Тому пішов разом за своїм коханням
Війна, мов лакмусовий папір проявляє душі, характери, почуття. Часто густо, на фоні цієї потворної виразки всього людства проявляються найщиріші почуття. Такі наприклад як в родині Паламарчуків.
Вікторія Сергіївна зараз лікар – травматолог 61 передового військового шпиталю. На її руки лягає чи не основна робота, як в період затишшя, так і в період активних бойових дій. Адже, травма є травмою незалежно від того, як її було отримано. І від дій цієї невисокої на зріст, з дивовижно добрими очами дівчини залежить те, чи буде боєць в подальшому житті повносправною людиною. І як довго будуть загоюватись його рани. Більшу частину свого робочого дня капітан медичної служби Вікторія Паламарчук проводить на ногах оглядаючи травмованих бійців. Такий своєрідний конвеєр. Але до кожного з людей вона має лагідне слово та усмішку. Яку можна прочитати за прищуром очей над хірургічною маскою.
Вікторія стала військовою порівняно не давно. Вона мобілізована. Отримавши повістку не стала ховатись і тікати від служби. Адже на її переконання всім українцям потрібно захистити свою державу. Однак не лише роботою живе цей прекрасний лікар. Є у неї в житті прекрасна людина, в яку вона закохана до безтями. Це її чоловік – Андрій. Познайомились вони майже випадково. На роботі. Андрій працював охоронцем на базі. Вікторія там була лікарем. Вони бачились лише в короткі миті прийому-передачі ключів під охорону. Андрій довго не наважувався на перше слово. Адже на його думку повним програшем заговорити охоронцеві з лікарем. Та дуже скоро він зрозумів, що українська жінка щира своїм серцем і багата душею, і якщо кохає то не за гроші чи посаду. Вона просто кохає свого чоловіка. І їх весілля дійсно стало святом двох закоханих сердець.
Коли Вікторія отримала повістку, Андрій не став її відмовляти. Він просто пішов у військкомат, і кинувши все став санітаром в тому ж самому шпиталі куди скерували його Вікторію. Такий свій поступок він пояснює тим, що чоловік має бути завжди поруч своєї дружини, щоб у разі потреби захистити свою половинку, підтримати та вберегти.
Зараз вони разом. І вони переконані, що таке випробовування, як війна лише зміцнить їх почуття. Бо вони один за одним і у вогонь, і у воду…
