Загадкове вбивство “короля без королівства” княза Ярополка

 

Мова йде про князя Ярополка – спадкоємця київського престолу, якого заколов мечем підісланий вбивця-дружинник на ім’я Нерядець. Досі невідомо, звідки був цей чоловік, у кого служив і на чиє прохання здійснив це гучне замовне вбивство. Причому, у момент здійснення атентату, Нерядець несподівано під’їхав на коні до саней, на яких лежав, відпочиваючи, князь Ярополк і, раптово вихопивши меч, із сідла, проколов князя наскрізь.

 

Ось, як цей випадок описаний у “Повісті временних літ”: “…Прийшов Ярополк… і пересидівши кілька днів, пішов він до Звенигорода. І не дійшов він до города: простромив його проклятий убивця Нерядець, дияволом наущений і злими людьми. Князь же Ярополк лежав на санях, а він з коня шаблею проткнув його місяця листопада у двадцять і другий день… І втік Нерядець у Перемишль до Рюрика Ростиславича. А Ярополка взяли перед собою на коня отроки Радко, Войкіна і інші отроки і понесли його до Володимира, а звідти до Києва” – так пише літописець у “Повісті временних літ” про смерть цього володаря.

 

Спершу, тіло князя Ярополка перевезли до сьогоднішнього Володимира-Волинського, а 5 грудня 1087 року – до Києва. Причому, тіло усопшого князя – вже як новомученика – зустрічав Великий князь київський Всеволод та митрополит Йоан ІІ із собором духовенства. А, поховали князя Ярополка у церкві св. Петра (яку він сам почав, було, будувати) на території сьогоднішнього Михайлівського Золотоверхого собору в Києві.

 

І, тут, постає досить дивна ситуація: з одного боку князь Ярополк, як знаємо, у ХІІ столітті був канонізований – зачислений до лику святих як новомученик і сьогодні Православна Церква щороку поминає його 4 грудня; а, з іншого боку – Ярополк, ще за свого земного життя, був не лише князем, але й отримав титул короля з рук… папи римського! Про це свідчить булла папи Григорія VII від 17 квітня 1075 року, в якій мовиться наступне:

 

“…Ваш син під час відвідування Апостольського престолу хотів отримати королівство як дар святого Петра з наших рук… Ми зійшли до його прохань і прагнень, оскільки вони здалися справедливими, і, крім того, з огляду на вашу згоду передали йому управління вашим королівством як частиною володінь святого Петра».

 

Іншими словами, Глава католицького світу не лише коронував князя Ярополка у Римі, але й надав йому лен Святого Престолу на Руське королівство!

 

Причому, зв’язки з католицьким світом, князь Ярополк почав налагоджувати ще з початку 1070-их років, коли він, шукаючи хто б допоміг йому сісти на київський престол, вдався спершу до німецького імператора Генріха IV а, коли той не допоміг, то звернувся до вже згаданого папи Григорія VII, який цілком підтримав його у домаганнях Києва (відомості про це є навіть у Трірському псалтирі того часу, в якому вміщено мініатюрний портрет самого Ярополка і його дружини Ірини – див. зображення).

 

Іншими словами: не дивлячись на те, що князь Ярополк не лише отримав католицьку корону і католицьке благословення на своє вокняжіння, але ще й фактично погодився, що Русь, з того моменту, стала “…частиною володінь святого Петра” (і це при чинному київському митрополитові!), його – тобто князя Ярополка, не дивлячись на усі ці богословсько-догматичні нюанси, Православна Церква проголосила тоді не лише святим, але й новомучеником..!

 

Можемо лише припустити, що оте замовне вбивство князя Ярополка біля нашого Звенигорода на Львівщині, могло бути спровоковане двома чинниками.

 

Перший – намаганням частини галицької опозиції позбутися вінценосного киянина-рюриковича і, тим самим, укріпити незалежність Галицької держави, започаткувавши тут власну галицьку династію.

 

Другий чинник міг мати виключно релігійну мотивацію: припинити – в такий радикальний спосіб (зумисне вбивство) – усі подальші спроби Ватикану протиснутися на канонічні території Православної Церкви. По сьогоднішній день, якогось однозначного і чітко обґрунтованого пояснення замовного вбивства князя Ярополка, немає.

 

Як би там не було, а ми – сьогоднішні галицькі українці, маємо усі підстави пишатися тим, що таки на наших теренах відбувалися знакові (хоч, можливо, і дещо заскладні для нашого сучасного розуміння) історичні події, які істотно впливали на долю тогочасного світу.