Звідки до нас приїхав ровер?

Мандрівець з Британських островів

“Напівавтоматична дво- і триколісна машина, якій за допомогою педалей надає руху м’язова сила ніг”, — таке визначення слова “велосипед” подибуємо у тлумачному словнику. Одначе у словниках етимологічному та діалектологічному — статті про той самий предмет, ясна річ, неоднакові. Тож мандри в пошуках походження відповідних діалектизмів пропоную розпочати із західних теренів, поступово переміщуючись на східні.

Відомо, що колись велосипеди мали колеса різних розмірів — більше з педалями було спереду, значно менше — ззаду. Революцією у світі транспортних засобів стала запатентована 1886 року новинка британської фірми Rover. “Безпечний велосипед Старлі” помітно виокремлювався на тлі попередників, адже його колеса одного розміру зробили їзду суттєво зручнішою та, як і заповідала назва, безпечнішою. Це уможливилося завдяки приводу на заднє колесо — саме воно в цьому засобі задає тягу за допомогою педалей і ланцюга.Роман Гудь, Львів, 1931 рік. Фото: Особистий архів Наталії Лакіш

Поліпшений велосипед чи не одразу припав до вподоби європейцям, особливо дітворі. Українці на Галичині та Волині його іменем почали називати будь-який велосипед, не тільки згаданої марки. Так само сталося у Польщі та Білорусі. Щоправда, на відміну від літературних мов сусідів, слово “ровер” в українській не стало нормативним.

Окреслене явище — перехід іменника з розряду власних назв до загальних — трапилося і з “ксероксом”, тобто копіром, і з “дизелем”, або двигуном, і з “барбі”, сиріч лялькою. Однак Rover в англомовних країнах, звідкіля прибув, зостався назвою саме конкретної продукції.

Що ж буквально означає “ровер”? З англійської — це “мандрівець, блукалець, бродяга”. А ще саме ця фірма створила позашляховики Land Rover. Наприкінці 1940-х підрозділ, що їх виготовляв, переріс в окрему компанію.

Біциґлі, коло, лісапед…

Повернімося до двоколісного “коника”. На Закарпатті утвердилося інше позичене на позначення цієї машини слово — “біциґлі/біциґль”, або “біціґлі/біціґль”. Так тутешні українці, за ймовірного посередництва угорської мови, адаптували англійську лексему bicycle або французьку — bicyclette — дослівно “двоколісник”. Подібно звучить вона й у словацькій, хорватській та низці інших не лише слов’янських мов: у вже згаданій угорській — bicikli, у румунській — bicicletă. Загалом та чи інша місцева варіація цього слова переважає як головна у відповідному синонімічному ряді більшости західноєвропейських літературних мов.

Водночас словники української мови фіксують іменник “біцикл” у вузькому значенні — як “старий тип велосипеда без поперечини з великим переднім і малим заднім колесами”.Хлопці з с. Нижній Вербіж Коломийського р-ну Станіславської обл., початок 1940-х рр. Фото: Особистий архів Івана Лудчака

Осібно в контексті місцевої назви велосипеда стоїть Буковина — тут домінує питомо українське “колесо”. Подекуди — “кола”. Тому, якщо в околицях Чернівців ви скажете ці слова в загальновживаному, транспортному чи суто геометричному сенсах, вас не завжди можуть зрозуміти саме так. Схоже можна спостерегти й у чехів і словенців — там kolo теж означає “велосипед”.

На Поділлі, частково на Поліссі й Запоріжжі поширена лексема “лісапед”, або “лісопет”. Виводимо ж цей діалектизм від літературного “велосипеда” — у такий спосіб адаптованого до місцевої вимови. А ще, за аналогією з “лісапедом”, я часто чув від свого дідуся-подолянина слово “пласмайстер” замість “фломастер”. Останнє походить від назви торгової марки Flo-Master, що 1951 року почала виробляти це писальне приладдя як “багаторазові ручки”. Нічого не нагадує? Так-так, у контексті з “ровером” практично історія-близнючка.

Французький швидконіг

Власне “велосипед”, із варіацією “велик”, переважає на більшості території, де побутує українська мова: у центрі, на півдні й сході України, а також на українських етнічних землях, які опинилися у складі утворень-агресорок — РФ і РБ.

Слово це ґаллізм/ґалліцизм. Себто прийшло воно із французької мови. Тамтешнє vélocipède сформоване із двох латинізмів — velox і pedes, що дослівно перекладаються як “швидкі ноги”, “швидкими ногами” чи “швидконіг”. Хоча французи частіше називають цей засіб просто vélo або bicyclette. “Велосипед” же поширився як найчастотніша лексема на позначення цього предмета в літературних варіантах московської, болгарської, македонської мов. Серед західноєвропейських задомінував він іще в люксембурзькій мові, теж як скорочення Vëlo.Дмитро Сидорак та Петро Головатий, с. Моршин, 1930-ті рр. Фото: Особистий архів Марії Мартин

Варто зазначити, що головно на Слобожанщині в побуті часто можна почути слово “веломашина” — також запозичене з французької. Воно теж має латинське коріння. Відомо, що māchina тлумачать як “пристрій, засіб, знаряддя”. Отже, дослівно йдеться про “швидкий пристрій”, “швидкий засіб” тощо.

Також на Сході України як синонім до “велосипеда” вживають слово “лайба”. Походить воно від фінського laiva — у прямому значенні це вид човна з двома косими вітрилами. Такі човни, лайби, курсували Дніпром у позаминулому сторіччі.

Певні діалектизми, розглянуті в цьому матеріалі, досі популяризують у тій чи іншій художній формі. Кузьма “Скрябін” іще 1997 року в одній зі своїх культових пісень закликав купити собі ровер і скоро на ньому гнати. Ровер також фігурує одним із ключових образів у творчості чортківсько-нью-йоркського літератора Василя Махна. І далі зчиняють галас учасниці музичного гурту “Лісапетний батальйон”. Колорит українських говорів збагачує нашу культуру на різних рівнях.