Вілла Дуніковського, канатка у Стрийському парку, пивні сади: ТОП маловідомих та зниклих місць у Львові

373
Райценгаймівка

Вілла Дуніковського, Райценгаймівка, канатна дорога у Стрийському парку, пивні сади і зниклий будинок на проспекті Свободи.

Львів’яни та гості міста охоче гуляють затишними вуличками та туристичними місцинами давнього Львова. Але попри усім відомі історії та легенди, існує багато об’єктів під завісою забуття. Пропонуємо вам трохи зазирнути за цю завісу.

Вілла Еміля Дуніковського

Мало хто знає, але до 1991 року у цій будівлі був Музей Андрея Шептицького, який потім переїхав у розформований музей Леніна на проспекті Свободи. Будівля, розташована на вулиці Драгоманова, бере свої початки з другої половини ХІХ століття, коли професор Львівського університету Еміль Дуніковський замовив собі необароковий палац.

Вілла Еміля Дуніковського

Через деякий час, 1911 року, митрополит Андрей Шептицький викупив це помпезне приміщення та перевіз туди збірки творів давнього українського мистецтва. А згодом палац перетворився на потужний осередок української культури у Західній Україні, знаний також як Національний Музей (1913 року, під протекторатом Іларіона Свєнціцького) та Музей українського мистецтва (у повоєнні роки, від 1944 року).

Канатна дорога у Стрийському парку 

Кажуть, що історія циклічна і має властивість повторюватись: не так давно від активних львів’ян виступали пропозиції створити канатну дорогу на Високому Замку, але навряд чи вони знали, що якихось 100-150 років тому у Львові існувала така атракція. Мова про канатну дорогу на верхній терасі Стрийського парку.

Канатна дорога у Стрийському парку 

1894 року там відбувалася Крайова виставка, метою якої було показати досягнення тогочасної техніки, тож організатори включили до експозиції і автоматизовану канатну дорогу, яка піднімала й опускала підйомник з нижньої на верхню терасу парку. Вважається, що ідею спорудити цей підйомник подав не хто інший як Арнольд Рьорінг – творець Стрийського парку, котрий хотів, щоб гості виставки змогли сповна помилуватись красою місцевості та навколишніх теренів. Канатна дорога, що функціонувала протягом першого місяця роботи виставки, рухалась за допомогою газового мотору із швидкістю 1.3 м./сек. та долала близько 200 м. 

Німецькі пивні сади 

Усім відомий бренд пива, який виготовляється у Львові з 1715 року. Втім, хмільну рідину у місті почали варити раніше, ще у 15 столітті, але на той час це не вважалось приємним способом провести час.

Німецькі пивні сади 

Ситуація змінилась із приходом австрійської влади до Львова, коли німці, які переселялись до міста Лева, привезли із собою пивні сади. Одним із перших таких явищ стало відкриття пивного саду Йоганом Дістлем на території сучасної Погулянки 1821 року.

Зниклий будинок на проспекті Свободи

У кінці ХІХ століття головний проспект Львова називався Гетьманськими валами (не плутати з Губернаторськими), і тут був розташований будинок Головного державного фінансового управління (від Костелу єзуїтів до Національного музею Шептицького), якого на сучасній карті міста уже немає.

Зниклий будинок на проспекті Свободи

Будинок губерніального уряду був утворений після ліквідації ордену єзуїтів у 1773 році та виконував функції цісарської фінансової дирекції, архіву кадастральних карт і планів, а також канцелярії. Першу частину будівлі було зведено у 1792-1800 рр., друге крило – у 1838-1844 рр. за проектом Юрія Ґлоговського в стилі “ощадного” чи “зразкового” класицизму, який у Львові називали “касарняним”. (Не дарма на тому ж проспекті Свободи, тільки трохи далі, є статуя “Ощадності”, яку львів’яни охрестили українською “статуєю Свободи”).

Добудоване крило захопило і частину площі “Каструм”, а після зведення Промислового музею (сучасний Національний музей у Львові ім.Андрея Шептицького) ця частина дикастеріального будинку частково закривала фасад музею, через що на початку ХХ ст. споруду частково розібрали, скоротивши фасад на три віконні осі. З 1911 року доля будинку пішла під укіс: магістрат забракував новий проект будинку Фінансової дирекції, 1939 року тут розмістили казарми військ НКВС, а під час Другої світової споруда була зруйнована бомбардуванням, тож у 1942-1947 р. її розібрали і розбили новий сквер вздовж задніх стін колишньої єзуїтської колегії, середньої школи №62 та колишньої промислової школи. У часи незалежності між цими будинками звели ресторани, які розташовані там і донині.

Райценгаймівка

Раніше прогулянковий парк, згодом — міські оборонні вали, а тепер — сквер “На валах”. Все це про Райценгаймівку, територію для прогулянок, облюбовану міщанами, яка була створена з ініціативи радника губернатора “за Австрії” – Райценгайма. З часом, парк перейменували на “Губернаторські вали”, які мали періоди популярності та забуття: території почали занепадати, у 1863 році Кароль Бауер спробував їх відновити, деякий час парк знову користувався популярністю, а після 1900 року відновлена місцина знову забулась.

Райценгаймівка

Упродовж ХХ століття тут був сквер, а після Другої світової війни — виставка військових трофеїв (тому на певний час невеличкий парк називали “Трофейкою”. Зараз сквер носить назву “На валах”, а всі охочі можуть посидіти на лавці у історичному місці.

Джерело: varta.com.ua. 

Стежте за нами!