У лютому 2022 року, під час повітряної тривоги у Львові, мешканці спішили до сховищ, а Сергій Гармаш, режисер-аніматор та ветеран 103 окремої бригади територіальної оборони, прямував у свій підрозділ.
Коли 24 лютого розпочалася повномасштабна війна, Сергій планував продовжити роботу над дитячим мультиплікаційним серіалом “Woof and Joy”. Однак у новинах він дізнався про вторгнення, що змусило його змінити плани. Після дзвінка сусіда, який запитав, чи йде він до військкомату, Сергій вирушив до територіального центру комплектування, однак їхній перший спробі пробитися туди заважали величезні черги охочих мобілізуватися, пише Суспільне.
На наступний день ситуація нарешті змінилася, хоча черги залишилися такими ж великими. Серед хаосу Сергій та його колега змогли дістатися до ТЦК, здолавши всі труднощі і виконуючи необхідні формальності.
Встигнувши провести ніч із родиною, Сергій 26 лютого вирушив зі своїм підрозділом на місце дислокації. У його наплічнику не було місця для малювання, адже думок про творчість на війні в нього не було.
Сергій розповідає, що, спостерігаючи за чергами в ТЦК, він не уявляв, як довго доведеться служити. Планував, що скоро його замінять новобранці. Йому здавалось, що повернеться, як це було під час АТО, але реалії виявилися іншими. Він бачив, що тисячі людей прагнули захищати свій дім.
Аніматор відзначає, що до 2022 року він багато малював, але в умовах війни часу на це залишилося небагато. Під час служби Сергій робив шаржі своїм побратимам, які були йому до вподоби, адже вони позували йому на місці.
У квітні його підрозділ виїхав у зону бойових дій, де вони стикнулися з реальністю обстрілів. Сергій пригадує, як осягнув жахливий стан населених пунктів, але також бачив працьовитих українців, яких легко було відрізнити за їх охайністю.
На фронті Сергій здобув нову професію артилериста та зізнається, що отримував задоволення від своєї роботи. Він згадує про бій під Куп’янськом, де їхній підрозділ зумів зупинити російський наступ. У цьому бою, який тривав 11 годин, Сергій зафіксував 74 вдалі постріли з міномета.
Він також ділиться моментами, коли снаряди застрягали у стволі, і про ризики, які це несло для всіх бійців. Попри всі труднощі, Сергій згадує, що хлопці підтримували один одного і жартували навіть у найкритичніші моменти.
Звільнившись зі служби, він повернувся до цивільного життя, але відчуття війни не полишають його. Сергій згадав, як бачив зруйновані міста, і стурбований, що суспільство не готується до нових загроз. Він відзначає, що навіть після повернення до Львова, відчуття спокою жодним чином не знищило спогадів про жахи війни.
Попри все, Сергій планує відновити свої проекти анімації для дітей, які були призупинені з початком війни. Він наголошує, що не бажає створювати мультфільми про війну, адже мультфільми – це казки, які здатні розвивати фантазію дітей, тому мріє взятися за більш позитивні та жартівливі теми, зокрема про своїх побратимів.
