верховним архієпископом Києво-Галицьким, главою Української греко-католицької церкви. 25 березня цей вибір затвердив Папа Римський Бенедикт XVI.
Інтронізація нового Глави УГКЦ відбулася 27 березня у Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві.
Окрім рідної, вільно володіє англійською, німецькою, італійською, іспанською, польською, російською, латиною, грецькою, та старослов’янською мовами.
Цікаві факти з життя Блаженнішого Святослава
У дитинстві Святослав захоплювався розведенням голубів та фотографією.
Колекціонує вина. Має кілька сотень пляшок цього напою. “Як їжджу по світу, привожу по дві пляшки. Одну в колекцію, другу – попробувати при нагоді”. Але сп’янілим був лише один раз у житті. Під час практики в медучилищі на одній зі змін довелося прийняти 10 пологів поспіль. Тоді від кави і шампанського “на дні” “трохи закрутилася голова”.
Владика Святослав рукоположив у священики свого молодшого брата Всеволода.
Грає на скрипці. Зазвичай бере її до рук, коли ніхто не чує. Улюблений композитор – Антоніо Вівальді.
Так, я закінчив дитячу музичну школу в Стрию. Оскільки для мене фортепіано до певної міри було відоме, а скрипка була загадкою, таємницею, тому я зацікавився нею. Моєю вчителькою була рідна мамина сестра
Має 6 похресників, але через брак часу майже з ними не бачиться, через що картає себе.
Дід Блаженнішого Святослава був лісничим у митрополита Шептицького.
Улюблений напій – жербамате. За дією схожий на каву, навчився його пити в аргентинських українців. Кави не вживає.
Вимагає якісного церковного співу.
