У колишньому прикордонному Жовківському районі є село Замок, нині воно належить до Добросинсько-Магерівської громади, неподалік від Рави-Руської. Така назва дає підказки, що в його межах колись була фортифікаційна споруда, проте від неї нічого не залишилося. Дослідник Олег Стасюк написав у Zbruc про давній замок у селі, що раніше називалося Рудою Магерівською або Рудою Монастирок.
Перша згадка про село Руда фіксується 1424 роком, у ній йдеться, що «белзький князь Земовіт IV дозволив волохам осісти в селі». Згодом село стало власністю белзького каштеляна Яна Магери, засновника сусіднього селища Магерів.
Замок на австрійській військовій карті Фрідріха фон Міґа 1779-1782 рр і супутникове сучасне фото
Замок був прямокутним із двоярусними вежами на кутах (внизу – чотирикутними, зверху – восьмикутними). Перший замок згорів у 1870-х роках, згодом його перебудували на неоготичний палац. Поруч була стайня, возівня, гараж, заклали прогулянковий парк. В одній із веж облаштували капличку. У мурах були дві брами. Підйомні мости, рови і вали були втрачені вже в XIX ст. Однак штучні стави, що були частиною оборонної системи, збережені досі.
Брама і вежа, пристосована під каплицю (фото з архіву Семенських)
Замок згадується у документах, що стосуються періоду Хмельниччини. Під час походу на Замостя військо Богдана Хмельницького тут також побувало. Замок у Руді став однією із завойованих фортець козаків.
«Місцева шляхта під проводом Юрія Белжецького (сина Бартоломея) зачинилась у замку. У підсумку його таки захопили, багато шляхти вирізали, замок пограбували. Сам Юрій Белжецький потрапив у полон. Про те, як добре він себе почуває в полоні, пізніше згадує Богдан Хмельницький в своєму листі до шляхти в Замості. Після відступу козаків на замок повторно нападають місцеві кріпаки, забравши худобу, зерно і спустивши воду зі ставів. Цей факт зафіксовано в скарзі Софії Белжецької-Ґлоґовської, троюрідної сестри Бартоломея, яка на той час була власницею цих маєтків, попередньо викупивши їх у Бартоломея», – пише Олег Стасюк.
Відома історична Магерівська битва 11 липня 1657 року між військами Речі Посполитої під проводом Стефана Чарнецького та підрозділами семигородського князя Юрія ІІ Ракоці і козаками відбувалася біля замку у Руді. Очевидець тих подій писав, що основні бої відбулися на місці переправи через річку Білу (очевидно, біля самого Магерова, за 7 км від замку). У лісі на виїзді зі села Замок у напрямку Магерова є невелика капличка на Яжовій горі, яку називали місцем поховання учасників Магерівської битви.
Аерофотознімок з видом на замок, 1939 рік (фото Інституту польського мистецтва)
У 1720 році село вже називається Замок Магерівський. Воно стає власністю родин Ґлоґовських, Марковських, Семенських, Стадницьких. Граф Вільгельм Станіслав Семенський-Левицький був президентом Галицької комісії з розведення коней, тому у Руді мав велику колекцію цих тварин. Його львівський збережений палац прикрашений головами коней.
Фасад палацу у Замку (фото Наукової бібліотеки ім. Стефаника)
Цікавим фактом є те, що подвір’я палацу прикрашали скульптури, перевезені з Жовківського замку. Ці постаті Івана Даниловича, Яна та Якуба Собеських, Станіслава Жолкевського, Міхала-Казимира, Кароля та Єроніма Радзивилів у XVIII ст. на замовлення Радзивіллів для Жовківського замку виконав Себастян Фесінґер. Але вже через століття, коли жовківська фортеця не мала господаря і занепадала, скульптури викупив граф Стадницький і перевіз їх в свій замок. Всі їх знищили у Першу світову. Тоді ж розграбували інтер’єр і велику колекцію коней.
Скульптури з Жовківського замку згодом опинилися у Замку Магерівському (фото Ягеллонського університету)
Після 1939 року маєток знищили остаточно, а місцевих жителів залучали розбирати руїни. На місці замку збудували ферму на 5000 голів худоби.
