Назар Дулич, ветеран війни з Стрия, поділився своєю історією про боротьбу із залежністю під час реабілітації, яка стала для нього справжнім викликом.
Назар виріс у великій родині в умовах фінансової скрути. Після трагічної втрати матері в 11 років його батько почав зловживати алкоголем. Після закінчення школи він почав працювати, аби допомогти родині, пише Суспільне.
Під час служби в армії в Києві Назар виконував обов’язки старшого планшетиста в підрозділі протиповітряної оборони. По закінченні строкової служби він повернувся до Стрия, де працював вантажником, не маючи вищої освіти. Згодом Назар поїхав на заробітки до Росії, де опановував будівельну професію.
При поверненні до України він одружився з Андріаною. Коли в 2014 році розпочалася війна, Назар вирішив залишитися у країні і добровільно пішов до військкомату після початку повномасштабного вторгнення.
Чоловік переконаний, що багато людей вдаються до вживання наркотиків, коли не можуть впоратися з емоціями. Під час служби Назар відчував потужний викид адреналіну, а повернувшись додому, намагався знову відчути ці емоції, але замість цього потрапив у наркотичну залежність.
Коли він прибув до реабілітаційного центру, спочатку почувався незручно й закрито. Думав, що залишиться там лише місяць. Проте з часом, ознайомившись з програмою і правилами, Назар почав ділитися своїми переживаннями з іншими учасниками, що допомогло йому зрозуміти себе та відчути підтримку.
Ветеран веде зошити, в яких записує свої переживання, а також стежить за вживаними речовинами та витратами. Наразі він знаходиться на четвертому етапі програми — самоаналізу, щоденно відповідаючи на 30 запитань для моніторингу свого стану і настрою. Це допомагає Назару контролювати свої емоції і формувати нові звички.
Центр також надав йому можливість самостійного заробітку, що дозволяє оплачувати його перебування в програмі та допомагати родині. Назар відзначає важливість кола ветеранів, де він може вільно обговорити свої емоції; у такому середовищі він відчуває справжнє взаєморозуміння.
Коли Назар стикається з емоційними труднощами, йому допомагає щоденна молитва вервечкою. Щовечора о 23:00 він відвідує капличку, де молиться, що стає для нього джерелом сили і спокою.
