Як личаківці Львів годували та за що незлюбили трамвай

Дорога від Винник, що вела на захід, у XV столітті називалася Глинянською.

Першим від Львова населеним пунктом на ній були Глиняни. Звідси – і первинна назва вулиці.

З часом вона стала називатися Личаківською. Назва походить від села Личаків, що приблизно розташовувалося між Винниківським ринком і поворотом на вулицю Пасічну.

Наприкінці XVI століття вулиця вже була сучасною трасою. Її умовно поділяли наверхню (від початку і до ринку) та нижню. У 1871 цей поділ скасували, і Личаківською назвали всю вулицю. Від грудня 1944 вона стала Леніна, а у 90-х роках їй повернули стару назву – Личаківська.

Розвивалася вулиця повільно, на початку XIX століття багатоповерхові будинки були тільки до сучасної вулиці Короленка. Більшість з них побудовано наприкінці ХІХ – на початку XX століть.

Мешканці Личакова не вважали себе львів’янами, але Львів годували. На початкуосені, коли закінчувався збір урожаю, та селяни везли у місто продукти, личаківці починали працювати.

На Личаківській рогатці (там, де тепер починається Пасічна) вонискуповували зерно та переробляли його на борошно (на вулиці Борошняний) або накрупу (на вулиці Круп’ярській). Пізньої осені личаківці починали квасити капусту. Вони йшли до міста, де укладали “трудові угоди” з домогосподарками, і квасили капусту за своїми рецептами. Ця капуста мала великий попит.

Також мешканці Личаковазаймалися візництвом – взимку – на санях, навесні та влітку – на возах. Візництво було одним з основних джерел їх існування, тому появу конкурента – першого трамваю – зустріли дуже неприхильно.