У селі Коростів Стрийського району 13-річний Богдан Калинів організував виставку під назвою “Подих війни”. У його колекції налічується більше 600 експонатів, що включають особисті речі військових та уламки російських ракет. Спільно з дідусем, також на ім’я Богдан, хлопець виготовляє окопні свічки, розпалювачі та трав’яні збори для українських військових.
Ідея створення музею виникла у Богдана два роки тому, коли односелець, боєць 80-ї окремої десантно-штурмової бригади з позивним “Дракон”, подарував йому свій патч. Хлопець розповів іншим військовим про свій задум, і незабаром почав отримувати експонати через волонтерів або особисто, пише Суспільне.
Спершу колекцію зберігали вдома, проте згодом, через брак місця, Богдан вирішив перенести її до місцевого клубу. Зараз його колекція складається з трофеїв, залишків зброї та інших історичних артефактів.
Серед експонатів є нарукавні емблеми, державні прапори з підписами солдатів, уламки ракет “Іскандер”, частини ворожих дронів, а також один з важких експонатів — уламок керованої авіаційної бомби вагою в 234 кілограми. Богдан також має кристал солі з Соледару, артефакти з Курщини та годинник російського майора, що досі працює.
Хлопець проводить екскурсії особисто, зазвичай починаючи із пісні, щоб створити належну атмосферу для відвідувачів. Найбільше людей, які прийшли одночасно, — 100. Вхід на виставку є добровільним, і за два роки Богдану вдалося зібрати понад 40 тисяч гривень, які він передав на підтримку Збройних Сил України.
На запитання про можливість продажу колекції, Богдан відповідає категорично негативно. Він мріє про розвиток музею після перемоги: планує знайти окреме приміщення та подорожувати з виставкою сусідніми містами.
Окрім музейної діяльності, Богдан разом із дідусем вже четвертий рік займається виготовленням окопних свічок, розпалювачів та трав’яних зборів. Вони діляться, що точної кількості виготовлених виробів не знають, проте це вже тисячі.
Сировину для виготовлення свічок, зокрема харчовий парафін, закуповують у Житомирі. Місцеві церкви та бджолярі також допомагають у постачанні матеріалів. Сусіди, які живуть за кордоном, часто надсилають гроші на підтримку цієї справи.
Дідусь Богдан зазначає, що його онук, який на момент початку повномасштабного вторгнення мав ще не десяти років, сам проявив бажання допомагати у виготовленні свічок. Для Богдана це стало своєрідною медитацією, і, незважаючи на юний вік, хлопець вважає волонтерство своїм особистим обов’язком. Після перемоги він планує поєднувати громадську діяльність зі співами, які дуже любить, і розвитком свого музею.
